Особливості фармакодинаміки

Дія лікарських препаратів у фармакодинамічній фазі на специфічні рецептори й ферменти, на клітинні мембрани та безпосередньо на речовини клітин створює певний фар­макологічний ефект. Він багато в чому визначається здат­ністю різних рівнів організму (молекулярного, клітинного, тканинного, органного й організмового) відповідати певним чином на фармакологічний вплив. З урахуванням вікових морфологічних та функціональних змін в організмі геріатричних хворих розроблено такі положення лікар­ської терапії:

1. Зміни в чутливості старіючого організму до дії різних речовин не однорідні, тому не існує єдиного узагаль­нюючого показника ступеня й характеру цих змін.

2. Вікові зміни чутливості різних тканин організму до дії одних і тих же речовин неоднозначні.

3. У старості може мати місце якісна зміна чутливості тканин до ряду речовин.

4. У глибокій старості підвищення чутливості тканин до ряду речовин може змінитися її зниженням.

Пов'язані зі старінням процеси зміни структури й чут­ливості периферичних рецепторів та зниження реактивної спроможності клітин, що ведуть до зменшення адаптивних можливостей організму, відіграють важливу роль у генезі неадекватних реакцій на введення лікарських засобів особам похилого і старечого віку.

Зменшення активної протоплазматичної маси тіла (в середньому на 25—ЗО %), що починається з пубертат­ного віку і триває до старечого періоду, позначається на фармакодинаміці лікарських засобів. Тому з метою досяг­нення відповідності дозування лікарського препарату функціональним можливостям організму вже з 50 років дозу ЛР знижують із розрахунку 1 % за кожний рік по­над 50.

Фармакодинаміка лікарського препарату багато в чому залежить від характеру його взаємодії з клітинними мембранами та капілярною стінкою. Різноманітністю меха-.нізмів цієї взаємодії пояснюється неоднозначний характер Зміни фармакологічних ефектів багатьох лікарських пре­паратів у старості.

Перелічені вікові особливості старіючого організму спричиняються до того, що дія лікарських препаратів проявляється своєрідно, нерідко супроводячись неадекват­ними реакціями, індивідуальною непереносністю, схильністю до кумуляції, розвитком лікарської інтоксикації. З урахуванням відзначеного вище наведемо головні показання, протипоказання, найуживаніші дозування пре­паратів основних фармакологічних груп, застосовуваних для лікування хворих похилого і старечого віку.

Серцеві глікозиди

Основним показанням до призначення серцевих гліко­зидів є серцева недостатність. Нині більшість клініцистів і дослідників рекомендують призначати серцеві глікозиди особам старших вікових груп на ранніх стадіях недостат­ності кровообігу. Показаннями є також деякі види пору­шень серцевого ритму (тахіаритмії). Загальний принцип призначення серцевих глікозидів у геріатрії — принцип по­вільної дигіталізації. Початкові і підтримуючі їх дози мають бути на третину або на половину менші від загаль­ноприйнятих для осіб зрілого віку. Загальними протипока­заннями до застосування серцевих глікозидів є виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокада, приступи Морганьї — Адамса — Стокса, стенокардія без ознак серцевої недостатності, з обережністю необхідно застосовувати їх при інфаркті міокарда.

Дозування найпоширеніших препаратів: Дигітоксин по 0,0001 двічі на день до їди 1—2 тижні, потім, по 0,0001 (1 табл.) один раз на день протягом того ж часу, підтримуюча до­за— по 1 табл. через 1—2 дні Дигоксин. по 0,00025 (1 табл.) двічі на день перед їдою протягом 5—7 днів, потім 2—3 тижні по половині таблетки двічі на день, потім тривало по половині таблетки 1—2 рази на день; 0,025 % розчин дигоксину призначає­ться по 0,5—1 мл в/в на фізіологічному розчині повільно протягом 3—5 днів з пе­реходом на підтримуючі дози в таблетках

Корглікон вводиться по 0,5—1 мл в/в повільно 5—7 (0,06 % раз день (до появи ефекту

Строфантин по 0,3—0,5 мл двічі на добу в/в повільно (0,05 % раз - три дні з подальшим зниженням дози)