Розділ ІІ

Розмноження рослин

Урок 21

Способи розмноження рослин. Вегетативне розмноження

Практична робота № 1. Вегетативне розмноження рослин Цілі уроку: ознайомити учнів з основними типами розмноженняйосновнимиформамивегетативного розмноження рослин, показати його значення

для дикоростучих і культурних рослин.

Базові поняття і терміни уроку: вегетативне розмноження, регенерація, при-

родне і штучне розмноження, кореневі паростки,відводки,кореневища,бульби,цибулини, виводкові бруньки, вуса, щеплення, підщепа і привой.

Концепція уроку

Вегетативні органи квіткових рослин виконують функцію не лише живлення, але й вегетативного розмноження. Тому вивчення вегетативного розмноження рослин спирається на отримані раніше знання про вегетативні органи квіткової рослини, їх роль у відкладанні запасів поживних речовин і можуть бути використані саме в цій частині навчальної програми.

Вегетативне розмноження подається учням як дуже важлива життєва функція рослинного організму, що спрямована на збільшення кількості особин, їх розселення і збереження виду на Землі. Крім того, необхідно пояснити, що вегетативне розмноження значною мірою поширене в природі та практичній діяльності людини.

Важливо, щоб учні знали не тільки способи, але й умови, необхідні для вегетативного розмноження: наявність достатніх запасів поживних

речовин в органі або його частинах, з допомогою яких відбувається розмноження; безперервне надходження води й повітря до цього органа або його частини; сприятлива температура й освітлення для росту й розвитку.

Ознайомленнязвегетативнимрозмноженнямрослинпоказуєучням, що цей життєвий процес тісно пов’язаний з іншими процесами, властивими живому організму: живленням, диханням, ростом і розвитком.

Вивчення теми вимагає демонстрації різних способів вегетативного розмноження, а якщо дозволяють умови, то й проведення лабораторного заняття. У позаурочний час організується догляд за висадженими частинами рослин.

Основний зміст уроку

Способи вегетативного розмноження

Розмноження рослин видозміненими пагонами

Урок доцільно розпочати з повторення раніше вивченого матеріалу за запитаннями:

Як рослини використовують органічні речовини, що утворюються в листках?

Яку будову мають бульби й цибулини?

Що відбувається із запасними речовинами в підземних пагонах? Вислухавши відповіді, учитель повідомляє тему уроку і пропонує

учням таке завдання: розглянути бульби, цибулини й кореневища із пророслими на них бруньками й відповісти на запитання:

Яка частина підземних пагонів дає початок розвитку нових рослин?

Які при цьому розвиваються органи?

Скільки нових рослин може розвинутися з розглянутих бульб і цибулин?

Вислухавши відповіді учнів, учитель розповідає про біологічні особ-

ливості бульби й цибулини, про значення вегетативного розмноження видозміненими пагонами, про умови, необхідні для цього процесу. Після посадки бульби картоплі в ґрунт із нього зазвичай розвивається не більш ніж три-п’ять надземних пагонів. Тим часом на бульбі може бути до 30 і більше бруньок (по дві-три бруньки в кожному вічку). Чи можна «примусити» розвиватися інші бруньки на бульбі? Необхідно ознайомити учнів із земляною грушею (топінамбуром), що вирощують в Україні, Білорусії, на Північному Кавказі та в Казахстані переважно на корм тваринам і для використання в кондитерському виробництві. Її бульби, на відміну від бульб картоплі, містять не тільки крохмаль, але й цукор. Надземні пагони цієї рослини використовують на силос.

Необхідно згадати будову кореневища, зазначивши, що цей вид підземного пагона досить схожий на корінь. Однак, на відміну від коренів,

кореневище, як і інші підземні й надземні пагони, має бруньки, а листки мають вигляд безбарвних або коричневих лусочок.

Розповідаючи про розмноження кореневищами, учитель підкреслює, що цей вид вегетативного розмноження досить поширений у природі серед дикоростучих лісових, лучних, польових та інших, а також культурних рослин. Труднощі викорінювання таких бур’янів, як пирій повзучий, сахалінська гречка, мати-й-мачуха, зумовлені їхнім розмноженням кореневищами. Кореневища розростаються в усі боки, і рослини з їх допомогою займають велику площу. Наприклад, пирій на площі поля в 1 м2 здатен дати кореневище загальною довжиною близько 500 м з 25 тис. бруньок. Тому давні греки назвали пирій повзучий «агропіроном», що означає «вогонь полів», за його здатність до швидкого розмноження і знищення посівів хлібних злаків.

На прикладі суниці вчитель знайомить учнів з розмноженням рослин видозміненими пагонами — вусами. Вони мають недорозвинені листки. У вузлах вусів утворюються придаткові корені, а в пазухах недорозвинених листків — бруньки, з яких потім розвивається вкорочений пагін з розеткою листків. Від однієї рослини суниці можна одержати близько 200 рослин.

Закріплення й узагальнення знань можна провести за запитаннями:

Назвіть способи вегетативного розмноження видозміненими пагонами.

Які культурні й дикоростучі рослини мають ці способи розмноження?

Які заходи з боротьби застосовують із кореневищними бур’янами, наприклад, з пирієм, мати-й-мачухою та ін.?

Які умови необхідні для розмноження рослин видозміненими пагонами?

Як людина створює ці умови для культурних рослин?

Для чого роблять підгортання картоплі й розпушування ґрунту під час вирощування цибулі й суниці?

Розмноження рослин черешками, відводками та іншими способами

На кімнатних рослинах учитель знайомить учнів з розмноженням рослин черешками й відводками. За наявності в школі теплиці цей урок може включати виконання всіма учнями практичної роботи з живцювання кімнатних рослин.

Зрізані деревні пагони аґрусу під час висадки важко вкорінюються або навіть зовсім не утворюють коренів, тому їх розмножують з допомогою відводків. На таблиці вчитель показує, як роблять відводки, які при цьому створюють умови для утворення коріння. Іноді відводками розмножують і чорну смородину. Учитель наводить приклади саморозмноження відводками дикоростучих рослин (черемшина, горобина, калина, ліщина та ін.). Далі він з’ясовує, чи відомий учням спосіб розмноження

рослин з допомогою поділу куща, а також корінням (кореневими паростками). Для цього вчитель ставить запитання:

В який спосіб розмножуються півонії, багаторічні айстри?

Як розмножуються дика й садова малина, бузок, осика, вишня? Доповнюючи відповіді учнів, учитель пояснює їм, що на коріннях

багатьох культурних і дикоростучих рослин утворюються придаткові бруньки, з яких надалі розвиваються надземні пагони. Слід підкреслити труднощі боротьби з бур’янами, що розмножуються кореневими паростками, розповісти, що з цією метою застосовують глибоку оранку, боронування, культивацію, а також хімічні речовини, що знищують підземні й надземні органи бур’янів.

Для закріплення знань, отриманих на уроці, проводиться бесіда за запитаннями:

Як правильно зрізати живці кімнатних рослин і саджати їх для вкорінення?

В яку пору року нарізають живці смородини для посадки?

Якого вони повинні бути віку?

Коли та як здійснюється їх висадка?

Який має бути догляд за живцями, висадженими в ящики з піском і в ґрунт?

Як розмножують рослини відводками?

Які дикоростучі рослини розмножуються живцями й відводками?

Які культурні рослини розмножують поділом куща?

В який спосіб можна вкоренити живці рослин, крім їх висадки в пісок і ґрунт?

Як відрізнити кореневище від кореня із придатковими бруньками?

Чи можна бульби жоржин уважати видозміненими пагонами?

Щеплення рослин

Перш ніж повідомити тему уроку, слід запитати учнів, чи знають вони, як розмножують культурні плодові дерева. Вислухавши відповіді учнів, учитель повідомляє тему уроку, а потім розповідає, чому щеплення одержало значне поширення в садівництві: стеблові живці яблунь і груш не утворюють коріння, а вирослі з насіння плодові дерева починають плодоносити тільки через 15, а то й більше років, що досить невигідно для людини.

Користуючись таблицею і виконуючи малюнки на дошці, учитель знайомить учнів з технікою щеплення вічком, пояснює умови, за яких можливе зрощування прищепи й підщепи. Зокрема він повідомляє, чому на підщепі (стеблі дички) роблять Т-подібний розріз тільки кори, а деревину залишають недоторканою. Щиток же (бруньку) зрізують із корою і тонким шаром деревини. У зв’язку з цим учитель пропонує

учням згадати будову стебла й визначити значення кожної його частини для зрощення прищепи й підщепи. Оскільки щеплення — це своєрідна операція на живих органах рослини, учитель попереджає, що здійснюватися вона має гострим і чистим ножем, не можна торкатися пальцями місць розрізу і внутрішніх тканин стебла, обв’язку необхідно провести так, щоб усі тканини щитка щільно прилягали до шару камбію й деревини дички. Тільки в цьому випадку за рахунок поділу клітин камбію може відбутися зрощення прищепи й підщепи.

На роздавальному матеріалі учні знайомляться із Т-подібним розрізом кори, щитком, окремо вставленим у розріз кори, обв’язкою щеплення, а також розвитком пагона із бруньки після її зимування.

Узагальненню знань про вегетативне розмноження рослин сприяє демонстрація фільму «Вегетативне розмноження рослин». Учитель ставить запитання, на які учні повинні відповісти після перегляду фільму:

Які способи вегетативного розмноження зустрічаються в природі та в яких рослин?

Які способи вегетативного розмноження застосовують у рослинництві?

Які культурні рослини розмножуються цими способами?

Які умови необхідні для вегетативного розмноження рослин?

Як людина створює ці умови для культурних рослин?

Які заходи вживаються для боротьби з бур’янами, що розмножуються кореневищами?

Яке значення має вегетативне розмноження рослин у природі та житті людини?

Пам’ятка для вчителя

Підготувати для демонстрації на уроці з теми «Вегетативне розмноження квіткових рослин» приклади різних способів і прийомів вегетативного розмноження овочевих, плодово-ягідних, декоративних та інших рослин:

а) видозміненими пагонами (бульбами, цибулинами, кореневищами); б) стебловими, кореневими й листковими живцями (фікус, традесканція, бегонія, фіалка узумбарська, чорна смородина, тополя, хрін,

кульбаба та ін.); в) відводками (традесканція, чорна смородина, аґрус, відводки яких

демонструють на гербарних екземплярах); г) поділом куща (фіалка узумбарська, традесканція та ін.);

д) кореневими паростками (малина, липа, осика, бузок та ін.); е) щеплення вічком (на прикладі деревних гілок).