stalivyrazy

Російсько-український словник сталих виразів

Вылитый | Костюм на нём как вылитый – костюм як на нього шитий (як улитий). | Сын, дочь — вылитый отец, вылитая мать – син, дочка — викапаний (вилитий) батько, мати; син, дочка достеменний (нестеменний, достотний, чистий) батько, достеменна (нестеменна, достотна, чиста) мати. [Грицько — викапаний батусь. Сл. Гр. Ви — вилитий батько! Українка.]

Вылупить | Вылупить глаза (разг.) – вирячити (витріщити, вилупити) очі (баньки); вирячитися (витріщитися, повитріщатися). [Яким знов вирячив очі на свою жінку. Н.- Левицький. Блаженко люто витріщився на юнака. Гончар.]

Выматывать | Выматывать, вымотать жилы из кого – вимотувати, вимотати (сотати, висотувати, висотати, витягати, витягти) жили з кого. [Та ж то висотали з мене всі жили. Коцюбинський. Витяг ти з мене жили, щастя моє надламав, серце кров’ю облив. Кропивницький.]

Выморочный | Выморочное имущество – відумерщина; пустовщина.

Вымыть | Вымыть голову кому (перен. разг.) – намилити (нагріти) голову (чуба, чуприну) кому.

Вынимать | Вынимать, вынуть дно из чего – роздинати, розіднити (віддинати, відіднити, повіддинати) що. | Вынимать, вынуть хлеб, пироги из печи – вибирати, вибрати, витягти хліб, пироги [з печі]. [От баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи.

Іваненко.] | Вынимать жребий – витягати (брати) жереб(а) (жеребок, жеребка).

Выносить | Вынести приговор (судебный) – ухвалити (винести) вирок (присуд). | Вынести решение – вирішити щось; ухвалити щось; покласти щось. | Выносить, вынести благодарность кому – висловлювати, висловити (складати, скласти) подяку кому; (канц.) записати подяку кому. | Выносить, вынести вопрос – ставити, поставити питання. | Выносить, вынести унижение – дізнавати, дізнати, зазнати приниження (наругу); терпіти, стерпіти приниження (наругу). [Дізнавали наші предки Тяжкої наруги. Шевченко.] | Выносить на своих плечах что – виносити (нести) на своїх плечах (на собі) що. | Выносить сор из избы – виносити (виволікати) сміття (бруд) з хати; виносити на люди хатні справи (хатні таємниці); виставляти на світ брудне шмаття. | Сору из избы не выносить – не виносить (не виволікати) сміття (бруду) з хати; замотай, зав’яжи та й нікому не кажи; утрись і запрись, щоб ні сич, ні сова не знали; як камінь у воду, так щоб з твого дому не вийшло нічого непотрібного; побалакав, як у піч укинув; хай буде хата покришка; що дома звариться, хай дома й з’їсться. [Не винось сміття з хати. Пр.] | Хоть святых выноси (разг.) – хоч з хати тікай; [тут] і святий би не витримав; (іноді) хоч вуха затикай. | Я вынес такое впечатление – у мене склалося таке враження (вражіння). | Я этого не выношу – я цього терпіти не можу (не терплю, не зношу); моя душа (дух мій) цього не терпить.

Вынос | Распивочно и на вынос – чарками й на винос; чарками й пляшками; (жарт.) Хоч пий, хоч лий, хоч додому неси. Пр.

Вынужденный | Быть вынужденным к чему – мусити що робити, зробити; бути приневоленим (зневоленим) до чого, що робити, зробити. [Їхав козак з України. Мусив шапку зняти. Н. п.]

Вынуть | Вынуть душу, сердце из кого (разг.) – вийняти (витягти) душу, серце з кого. [Мавко! Ти з мене душу виймеш. Українка.] | Вынь да положь (разг.) – як стій [щоб було]; щоб зараз мені було. [Хоть із нігтя виколупни, та дай. Пр. Телись, ялова, давай молока.

Пр.]

Выпадать | Выпадает, выпало из памяти у кого – випадає, випало (зникає, зникло, викидається, викинулося, виходить, вийшло) з пам’яті в кого; викурилося з голови в кого; голови не держиться в кого, кому. [Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила і довіку не вийде. Кониський.] | Выпадает, выпало из поля зрения – випадає, випало (зникає, зникло, виходить, вийшло) з поля зору (з ока). | Выпало на долю кому что – випало (впало, припало) на долю кому, на чию що; впала (припала) кому доля яка; присудилося кому що; спіткало кого що. [Я вже знаю свою долю, що мені припала, вона ж мене, як мачуха, змалку сповивала. Сл. Ум. Їй судилась гідна смерть… Лукаш, перекл. з Гете.] | Мне (тебе…) выпала честь – мені (тобі…) припала (впала) честь; мав я (ти…) честь. [Велика честь припала тобі… Рибак.]

Выпеченный | Более выпеченный – дужче (краще) випечений; печеніший. [Давайте оте хлібеня, — те печеніше. Сл. Гр.] | Не совсем выпеченный – недопечений; не зовсім випечений; глевкуватий; недопічка; (про хліб зовсім невипечений) глевкий; глевтяк. [Хліб глевкий — на зуби легкий. Пр.]

Выпивать | Выпивать часто – часто заживати (закидати) чарку; знатися (не розминатися) з чаркою; не минати чарки; в чарку часто зазирати; знати до корчми (до шинку) стежку;

99

Російсько-український словник сталих виразів

частенько до скляного бога прикладатися; куликати. [Що день, то й сходилися журитися та знай куликали. Квітка-Основ’яненко.] | Выпили лишнее (разг.) – перебрав [через край]; добре перехилив; лишнє закинув; (лок.) загалунився. [Та, мабуть, і в голову на радощах лишнє закинув. П. Куліш. Оце якось я в шинку був загалунивсь, та й пропив чимало грошви. Сл. Гр.] | Выпить всё – випити [геть, чисто] все; викружляти, видудлити [геть, чисто все]. | Выпить залпом – випити одним духом (за одним духом); випити душком; відразу (з одного разу) вихилити; одним махом (за одним замахом) випити (вихилити, згруб. шелепнути); одним хилом випити. [За твоє здоров’я, Омеляне! — одним духом випив, а рештки люто хлюпнув на стелю… Стельмах. Налив горілки, шелепнув за одним замахом. Бордуляк.] | Выпить на дорогу – випити на дорогу (застар. на коня, на коні); гладити (погладити) дорогу; гладити «додому», «з дому». | Выпить на прощание; выпить последнюю (по последней), разгонную – випити на прощання; випити останню чарку; випити на потуху. [На потуху випийте четвертуху. Номис.] | Выпить он не дурак, не прочь выпить (разг.) – випити й сам він не дурень; він не від того, щоб випити; він радий випити (напитися). [Випити й сам він був не дурень. П. Куліш.] | Выпить, пить за кого, за чьё здоровье; выпить здоровье – випити, пити за чиє здоров’я, за кого; випити, пити до кого, за кого; (іноді) напитися до кого; перепивати кого, до кого; (зах.) припити до кого, на чиє здоров’я. [Забув, що хазяїн повинен перший випити до гостя. Н.-Левицький.] | Выпьем (давай, давайте выпьем) – випиймо. | Есть всегда повод выпить (шутл.) – завжди знайдеться причина випить; [нашим] усе чарчина ворочається. | Любит выпить – любить випити (торкнути, в горло лити, цілуватися з чаркою); голінний до чарки (до склянки); закидає в голову; (жарт.) [цей] не проллє. [Наум не був п’яницею, а як доводиться в доброму товаристві, то таки любив поцілуватися з чаркою. Кониський.] | Сильно выпивать, напиваться пьяным – дуже пити (випивати); (образн.) палю забивати; набирати повну голову; зачмелювати голову; завдавати гарту. [Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїжджав. Свидницький.] | Частенько выпивает (разг.) – частенько торкає (клюкає); чарочки не забуває; виливає таки часто.

Выпивши | Был выпивши кто – був напідпитку (іноді напідпитках) хто; був підпилим (підпитим) хто; був під чаркою (підп’яним) хто; у голові (у голівці) було в кого; (образн.) у голові джмелі гули в кого.

Выплакать | Выплакать [все] глаза – виплакати (проплакати, сплакати) очі. [Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Сл. Гр.] | Выплакать душу, сердце – розважити душу, серце сльозами; відволожити душу, серце сльозами; дати полегкість душі, серцю плачучи (плачем).

Выплёскивать | Выплёскивать, выплеснуть из ванны вместе с водой и ребёнка –

вихлюпувати, вихлюпнути (випліскувати, виплеснути) разом з водою й дитину з ванни (з купелі); з головою й зерно відвіювати, відвіяти; бивши по тілу, і душу витрясати, витрясти (вибивати, вибити).

Выплюнуть | Что выплюнешь, того не схватишь – слини не підіймеш, а слова назад не вернеш. Пр.

Выполнять | Выполнить слово, условие – дотримати (додержати) слова, умови. [Знав, що Юрчик свого слова додержить, бо він з-поміж нас найсерйозніший і найрозумніший. Смілянський.]

Выпуклый | С выпуклым лбом – з опуклим лобом (чолом); горболобий.

Выпускать | Выпускать, выпустить из виду, из глаз – (с)пускати, (с)пустити з очей (з ока, з уваги); випускати, випустити з уваги; не брати, не взяти під увагу. | Выпустить дух, душу – спустити (випустити) дух (духа, душу); пуститися духу; (лок.) визіхнути [дух(а)]; зітхнути. [Радше дух спущу, а свого не попущу. Пр.]

Выпутываться | Выпутаться из неприятного, трудного, бедственного положения –

виплутатися (виборсатися, вивернутися) з скрути (з скрутного становища), з халепи; вимотатися (викрутитися) [з халепи]. [Зумій, парубоче, викрутитися з халепи. На тебе вся надія. Стельмах.] | Выпутаться из тяжёлых обстоятельств – вибитися (про багатьох

повибиватися); виборсатися із [важкого] скруту; вибитися з тяжких (важких) обставин; піднестися з біди.

Выпучивать | Выпучивать, выпучить глаза – вилуплювати, вилупити (витріщати, витріщити, вирячувати, вирячити, випинати, випнути, вип’ясти, вибалушувати, вибалушити, про багатьох повилуплювати, повитріщати, повирячувати, повипинати) очі; визиратися на кого; вирячуватися, вирячитися (вилуплюватися, вилупитися). [А братія мовчить собі, Витріщивши очі. Шевченко. Вип’яв очі — неначе ті баньки. Номис.]

Выпяливать | Выпяливать глаза – (те саме, що) Выпучивать, выпучить глаза. Див. выпучивать.

100

Російсько-український словник сталих виразів

Выпячивать | Выпячивать, выпятить вопрос – випинати, випнути питання (справу); висувати, висунути на перше місце питання (справу). | Выпячивать, выпятить грудь (разг.) – випинати, випнути, вип’ясти, повипинати груди. [Він страшенно гордий своїми вчинками, випинає груди, хрустить пальцями. Коцюбинський.]

Выражаться | Если можно так выразиться – якщо (коли) можна так висловитися; сказати б. | Мягко выражаясь – лагідно (делікатно) кажучи (висловлюючись).

Выражать | Выражать, выразить неудовольствие – виявляти, виявити незадоволення (невдоволення); (розм. образн.) носом крутити, закрутити. [Як се почув чорт, то аж носом закрутив — наче чемериці понюхав. Стороженко.] | Выражать, выразить пением – виявляти, виявити співом; виспівувати, виспівати [долю, горе]. [Вона наче мою долю виспівує. Барвінок. Виспіває горе. Н.-Левицький.] | Выражать, выразить почтение кому

– виявляти, виявити (віддавати, віддати, висловлювати, висловити) шану (пошану) кому. | Выражать, выразить словами что – висловлювати, висловити (вимовляти, вимовити) що; вимовляти, вимовити (виливати, вилити) у слові (словом) що; виявляти, виявити у слові що. [Що він для мене, — висловить несила. Українка.] | Выражать нетерпение – виявляти нетерпіння (нетерплячку); нетерпеливитися. [Гості нетерпеливилися, щоб швидше почати танці. Пчілка.] | Выразить мысль подлинника в переводе – передати думку первотвору (оригіналу) у перекладі (перекладом). | Выразить порицание кому – висловити (зробити, дати) догану кому; (розм.) ганьбу дати кому; погудити кого. [Сестру похвалять, мене погудять. Сл. Гр.]

Выражение | Выражение лица – вираз обличчя (лиця); вираз на лиці (на виду, на обличчі). [Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він збирався геть… Панч.] | Глаза, лицо без выражения – безвиразні (невиразні, невиразисті) очі; очі без виразу; безвиразне (невиразне) лице (обличчя); лице (обличчя) без виразу. [Середнього віку чоловік з невиразним обличчям. Н.-Левицький.] | Говорить, читать без выражения – говорити, читати безвиразно. | Извините, простите за выражение – пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] (іноді у цім) слові; не вам (не при вас) кажучи; шануючи (шанувавши) слухи ваші. [Пробач мені на слові цім, мій пане… Кочерга. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Сл. Гр.] | Лишать, лишить выражения (делать невыразительным) – зневиразнювати, зневиразнити. | Находить, найти выражение в чём – виявлятися, виявитися (виливатися, вилитися) у чому; знаходити, знайти свій вираз (вияв) у чому. [Уся любов її виливалася в піснях. З нар. уст.] | По выражению кого – за висловом чиїм, кого; як висловився хто; (розм.) мовляв хто (словами чиїми, кого). | По выражению лица – з виразу обличчя. | Придавать, придать выражение лицу – надавати, надати виразу обличчю. | Читать стихи с выражением (с чувством) –

читати (декламувати) вірші виразно (з почуттям).

Выраженный | Ясно выраженный тип, характер – виразно (ясно) виявлений тип, характер…; виразно визначений тип, характер…

Выразительный | Выразительные средства языка – виразові (виражальні) засоби мови. | Делать, сделать выразительным – увиразнювати, увиразнити. | Становиться, стать выразительным – виразнішати, повиразнішати.

Вырасти | Вырасти в чьих глазах – вирости (піднестися) в чиїх очах. | Выросли крылья у кого – виросли крила у кого, кому; убився в крила хто. [Погодуй нас хоч трошечки, ой поки ми в крильця вб’ємося та в силочку вберемося. Сл. Гр.] | Пока вырастет – поки (доки) виросте; до виросту; (тільки про людей) до повних літ. [До виросту нехай живе у вас дівчина. Сл. Гр.]

Вырвать | Вырвать больной зуб (перен.) – покінчити з чим; зробити кінець чому; покласти край чому; перестати мучитися чим; розвіяти сумні (тривожні) думки про що; вирвати хворого (поганого, лихого) зуба. | Вырвать с корнем что (перен.) – вирвати з корінням що; викоренити що; винищити геть що; виполонити що.

Вырубить | Что написано пером, того не вырубишь и топором – що написано пером, того не виволочеш (не витягнеш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано — того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не притачаєш. Пр.

Выручать | Выручать, выручить кого из беды (разг.) – визволяти, визволити (виручати, виручити, рятувати, вирятувати, порятувати) кого з біди (напасті, лиха, халепи); запомогти (зарятувати) кого в біді (напасті, лихій пригоді); зарятувати душу чию. [Не журись… визволю тебе з біди, дай тільки мені вигуляться на волі. ЗОЮР. Як би то її визволити з такої халепи та журби? Кониський. Як би їм запомогти Менделю в його лихій пригоді? Франко. От спасибі за хліб, зарятували душу… З нар. уст.] | Выручать свои деньги – вернути (узяти) свої гроші; (іноді) вернути своє. [Не обернеш, так і свого не

101

Російсько-український словник сталих виразів

вернеш. Пр.] | Выручим (давай, давайте выручим) товарищей – визвольмо (виручім(о)) товаришів.

Высасывать | Высасывать все соки из кого (разг.) – висмоктувати (висисати, витягти) усі соки з кого; виснажувати (висисати) геть кого. [Матлачка висмокче твої соки, як собака поживу з кістки. Чорнобривець.] | Высосать из пальца (разг.) – висмоктати (виссати) з пальця.

Высказываться | Высказаться за кого, в пользу кого – висловлюватися (озватися) за кого. [Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. Сл. Гр.] | Высказываться, высказаться по какому-либо вопросу, по существу – висловлюватися, висловитися в якійсь справі, по суті (до діла); казати, сказати до діла.

Высказывать | Высказать нечаянно, неосторожно, необдуманно – прохопитися [необережним] словом; (розм.) бовкнути. [Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув. Н.-Левицький.]

Выскочить | Выскочить замуж (фам.) – вискочити (вихопитися) заміж. [Ще того дива надивишся, як і я надивилась, вискочивши молоденькою. Барвінок. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватись. Барвінок.]

Выследить | Выследил бы даже в земле спрятанное – знайде й під землею. [Винюхав би земне серце. Сл. Гр.]

Выслуга | За выслугой лет – вислуживши свої літа (роки); відслуживши своє. | За выслугу лет – за вислугу літ (років).

Высмеивать | Высмеивать, высмеять кого – висміювати, висміяти кого; глузувати (кепкувати) з кого; на глузи (глум, посміх) брати, узяти кого. [Та й почав дідуган глузувать з старих баб; регочеться, а за ним і ми, і старі бабусі, які тут були в хаті. Стороженко.]

Высмотреть | Высмотреть глазами (разг.) – видивити (виглядіти) очі. [Поки сина ожениш

— очі видивиш. Сл. Гр. Не прийшло до Ганни шастя тим великим битим шляхом, тільки вигляділа свої очі. Н.-Левицький.] | Прийти, чтобы высмотреть – прийти на виглядки (підгляди, на розгляди, на визирки). [Прибігла на виглядки. Сл. Гр.]

Высокий | Быть высокого мнения о ком, о чём – бути високої (доброї) думки про кого, про що; мати високу (добру) думку про кого, про що; високо ставити (підносити) кого, що. | Быть высокого мнения о себе – багато про себе думати; високо нестися; заноситися [у хмари]; (фам.) кирпу гнути. | Высокий ростом, высокого роста – високий на зріст; великий ростом; (високо)рослий; високий станом (високостанний); (жарт.) довготелесий; довгаль (довгань). [Була це струнка й висока на зріст молодиця років двадцяти п’яти. Тулуб. І брови йому чорні, і уста рум’яні, і станом високий. Вовчок.] | Птица высокого полёта (перен. разг.) – (те саме, що) Важная шишка, особа. Див. важный. | Самый высокий – найвищий; щонайвищий; якнайвищий.

Высоко | Высоко летишь, низко сядешь – не несися (не літай) високо, бо низько сядеш (упадеш) (бо погано низько падать). Пр. Високо літає, та низько сідає (падає). Пр. Високо летів, та низько сів. Пр. Хто високо літає, той низько сідає. Пр. Як не летіло — та вдарилось! Пр. Не дивись високо, бо запорошиш око. Пр. Хто високо дивиться, той низько впаде. Пр.

Выступать | Выступать важно, плавно – поважно ступати (виступати); (розм.) іти виступцем (виступці). [Не кожен ходить у таких чоботах! — кажу я з гордістю і, поважно ступаючи, іду через усю хату. Багмут. Виступцем тихо йду. Сл. Гр.] | Выступать в качестве кого – виступати як хто, ким. | Выступать, выступить [постепенно] из воды –

витавати, вита(ну)ти; витопати, витонути. [Тепер і тут каміння повитавало і там потроху витає з води. Сл. Гр. Я посадив на низу дині, вони й зійшли були добре, а дощі заливні пішли, вода й залила їх, — то поки витоне з-під води, паростки й погинуть. Сл. Гр.] | Выступать за кого, за что – виступати за кого, за що; обставати з а ким, з чим, за кого, за що. | Выступать из пределов чего – переходити межі чого; виходити (по)за межі чого. | Выступить по докладу – виступити на доповідь (по доповіді).

Высунуть | Высунув язык (разг.) – висолопивши (виваливши) язика (язик). [І от Буян на якусь хвилину зупинився, висолопивши язика, присів на задні ноги… Стельмах.] | Нельзя носа высунуть из дому – не можна носа виткнути з дому (хати).

Высший | В высшей степени – надзвичайно; у найвищій мірі; найвищою (високою) мірою. | Высшая мера наказания – найвища кара; найвища міра покарання.

Выталкивать | Выталкивать в шею кого (вульг.) – у потилицю виштовхнути (вибивати) кого; гнати у три вирви кого. [Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. Кому ж не в лад, того в три вирви гнать! Лукаш, перекл. з Гете.]

102

Російсько-український словник сталих виразів

Вытаращить | Вытаращить глаза – вирячити (виторопити, вивалити, вибалушити) очі; виторопитися (витріщитися, вирячитися); витріщити очі (баньки); (іноді) вибанчити баки. [Жінки вирячили на нього очі. Гончар. Вивалив очі як баран. Номис. Мертволиций місяць вибалушив свої совині очі з-поза набрезклої хмари. Черемшина. Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно. Кобилянська. Мелетія витріщила на ченців здорові темні очі, як корова на нові ворота, і мовчала. Н.-Левицький.]

Вытекать | Из этого вытекает… (книжн.) – з цього (звідси) випливає…; з цього (звідси) виходить.

Вытягивать | Вытягивать, вытянуть душу из кого (разг.) – висотувати, висотати душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. | Вытягивать, вытянуть жилы из кого, у кого (разг.) – жили тягти, витягти, витягнути (сотати, висотувати, висотати) з кого. [Пан із нас жили тягне, а йому ще хочеться олію видушити. Старицький. Будьмо живі, щоб з наших ворогів повитягало жили. Номис. Витяг ти з мене жили, щастя моє надламав, серце кров’ю облив… Кропивницький. Дванадцять літ сотали жили, дванадцять літ паслися мною… Коцюбинський. Та ж то висотали з мене всі жили. Коцюбинський.] | Витянуть кнутом коня (разг.) – оперіщити (оперезати, потягти) батогом (нагаєм) коня. [Оперіщив батогом лошицю, аж вона з копита побігла. Лебединець, перекл. з Реймонта. Сів на коня, оперезав його нагаєм. Яновський.]

Вытянуться | Вытянуться в струнку – виструнчитися (виструнитися); випнутися як струна. [Перед Перовою з задоволенням виструнчився вартовий. Яновський.] | Мальчик вытянулся (вырос) – хлопець вигнався; хлопця вигнало. [Вигнало Левка, як явора, стрункого та високого. Васильченко.] | Стоять перед кем-нибудь вытянувшись, навытяжку – стояти випнувшись перед ким; стояти наввипинки перед ким. [Іван стоїть наввипинки перед командиром. Стороженко.] | Чтоб ты вытянулся! (прокл.) – щоб тебе на марах винесли!; щоб тебе на лаву положили!

Выть | Волком выть (разг.) – Див. волк. | Хоть волком вой! – хоч вовком вий!; нічим собі не зарадиш; хоч із світа тікай! [А там — пустеля і наруга, І нагляд там такий крутий, Що не обізвешся до друга, Хоч умирай, хоч вовком вий. Бондар.]

Выходец | Выходец с того света – виходець (виходень, приплентач) з того світу; привід (примара, мара). [Се не той вже був дід, що смішив і втішав, ні, здавалось, се приплентач з того світу прийшов на землю оповідать те, чого ще люди не знають… Стороженко.]

Выходить | Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. | Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід,

— ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] | Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] | Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] | Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] | Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] | Выходить, выйти за пределы, из пределов чего –

виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] | Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] | Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. | Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. | Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища

103

Російсько-український словник сталих виразів

(із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] | Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] | Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. | Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] | Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] | Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] | Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] | Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. | Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] | Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] | Выходить, выйти на самостоятельную дорогу –

виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] | Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] | Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). | Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. | Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). | Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. | Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] | Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] | Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] | Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] | Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] | Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).

Выходной | Выходной день – вихідний (вільний) день; вихідна (вільна) днина. [День вихідний сьогодні Уже скінчився. Бажан.] | В выходной день – вихідного (вільного) дня; у вихідний (вільний) день. | По выходным дням – вихідними (вільними) днями; у вихідні (вільні) дні. | Выходной костюм – вихідний (святний, святковий, празниковий, пронедільний) костюм (одяг, стрій); вихідне (святкове, святне, празникове) убрання; костюм (убрання, одяг, одежа) про свято (про неділю, про вихідний день). [Тут друзів,

104

Російсько-український словник сталих виразів

гостей переповнена хата. В святковому одязі хлопці, дівчата. Олійник. Ішов Максим вулицями міста величаво — шикуючи празниковою одежою, обмахуючись чистенькою відпрасованою хусточкою… Смолич. Візьміть свої костюми пронедільні, Позашивайте душі в їх рубці! Павличко.]

Выходящий | Из ряда вон выходящий – надзвичайний (незвичайний); винятковий; (негат.) просто неможливий. [Події, які ще звечора схвилювали місто, справді були неабиякі. Смолич.]

Выход | Выход замуж – віддання (віддавання). | Выход из положения – вихід із становища; рада (порада); рятунок (порятунок); викрут. [Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! Головко. Треба інший якийсь викрут шукати. Головко.] | Выход из строя чего – вихід з ладу; (військове) вихід із строю; втрата боєздатності. | Дать выход чувствам – дати вихід почуттям; дати волю почуттям. | Знает все ходы и выходы (разг.) – знає всі ходи і виходи; знає всі стежи і перестежки; знає, на яку ступити; знає, якої [тропи] вхопити. | Найти выход – зарадити кому (собі); дати собі раду; зарадигася; найти вихід. [Та, слава Богу, мені тепер нічиєї помочі не треба — здоров’я до мене вернулось, і я сама собі дам раду. Українка. Дід Івко найшов вихід. Гордієнко.] | Нет выхода (безвыходное положение) – нема ради (поради, виходу); нічим не можна зарадити; кінці в край; викруту нема. [Скажу панам, що не було ніякої ради, ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц! Стефаник. А що я тобі казатиму, дочко? — заговорила Чайчиха.— Поради нема! Вовчок. Ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема виходу,— шепотіла Катруся. Стефаник. На прю ж! До смерті, до загину. — Немає викруту, нема! Старицький.]

Выхолодить | Выхолодить комнату, часто отворяя дверь (разг.) – вирипати (кімнату, хату). [Там так вирипають хату, що й собака не вдержиться. Сл. Гр.]

Вычет | За вычетом, с вычетом чего – за винятком (з винятком) чого; виключаючи (виймаючи) що. | Сделать вычет из зарплаты – вивернути (відрахувати) з зарплати (платні). [Другий би, думаю, на його місці, за тодішніх звичаїв, ще й за харчі з мене вивернув би… Муратов.]

Вычистить | Вычистить ваксой – виваксувати; вичистити (почистити) ваксою. [Він виваксував чоботи. Свидницький.] | Вычищенный ваксой – ваксований (виваксуваний); вичищений (почищений) ваксою. [Кашкет новий з китицею; жилетка шовкова в квітки і чоботи на рипах ваксовані. Свидницький.]

Выше | Бери выше (перен.) – сягай вище. | Все [выше и] выше – усе [вище й] вище; дедалі (щодалі, чимдалі, щораз, чимраз) више. [Вузька, вибоїста дорога видирається понад Черемошем усе вище й вище. Антоненко-Давидович.] | Выше головы не прыгнешь – вище голови не стрибнеш. Пр. | Выше его понимания – (по)над його розуміння. | Выше его сил – (по)над його силу (сили, снагу). [Було над його сили дивитися, як загибають другі. Яновський.] | Выше кого, чего – вищий (-ща, -ще) від кого, від чого (за кого, за що, ніж хто, ніж що, як хто, як що); (зрідка) вищий (-ща, -ще) за кого, чого; (як прислівн.) вище від кого, від чого (за кого,за що, ніж хто, ніж що, як хто, як що); (зрідка) вище кого, чого; повише кого, чого; (по)над кого, що. [Від простої людини вища, розумніша, нічого злого не перейме, а ще й ту за собою поведе. Свидницький. Один з них набагато вищий за другого… Довженко. Він стрибає вище від мене. Прус. Я вірю, що Гектора ніхто не подолає, Бо він герой понад усіх героїв. Українка.] | Выше лба уши не растут – вуха повище лоба не ростуть. Пр. Вище лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр. | Выше нормы – (по)над норму. | Выше носа плюнешь — себя заплюёшь – хто догори плює, тому на лице паде. Пр. | Выше себестоимости, своей стоимости – понад собівартість, понад свою вартість. | Головой, на голову выше кого – головою (на голову) вищий від кого (за кого, ніж хто, як хто). [Не треба було навіть зазирати в обличчя, щоб сказати, що стрункий, на голову вищий за інших, був брат першої дружини з Переяслава Яким Сомко… Панч.] | Нет выше чего – нема [в світі] над що (як що). [Нема в світі над щиру любов. З нар. уст.] | Он выше подозрений – він поза підозрою. | Подниматься, подняться выше облаков – зноситися, знестися (підноситися, піднестися, підніматися, піднятися, підбиватися, підбитися, сягати, сягнути) (по)над хмари; сягати, сягнути за хмари. [Високо витає онук, сягає аж за хмари, химерна молода голова. Гордієнко.] | Становиться, стать выше – вищати, повищати. [Ти думаєш, либонь, що і натхнення Повищати від п’єдесталу може? Українка.] | Температура выше нуля – температура вища від нуля; температура над нулем. | Я выше этого – я вище стою від цього; я вищий від цього; я понад це (понад цим).

Вышибать | Вышибить дух из кого – убити (забити) на смерть (до смерті) кого; (згруб.) виперти дух (душу) кому, з кого. [Вербові дрова, козиний кожух, та й випре дух. Номис.] |

105

Російсько-український словник сталих виразів

Клин клином вышибают – клин клином вибивати треба. Пр. Клин клином вибивають (виганяють). Пр. Клин клином виганяй. Пр. Клин клина вибиває. Пр. Від чого захворів, тим і лікуйся. Пр.

Вышина | Вышиной, в вышину – заввишки (увишки, навишки, угору). [Всі гори-долини та й полонини, як земля вширшки, як небо ввишки. Черемшина. У тій печері наввишки буде так, що тільки стати схиливши голову чоловіку невеликого росту. Вовчок.]

Вышитый | Вышитая сорочка – вишивана (вишита) сорочка; вишиванка. [Синя чумарка на ньому, сорочка вишивана. Тесленко. Я думала, — хай буде, як весна, Моя весільна вишита сорочка. Бажай. Я сорочку знайду вишиванку І надіну, як хлопчик радий. Малишко.]

Вышучивать | Вышучивать, вышутить кого, что – висміювати (зрідка висмівати), висміяти кого, що; брати, взяти кого, що на жарт(и) (на кпини); жартувати, пожартувати з кого, з чого; доткати, допекти жартами (смішками) кого; повертати яке діло на жарт.

Выяснение | До выяснения чего – доки виясниться (з’ясується) що; до з’ясування чого. | По выяснении – вияснивши (з’ясувавши); як з’ясувалося (вияснилося). [Як вияснилося, їхали в них [автомобілях] емісари фашистів… Блакитний.]

Выяснять | Выяснить вопрос – з’ясувати справу.

Выя | Склонять, склонить, гнуть, согнуть выю (устар.) – схиляти, схилити, гнути, зігнути шию; схилятися, схилитися, гнутися, зігнутися; скорятися, скоритися. [І люди гнулися, схилялися перед панами… Гордієнко. Лежав лицем до землі, з розставленими на обидва боки руками — правдивий образ розбитого, знищеного чоловіка, що кориться перед своїм переможцем. Франко.]

Вы | Иду на вы! (истор., теперь шутл.) – іду на ви!; іду на вас!

Вьюга | Вьюга, метель с мокрым снегом (разг.) – (о)хиза. [Приходить вона (зима) в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток, — хизи й охизи… Мирний.]

Вьюн | Вертеться вьюном (разг.) – крутитися (вертітися), як (мов…) в’юн (в’юном). [Вона, мов той в’юн, крутилася між стовбурами акацій. Муратов. Насолив ти мені, насолю і я тобі, да так насолю, що в’юном завертишся. Стельмах.] | Виться вьюном около кого (разг.) – витися (звиватися), як в’юн (в’юном), коло кого; лестощами (лестками) підходити до кого; злещувати, улещувати кого. [Звиваються коло покупців, як ті в’юни. Н.- Левицький.] | Юркий, как вьюн – в’юнкий [мов ласочка]; верткий, як в’юн.

Вьючный | Вьючное животное – в’ючна тварина; в’ючак. [Двогорбі в’ючаки, цибаті дромадери В піску глибокому немов купались. П. Куліш.]

Вязаться | Вязаться в гроздья – гронитися. [Молоде вино грониться… Яцків.] | Вязаться к кому – в’язнути (чіплятися) до кого. | Вязаться с кем (фам.) – знатися (водиться) з ким; мати зв’язок з ким. [Знайся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким.

Пр. Три літа вона знається з ним [Павлом]… Гордієнко.] | Дело не вяжется (разг.) – діло (справа) не в’яжеться; діло не клеїться. | Одно с другим не вяжется – купи не держиться. [Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. М. Куліш.] | Разговор не вяжется – розмова не в’яжеться (не клеїться, не йде); мова не мовиться. [Розмова не в’язалась. Про що говорити? Пилипенко. Розмова чогось не клеїлась. Коцюбинський. Після двох чарок оживилося трохи Василеве лице, в очах заблискотіли слабенькі іскорки, але розмова якось не йшла… Франко. Сумно стало. Мова не мовилась. Вовчок.]

Вязать | Лыка не вяжет (фам.) – язика (язиком) не поверне; язик мов повстяний; язик як ликом зав’язаний; язик плутається.

Вязнуть | Это у меня в зубах вязнет (фам.) – це в мене в зубах в’язне (застряє). Вяло | Делать вяло – робити мляво; робити як не своїми; робить як мокре (як мерзле)

горить. [Стали запрягать, пораються як мокре горить. Стороженко.] | Работа идёт вяло (медленно) – робота йде мляво (пиняво); робиться (робота йде) як мокре (як мерзле) горить.

Вянуть | Уши вянут (разг.) – аж вуха болять (в’януть); страшенно (страх як) нудно слухати; чиста мука таке слухати.

Вящий | К вящему удовольствию, сожалению… (устар.) – на довершення втіхи, жалю…; для більшої (дужчої) втіхи, жалю… [На довершення мого горя грошей мені не прислали. Прус.]

Гадать | Бабушка гадала, да надвоє сказала – (те саме, що) Бабушка надвое сказала (ворожила). Див. бабушка. | Гадать на бобах, на кофейной гуще – ворожити на бобах, на кавовій гущі. | Гадать на картах – ворожити [на картах]; розкладати карти. [А це вже ми не ворожитимемо зараз, як воно буде, — сказав коваль. Головко.] | Гадать попусту –

106

Російсько-український словник сталих виразів

марно (дурно) гадати (мудрувати).

Гадить | Гадить кому – капості (пакості) робити (коїти) кому. [Капості мені робив. Глібов. Почували в собі люди, що Юрко чимось їм пакість коїть. Мартович.]

Гадкий | Гадкий, отвратительный человек – поганець (гидотник); гидомир. [Який я поганець? який? який? говори, стара відьмо! — з гуком присікавсь Тимоха. Свидницький. Та й вибрала ж якого гидомира! Десь поганішого й на світі не було. Сл. Гр.]

Гадливость | Испытывать чувство гадливости к кому, к чему – гидувати (бридитися) ким, чим. [Та коли б… коли б дав Бог! — осміхається парубок. — А то тут… підтягло мене

— і дівчата гидують: холера кажуть. Тесленко. Бридиться, як кіт салом. Пр.]

Газета | Живая газета (перен.) – жива газета; живі новини. | Стенная газета – стінна (настінна) газета; стіннівка. | Ходячая газета (разг. ирон.) – ходяча (жива) хроніка.

Галоп | Бежать галопом – бігти (гнати, мчати, мчатися, летіти…) учвал (чвалом, навскач, галопом, упроскік). [Розвідники пришпорили коней і понеслися вчвал, тримаючи курс на винокурню. Гончар. З годину мовчки мчали вони, пригнувшись до сідел, шаленим чвалом. Тулуб. Обласканий Ведмідь у гущину Галопом дременув… Годованець.]

Галоша Див. калоша.

Галстук | Заложить, залить за галстук (разг. шутл.) – залити очі (сліпи); залитися; смикнути; торкнути; лизнути; [кварту] вилити в горлянку; улити в себе. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр. Залив сліпи зранку, то вже й не тямиш, що верзеш. Тобілевич. Добре смикнули! Тобілевич. От і хороший чоловік, тільки торка багато! А голова золота! Тобілевич. Любив неборак і яку квартинку в горлянку вилить… Свидницький.]

Гам | Поднять шум и гам – збити (зняти, зчинити) великий гамір; збити (зняти, зчинити) страшний галас (гвалт, крик, гармидер).

Гарцевать | Гарцевать, скакать на лошади – гарцювати [конем, на коні]; конем грати; конем (на коні) вигравати. [Кавалеристи гарцювали на розкішних скакунах. Ільченко. Отамани на вороних вигравають. Шевченко.]

Гасить | Гасить долги (перен.) – сплачувати борги (довги). [Мало батьки на здирство бідкаються, мало по заробітках доводиться дітям тинятися в поміч батькам, борги оплачувати? Гордієнко.] | Гасить, погасить марку (спец.) – штампувати, заштампувати (перекреслювати, перекреслити) марку.

Гаснуть | Глаза гаснут (перен. книжн.) – очі гаснуть; очі притупляють (слабнуть); зір слабне (притупляється). [Гаснуть очі, Заснули думи, серце спить… Шевченко.] | Силы гаснут у кого – підупадає (занепадає) на силі (на силах) хто; сила підупадає (спадає) у кого; сили підупадають (спадають) у кого; сили тануть у кого.

Гвоздить | Гвоздить кого – гніздити (гатити) кого. [Вхопили його вдвох, повалили та й гніздять його коліньми по голові. Сл. Гр.] | Гвоздить кому о чём, что (перен. нар.) –

товкти (товкмачити, убивати) в голову кому про що, що. [Скільки йому не товкмач у голову, нічого не тямить. Сл. Гр.]

Гвоздь | В этом гвоздь всего (перен.) – це — основа всього; це — головне (основне); у цьому суть (зерно, ядро). | Гвоздём в голове засесть – запасти (засісти) в голову [як (мов…) цвях]; уроїтися [в голову]. [Засіла мені Олена в голові, мов цвяшок!..

Кропивницький.] | Гвоздь сезона (концерта) – окраса сезону (концерту). | И никаких гвоздей – і (та й) край; та й годі. [Я так гадаю, — палко крикнув він, — що треба прийняти їх до цеху — і край. Тулуб.]

Где | Вон где – Див. вон. | Вот где – Див. вот. | Где бы (разг.) – де б. [Де б прийти провідати нас удень і на хутір на наш, на комуну, подивитися, а ви вночі вештаєтесь. М. Куліш.] | Где бы ни… – хоч де; де б не… | Где бы то ни было – абиде; будь-де; хоч би де; де-будь. [Вона не терпіла будь-якого бруду, не терпіла органічно, ні в людях, ні в помешканні, ні будь-де. Гончар.] | Где ему (ей…) до тебя (до неё…) (разг.) – куди йому (їй…) до тебе (до неї…). [Куди ж, куди їм до тебе! Тобілевич.] | Где же – де ж; де то. [Де ж Катруся блудить? Шевченко. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Сл. Гр.] | Гденибудь – де-будь (будь-де); де-небудь; десь; абиде. [Я побіжу десь коней попрошу. Українка.] | Где-нибудь в ином, в другом месте – деінде; (зрідка) інше-десь. [Іди шукай деінде наймитів! Лукаш, перекл. з Гете.] | Где ни возьмись – де [не] взявся (взялася, взялися…). [Коли це на луці де взялась дівчина… Тесленко.] | Где попало, где случится – абиде; де трапиться. [Та я абиде захропу. Сл. Гр.] | Где там! – де там!; де тобі!; де ж пак!; де в біса!; де в ката!; де-де-де! [Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! — і не кажи. Глібов. А ти вже й розсердився. Де ж пак! Сл. Ум. А що, куме, багато заробив грошей на заробітках? — Де в біса! Сл. Гр. Гадаю собі, чоловік поправиться, перестане ганьбу робити цілій громаді. А тут — бачу, де-де-де! Франко.] | Где-то – десь. [Ой згадай мене, моя стара

107

Російсько-український словник сталих виразів

нене, Сідаючи та й обідати; Десь моя дитина, десь моя рідненька. Та й нікому та й одвідати. Н. п.] | Где-то в другом месте – десь-інде. [Тому я спинилася жити тут у вас, а не десь-інде, — сказала вона йому на прощання. Турчинська.] | Где угодно – де хоч (хочте); де хотя; хоч де. | Где уж (разг.) – де вже; куди ж. [Але де вже було тепер піймати. Головко. Куди ж було справиться кому з Антосьом! Свидницький.] | Где уж тебе! – куди тобі!; де тобі! [Ти його і не пізнала, бо де тобі! пішов, може, йому год десять було, а це уже чоловік у середніх літах. Казка.] | Да где уж – та ба; та де вже. [Пішов би, та ба! Сл. Гр.] | Кое-где, кой-где – де-де; де-не-де; десь-не-десь; десь-то; (де)інде; подекуди. [Лише де-де в кошарах цюкали теслі. Франко. Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою. Шевченко. Подекуди з-поміж верб та садів виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь. Н.-Левицький.] | Ну где таки! – і де вже!; де то вже таки! [І де вже, сестро, нам рівнятися! Глібов.]

Гербовый | За неимением гербовой пишем на простой (разг.) – не маючи гербового [паперу], вживай простого; не мавши гербового, бери простого. [Нема чобіт — узуй постоли. Пр. Де немає співця — послухаєш горобця. Пр. У нужді й запаска за плахту здасться [казала Настя]. Пр. Буває (часом), скриня й за стіл править. Пр.]

Геркулесов | Геркулесовая сила – геркулесова (надлюдська, надзвичайна) сила. | Геркулесов труд – геркулесова праця. | Геркулесовы столбы (столпы) – геркулесові стовпи; крайні межі. | Дойти до геркулесовых столбов (книжн. ирон.) – дійти до геркулесових стовпів (до крайніх меж); дійти до абсурду.

Герой | Выступать, ходить героєм – виступати, ходити героєм (як герой); удавати з себе героя; героєм себе становити. | Герой не моего романа (разг.) – герой не мого роману.

Гибель | Верная гибель – певний (неминучий) загин; певна (видима, неминуча, іноді видюща) згуба (загибель, погибель); певна (видима) смерть. [Моя дочка іде до матері, а син до війська, Обом погибель певна. Українка. Е, коби-то я знав, я б, здається, на видиму смерть пішов…Коцюбинський.] | Гибель ему! (Сгинь он!) – хай він згине (пропаде)!; хай він пропадом пропаде!; пропасть на нього!

Глава | Во главе – на чолі. [Суне військо здаля, Стогне мерзла земля. Корогви гомонять. А на чолі їде любленець долі. Чернявський.] | Положить во главу угла (книжн.) – покласти наріжним каменем; покласти в основу (підвалиною); узяти за основу; поставити на чільне місце; визнати за найважливіше (за основне); визнати найважливішим (основним). | Стать, встать во главе (возглавить) – на чолі стати; очолити; перед повести. | Стоять во главе кого, чего – стояти на чолі кого, чого; перед вести; узяти провід над ким, над чим. [Мати стояла на чолі родини, стояла, мов скеля в штормі. Яновський.]

Главенствовать | Главенствовать в чём, над кем, над чем – головувати (старшувати) в чому, над ким, над чим; проводирювати в чому; перед вести в чому, верховодити ким, чим; (жарт.) верхи їздити на кому. [А чи воно годилося, щоб тута Молодша надо мною старшувала? Українка. Б’ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, хто всім верховодив. Шевченко.]

Главный | Главное дело – головна (найголовніша) річ; головне. | Главным образом, преимущественно – головним чином (побитом); головно (головне); переважно; найбільше; здебільшого (здебільша). [Ми переважно звертали увагу на стан озимини. Прус. Він читав найбільше романи. Прус.] | Самый главный, главнейший – (що)найголовніший. | Это самое главное – це (що)найголовніше; це головна (найголовніша) річ; в цьому головна суть. [Справа налагоджується. Аби умовитися з цехами. Це найголовніше, але й найскладніше. Тулуб.]

Гладить | Гладить дорожку – дорогу гладити; (застар.) пити на коні. [Ну тепер на коні треба випити, та й нехай їдуть… Сл. Ум.] | Гладить, погладить по головке кого (перен. разг.) – гладити, погладити (іноді жалувати, пожалувати) по голівці кого; пестити, пестувати (мазати, панькати) кого. [Судити, мабуть, будуть. По голівці за таке ніхто не погладить. Руденко.] | Гладить, погладить против шерсти (перен. разг.) – гладити, погладити проти шерсті (проти волосся). [Хоч проти шерсті його гладь, не вкусить. Кропивницький.] | Гладить по шерсти – гладити за шерстю.

Гладкий | Гладкая санная дорога! – гладка (рівна) санна дорога; санниця; плавкий шлях. | Гладкий слог, речь – гладенький (плавкий) стиль; гладенька (вигладжена, плавка, плавна) мова. | С него взятки гладки (разг.) – Див. взятка. | Совершенно гладкий – гладісінький (рівнісінький); зовсім рівний; (образн.) хоч котись. [Дорога хоч котись. З нар. уст.]

Гладь | Вышивать гладью – настилати; (іноді) настилувати; слати. | Тишь да гладь (разг.) –

тихо та любо; мир та спокій (спокій та мирнота); мир і тишина; мов у затишку; святий спокій. [Якби лишень скоїлося од людей, а в господі любо й тихо, то й жалю б не було. Барвінок. Де згода в сімействі, Де мир і тишина, Щасливі там люди, Блаженна сторона.

108