13.Свідомість і буття як психологічна проблема. Складові свідомості

Проблема становлення людської свідомості. Походження людини. Приблизно 80-100тис.р.тому покрите густим тропічними лісами плато в р-ні Кенії, Танзанії,Ефіопії в результаті якогось геологічного катаклізму – опустилась і утворилась долина, яка почала висихати, вкрита високою травою(савана). Частина вищих мавп які жили в тих лісах мігрували в джунглі. Вони стали предками, зокрема, шимпанзе і горил. А частина залишилась в Савані, у якій виживають тільки ті види які з далека бачать ворогів, тобто голова яких вища від трави. Мавпи які залишились наз. австралопітеки(стародавні). Вони змушені були стати на задні кінцівки і розпрямити спину. Це по: 1 – ше вивільнило передні кінцівки для складних маніпуляцій; 2 –ге опустилася горлянка, що було сприятливим для роз-ку вокативних мязів, зв'язок, костей ; 3-тє мозок міг розвиватися в різні боки - на нього нічого не тиснуло. Цьому сприяло зменшення маси щелеп. Частина фун-ій перейшла із ротового апарату до передніх кінцівок. Все це в купі було сприятливим грентом для роз-ку люд-го мовлення, мислення, свідомості. Неандертальці не були предками людини. Кроманьйонці – предок сучасної людини, винищили неандертальців. Засобами комунікації тварин є сигнали – які називалися індекси. Індексу притаманний нерозривний зв'язок із тим, що він позначає, жодним чином його не можна виокремити із ситуації(гірські цапи жив. у високогір’ї у них один природній ворог сніговий барс, відчуваючи наближення його цап подає сигнал небезпеки, за будь-яких інших обставин цей крик із нього не витягнеш. Він нерозривно пов'язаний із ознаками барса). Люд. викор. в своїй комунікації знаки. Специфічним знаком є символ. Символ не просто байдужий знак, він містить у своїй зовнішній формі зміст(лев – великодушність, лисиця – хитрість, коло - вічність, один із символів Ісуса – пелікан - самопожертва). Власне знак не має жодної подоби і жорсткого зв’язку із тим, що він позначає(н-д: слово стіл немає жодного подібного із цим, про це виразно свідчать різні за звучанням тих самих предметів у різних мовах). Тобто знаки відємні від інф-ї яку вони несуть, а відтак їх можна поєднувати, варіювати. Мова основна базова знакова сис-ма людини. На її грунті розв. і фун-ють всі інші знаки якими користується людина. Поняття зафіксовані і виражені в мовних знаках основна складова людської свідомості. Сигнал: індекс(звукослухові, кінестатично-звукові, хімічно-нюхові-смакові), символ, знак. Символ є знаком і сигналом. Знакі сигналом але не кожний символом. Піктограма є знаком. Сигнал це все, що несе інф-ція, предмет за аналогією. Свідомість вищий рівень відображення. Поняття важко визначити(немає дефініції), тому визначають (шляхом), характеризуючи основні особливості складові. Складові свідомості: 1) С-відомість – з тим, що відомо, і в назвах інших мов це теж прослідковується; 2) Основою свідомого знання є знання потенційне. Це база свідомості, а відтак усієї людської психіки, процесуальний динамічний аспект понятійного знання – понятійне мислення і мовлення. Завдяки цьому, знання зафіксованим поняттям, людина має минуле теперішнє і майбутнє. Вона може абстрагувати(відсторонення, відвернення, відхилення) будь-які здобуті нею відомості про об’єкти, фіксувати їх за допомогою слів, зберігати в такій формі і передавати наступним поколінням. Вона може прогнозувати розвиток подій, а відтак активно впливати на їх перебіг – майбутнє; 3) цілепокладання ґрунтується на попередньому – здатність ідеально, мисленнєво будувати плани своїх майбутніх дій, прогнозувати їх можливі наслідки, визначати бажані і небажані результати дія-сті, поведінки, керувати нею на основі визначених цілей; 4) самосвідомість це знання про власне «Я», як окремого, активного, діючого суб’єкта, ставлення до себе, яке утвор. і фун-іє в сукупності із формуванням і фун-нням ставлення до інших людей, до предметів і до явищ оточуючого світу; 5) емоційні реакції які фун-ють у межах дихотомійних модальностей (протилежні частинки: приємне неприємне, тішить-мордує): а) моральне відношення – фун-ціє в межах дихотомії: добро-зло. Оцінка з цієї позиції вчинків дій поведінки інших людей і власних; б) естетичне відношення – оінка з позиції дихотомії: прекрасне-потворне – викликає захоплення чи відразу – це емоція. Відношення являють собою оцінювання з позиції дихотомії: позитивне-негативне. Суб’єкт тягнеться до позитивного(корисне, приємне) і відкидає негативне(шкідливе, зайве). Відношення – основа ціннісно-орієнтаційної сфери особистості, утвор. якої є цінності визначені особистістю як більш чи менш значущі для її життя, утв. ієрархію. Емпірично(як факт) свідомість постає у чуттєвих образах, відчуттях, сприйманні, уяві, мисленні, памяті, вольових зусиллях – у всіх психологічних феноменах, в тих які він усвідомлює, знає про зміст. У зв’язку із цим виникають труднощі при вивченні свідомості, вона не має власної психічної специфіки. Напевно свідомість треба трактувати фун-но – як якийсь механізм завдяки якому людина знає про себе, оточуючий сіт , про своє відношення до нього і до себе. Свідомість характеризується: активністю – що виражається в інтенційності(прагнення, стремління), представлене в цілепокладанні; рефлективністю – самоспостереження за своїм змістом, осмислення, оцінювання, усвідомлення. Свідомість кожної людини унікальна тому що містить властиві тільки їй знання відношень, але не довільна – змістом є сусп. досвід вироблений посередництвом навчання і виховання.