- •2.Міждисциплінарні зв’язки психологічної науки
- •3 Класифікація та характеристика методів загальної психології
- •5.Наукова,життєва та народна психологія як основні джерела знань про психіку
- •6. Розвиток наукових знань про природу психіки:донауковий та науковий період
- •7.Поява і розвиток форм психічного відображення у живій і неживій природі
- •8.Стадії і рівні психічного відображення у тварин
- •9.Відмінність психіки тварин від психіки людей
- •10.Свідомість людини як вищий рівень відображення. Структура свідомості.
- •11.Несвідоме в психіці людини
- •12.Психофізіологічна проблема. Мозок і психіка. Зв'язок мозку психіки за принципом кодування інформації.
- •13.Свідомість і буття як психологічна проблема. Складові свідомості
- •14.Відчуття.Фізіологічні основи відчуттів. Класифікація та види відчуттів
- •15. Основні властивості відчуттів
- •16.Поняття про сприймання. Загальні особливості та види сприймання. Індивідуальні відмінності у сприйманні людей
- •17.Память та її природа.Теорії памяті
- •18.Класифікація і види памяті
- •19.Процеси і закономірності памяті
- •20.Поняття про мислення. Розумові дії та операції. Форми мислення
- •21.Мислення як процес розв’язування задач
- •22.Види мислення
- •23.Поняття про уяву,її види,процеси. Фізіологічні основи процесів уяви
- •24.Розвиток та виховання уяви у дітей
- •25.Загальне поняття про увагу. Феноменологія та властивості уваги
- •26.Увага і особистість.Неуважність і її причини
- •27.Розвиток уваги у школярів.Основні критерії вихованості уваги
- •28.Загальна характеристика емоційних явищ.,їх феноменологія
- •29.Почуття. Вияв та форми переживання почуттів. Вищі почуття
- •30. Поняття про волю. Воля як вища психічна функція. Вольова регуляція поведінки особистості
- •31.Активність і діяльність. Основні характеристики активності. Провідний вид діяльності
- •32. Структура діяльності. Основні види діяльності та особливості їх засвоєння
- •33. Сутність та основні характеристики особистості. Поняття «індивід», «людина», «субєкт», «особистість», «індивідуальність» і їх взаємозв’язок.
- •34.Психологічна структура особистості. Аналіз сучасних зарубіжних теорій особистості
- •35. Особистість у теоріях л. С. Виготського, с. Л. Рубінштейна, о. М. Леонтьєва, б. Г. Ананьєва, г. С. Костюка
- •36. Спрямованість особистості. Самосвідомість та я – концепція особистості
- •37. Природа психічної не нормативності та її межі. Не нормативність на різних рівнях психічного розвитку людини
- •38. Темперамент. Тип вищої нервової діяльності як основа темпераменту.
- •39. Роль темпераменту в праці та навчанні. Темперамент і проблема виховання.
- •41. Поняття про характер. Провідні риси характеру. Акцентуйовані риси характеру.
- •42. Вчинок і формування характеру.
- •43.Поняття про здібності та їх види.
- •44. Якісна і кількісна характеристика здібностей.
- •45. Здібності, обдарованість, талант
- •46. Біхевіоризм і необіхевіоризм. Соціальний біхевіоризм
- •47. Загальна характеристика гештальтпсихології ( м. Вертгеймер, к. Кофка, в. Келлер)
- •48. Психоаналіз з. Фрейда (структура особистості, механізми психологічного захисту) Неофрейдизм к. Хорні
- •49. Аналітична психологія к.Г Юнга (структура особистості, архетипи)
- •50. Індивідуальна психологія Адлера.
- •51. Гуманістична психологія а. Маслоу.
- •52. Теорія рис особистості г. Олпорта.
- •53. Феноменологічна психологія к. Роджерса
13.Свідомість і буття як психологічна проблема. Складові свідомості
Проблема становлення людської свідомості. Походження людини. Приблизно 80-100тис.р.тому покрите густим тропічними лісами плато в р-ні Кенії, Танзанії,Ефіопії в результаті якогось геологічного катаклізму – опустилась і утворилась долина, яка почала висихати, вкрита високою травою(савана). Частина вищих мавп які жили в тих лісах мігрували в джунглі. Вони стали предками, зокрема, шимпанзе і горил. А частина залишилась в Савані, у якій виживають тільки ті види які з далека бачать ворогів, тобто голова яких вища від трави. Мавпи які залишились наз. австралопітеки(стародавні). Вони змушені були стати на задні кінцівки і розпрямити спину. Це по: 1 – ше вивільнило передні кінцівки для складних маніпуляцій; 2 –ге опустилася горлянка, що було сприятливим для роз-ку вокативних мязів, зв'язок, костей ; 3-тє мозок міг розвиватися в різні боки - на нього нічого не тиснуло. Цьому сприяло зменшення маси щелеп. Частина фун-ій перейшла із ротового апарату до передніх кінцівок. Все це в купі було сприятливим грентом для роз-ку люд-го мовлення, мислення, свідомості. Неандертальці не були предками людини. Кроманьйонці – предок сучасної людини, винищили неандертальців. Засобами комунікації тварин є сигнали – які називалися індекси. Індексу притаманний нерозривний зв'язок із тим, що він позначає, жодним чином його не можна виокремити із ситуації(гірські цапи жив. у високогір’ї у них один природній ворог сніговий барс, відчуваючи наближення його цап подає сигнал небезпеки, за будь-яких інших обставин цей крик із нього не витягнеш. Він нерозривно пов'язаний із ознаками барса). Люд. викор. в своїй комунікації знаки. Специфічним знаком є символ. Символ не просто байдужий знак, він містить у своїй зовнішній формі зміст(лев – великодушність, лисиця – хитрість, коло - вічність, один із символів Ісуса – пелікан - самопожертва). Власне знак не має жодної подоби і жорсткого зв’язку із тим, що він позначає(н-д: слово стіл немає жодного подібного із цим, про це виразно свідчать різні за звучанням тих самих предметів у різних мовах). Тобто знаки відємні від інф-ї яку вони несуть, а відтак їх можна поєднувати, варіювати. Мова основна базова знакова сис-ма людини. На її грунті розв. і фун-ють всі інші знаки якими користується людина. Поняття зафіксовані і виражені в мовних знаках основна складова людської свідомості. Сигнал: індекс(звукослухові, кінестатично-звукові, хімічно-нюхові-смакові), символ, знак. Символ є знаком і сигналом. Знакі сигналом але не кожний символом. Піктограма є знаком. Сигнал це все, що несе інф-ція, предмет за аналогією. Свідомість вищий рівень відображення. Поняття важко визначити(немає дефініції), тому визначають (шляхом), характеризуючи основні особливості складові. Складові свідомості: 1) С-відомість – з тим, що відомо, і в назвах інших мов це теж прослідковується; 2) Основою свідомого знання є знання потенційне. Це база свідомості, а відтак усієї людської психіки, процесуальний динамічний аспект понятійного знання – понятійне мислення і мовлення. Завдяки цьому, знання зафіксованим поняттям, людина має минуле теперішнє і майбутнє. Вона може абстрагувати(відсторонення, відвернення, відхилення) будь-які здобуті нею відомості про об’єкти, фіксувати їх за допомогою слів, зберігати в такій формі і передавати наступним поколінням. Вона може прогнозувати розвиток подій, а відтак активно впливати на їх перебіг – майбутнє; 3) цілепокладання ґрунтується на попередньому – здатність ідеально, мисленнєво будувати плани своїх майбутніх дій, прогнозувати їх можливі наслідки, визначати бажані і небажані результати дія-сті, поведінки, керувати нею на основі визначених цілей; 4) самосвідомість це знання про власне «Я», як окремого, активного, діючого суб’єкта, ставлення до себе, яке утвор. і фун-іє в сукупності із формуванням і фун-нням ставлення до інших людей, до предметів і до явищ оточуючого світу; 5) емоційні реакції які фун-ють у межах дихотомійних модальностей (протилежні частинки: приємне неприємне, тішить-мордує): а) моральне відношення – фун-ціє в межах дихотомії: добро-зло. Оцінка з цієї позиції вчинків дій поведінки інших людей і власних; б) естетичне відношення – оінка з позиції дихотомії: прекрасне-потворне – викликає захоплення чи відразу – це емоція. Відношення являють собою оцінювання з позиції дихотомії: позитивне-негативне. Суб’єкт тягнеться до позитивного(корисне, приємне) і відкидає негативне(шкідливе, зайве). Відношення – основа ціннісно-орієнтаційної сфери особистості, утвор. якої є цінності визначені особистістю як більш чи менш значущі для її життя, утв. ієрархію. Емпірично(як факт) свідомість постає у чуттєвих образах, відчуттях, сприйманні, уяві, мисленні, памяті, вольових зусиллях – у всіх психологічних феноменах, в тих які він усвідомлює, знає про зміст. У зв’язку із цим виникають труднощі при вивченні свідомості, вона не має власної психічної специфіки. Напевно свідомість треба трактувати фун-но – як якийсь механізм завдяки якому людина знає про себе, оточуючий сіт , про своє відношення до нього і до себе. Свідомість характеризується: активністю – що виражається в інтенційності(прагнення, стремління), представлене в цілепокладанні; рефлективністю – самоспостереження за своїм змістом, осмислення, оцінювання, усвідомлення. Свідомість кожної людини унікальна тому що містить властиві тільки їй знання відношень, але не довільна – змістом є сусп. досвід вироблений посередництвом навчання і виховання.