6. Функції конфлікту.

« – »

• Ускладнення й руйнування міжособ.стосунків;

• Зниження продуктивності;

• Негативний вплив на розвиток особистості;

• Розвиток більшого прагнення до перемоги ніж до вирішення проблеми;

• Зниження можливості партнерства;

• Використання насилля різних видів;

• Конфлікт може стати засобом маніпулювання опонентом

« + »

• Сигналізує про об’єктивні суперечності у стосунках та дає можливість виправити їх;

• Інформаційна – к. стимулює краще пізнання інших учасників та самопізнання;

• Регулятивно-розвиваюча – к. спонукає до змін, розвитку і перетворень;

• Стимулювання особистісного зростання;

• Згуртування;

• Психотерапевтична – за умови позит.вирішення к. знімає тривожність, недовіру, непорозуміння і дає можливість оздоровити стосунки.

7. Загальна класифікація конфліктів.

За наявністю учасників: - внутрішньоособистісні; - міжособистісні; - міжособистісно-групові; -міжгрупові.

За сферою виникнення: - політичні; - економічні; - сімейні; -педагогічні; -військові; -наукові –творчі ітд.

За рівнем напруги: -гострі; -слабовиражені.

За тривалістю: - затяжні; -короткотривалі.

За характером поведінки опонентів і результат.: -конструктивні; -деструктивні.

За предметом: -реалістичні (є реальне підгрунтя); -нереалістичні (к. заради конфлікту).

За ознакою об’єктивності/суб’єктивності причин виникнення: -ділові; - емоційні. 8.      Структура конфлікту.

У сучасній психології традиційно виділяють такі структурні елементи конфлікту:

1) сторони (учасники) конфлікту;

2) умови конфлікту;

3) образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);

4) можливі дії учасників конфлікту;

5) результат (завершення) конфліктної ситуації.

9. Динаміка конфлікту.

В процесі свого розвитку конфлікт проходить декілька етапів. Ці етапи чи стадії не є обов’язковими , можливо, що деякі із них в ході конфлікту „проскакують”, по різному складається тривалість кожної стадії (етапу), проте послідовність їх в будь-якому конфлікті буде однаковою. Таким чином, динаміка конфлікту – процес раптової чи поступової зміни стосунків між опонентами, що залежить від їх індивідуальних особливостей, важливості для них проблеми і особливостей їх стосунків. В цілісному процесі виділяють:

1. Латентна – виникають суперечності у стосунках між опонентами, наявна напруга в стосунках, відчуття дискомфорту, невдоволення, розгубленість, різні зміни в стосунках, негативні міркування і висловлювання, образи. На цій стадії опоненти не бажають з’ясовувати стосунки і обговорювати суперечності, тому продовжують робити вигляд, що ці стосунки такі, як і завжди.

2. Інцидент – навмисна чи випадкова дія, спрямована на виникнення конфлікту. Один з опонентів діє на шкоду іншому, а той відповідає тим самим.

3. Ескалація – характеризується зростанням конфліктної активності опонентів, загостренням емоцій, підвищенням напруги. Кожна з сторін діє на шкоду опонентові. Виникає прагнення до перемоги за будь яку ціну. Емоції можуть загострюватись аж до втрати контролю. Зростає тривожність, активність.

4. Кульмінація – момент найвищої емоційної напруги сторін. Він дуже короткий. Пік конфліктної активності опонентів.

5. Завершення конфлікту – характеризується спадом напруги у зв’язку із зменшенням конфліктної активності опонентів, які від протидії переходять до вирішення проблем. Приймається рішення щодо розв’язання проблеми.

6. Постконфліктна – результат конфлікту. Повністю залежить від попередньої стадії.

При повному розв*язанні результатом є відновлення оптимальної взаємодії. При неповному – або пристосування, або нові суперечності.