2. Методи психологічного вивчення конфлікту.

Традиційними є :

1) методи вивчення особистості: спостереження, анкетування, бесіда, проективні методики, тестування, експеримент, аналіз продуктів діяльності, психобіографічні методи.

2) методи вивчення і оцінювання соціально-психологічних явищ у групах: спостереження, анкетування, тестування, соціометрія, референтометрія, експеримент;

3) методи діагностики і аналізу конфлікту: спостереження, опитування, тестування, експеримент, картографія конфлікту, конфліктологічна експертиза;

4) методи управління конфліктами: внутрішньо-особистісні методи, переговори, структурні методи.

3. Поняття про конфлікт. Умови виникнення конфлікту.

Конфлікт – зіткнення протилежних поглядів, інтересів, дій, окремих суб’єктів і груп, що пов’язаний з емоційною напругою і супроводжується переживанням.

Поведінка людини в конфлікті характеризується великим ступенем напруженості, як фізичної, так і психологічної. Це пояснюється тим, що зіткнення вимагає концентрації сил і спрямованості всіх духовних, психологічних ресурсів на вихід з положення. Чим складніше конфлікт, тим більших сил він вимагає. Якщо ми не витримуємо, то порушуємо правила поведінки: підвищуємо голос, розмахуємо руками, що незмінно веде до подальшого жаль про те, що трапилося і почуттю сорому. Конфлікти - це константа людського життя, від періоду становлення особистості до смерті людини. Немає життя без конфлікту, якщо це - життя, а не животіння, не біологічне існування. Є 4 типи складних ситуацій: стрес, фрустрація, конфлікт, криза.

Умови виникнення конфлікту:

• Наявність суб’єкта (-тів) як учасника (-ків) конфлікту;

• Наявність суперечностей (уявних чи реальних);

• Уявлення хоча б однієї сторони про проблеми у стосунках з ін. стороною;

• Важливість проблеми для опонентів;

• Біполярність позицій, тобто їх і взаємопов’язаність і взаємопротилежність;

• Активність і протидія хоча б одного опонента у вирішенні проблеми.

4. Співвідношення понять «конфлікт», «конфліктна ситуація», «стрес», «фрустрація», «криза».

Конфлікт – зіткнення протилежних поглядів, інтересів, дій, окремих суб’єктів і груп, що пов’язаний з емоційною напругою і супроводжується переживанням.

Конфліктні ситуації, що існують у значній кількості, переходять у конфлікт лише у разі порушення балансу інтересів учасників взаємодії та за певних умов. Конфліктна ситуація — це умова виникнення конфлікту. Для переростання такої ситуації в конфлікт необхідними є зовнішній вплив, поштовх чи інцидент.

Стрес («тиск, напруга») — стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини. Участь у конфліктних ситуаціях досить часто супроводжується посиленням стресового стану людини. Конфлікт являє собою складні стосунки між опонентами, позначені сильними емоційними переживаннями. Участь у конфлікті припускає витрати емоцій, нервів, сил, а це може призвести до разового чи хронічного стресу. Разом із тим неадекватне сприйняття ситуації, що відбувається через стресовий стан одного з її учасників, досить часто призводить до конфліктів.

Конфліктні ситуації нерідко супроводжуються сильними переживаннями, що переходять у стрес.

Фрустрáція — психічний стан людини, що виражається в характерних переживаннях і поведінці і те, що викликається об'єктивно непереборними (або суб'єктивно сприйманими як непереборні) труднощами на шляху до досягнення мети і розбіжності реальності з очікуваннями суб'єкта.

Виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка зачіпає її особистісно — її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, — спричиняє стан фрустрації.

Криза (психологічний) - це стан, при якому неможливо подальше функціонування індивіда в рамках колишньої моделі поведінки, навіть якщо вона цілком влаштовувала даного індивіда.

Це кризи психологічного стану людей, які проявляються в стреси, страхи, відчуття непевності і т.д.