33. Класифікація внутрішньоособистісних конфліктів (за к.Левіним).

К. Левін розглядав конфлікт як одночасний вплив на індивіда протилежно спрямованих сил рівної величини, розрізняючи при цьому три основних варіанти цих конфліктів. Перший випадок конфлікту (наближення – наближення (необхідність вибору двох альтернатив, однаково привабливих)) — це коли людина виявляється перед необхідністю вибору меж у різній мірі привабливими, але взаємовиключними альтернативами. Неодмінною умовою виникнення конфлікту є те, що мотиви несумісних дій актуалізуються одночасно і мають рівну силу, у противному випадку конфлікту б не було, тому що ми просто вибирали б більш значиме для нас чи реалізували б свої бажання послідовно. Класичною ілюстрацією такого типу конфлікту вважається випадок буриданового віслюка, що зрештою помер від голоду, тому що він, так і не зміг вибрати між двома рівними по величині оберемками сіна. Ця ситуація, коли «хочеться і того й іншого», може, однак, здобувати досить драматичний характер, якщо мова йде про вибір між чимось чи кимсь рівною мірою необхідним для людини. Наприклад, у подібному положенні виявляється молодий чоловік, мати і дружина якого через не сформованих між ними відносин ставлять дорогу людину перед неможливим для нього вибором. Другий випадок конфлікту (наближення – уникнення (необхідність вибору однієї з двох альтернатив, рівною мірою привабливих і непривабливих)) припускає вибір між двома рівною мірою непривабливими можливостями. Як і в першому описаному типі конфлікту, вибір утруднений рівною інтенсивністю мотивів запобігання. Невдале сімейне життя змушує чоловіка болісно вирішувати — чи підтримувати не сформовані важкі сімейні відносини, чи розстатися з дитиною, постійне спілкування з якою у випадку розлучення з дружиною стане неможливим. Третій тип конфлікту (уникнення – уникнення(необхідність вибору однієї з двох альтернатив, одинаково непривабливих)) , по К.Левіну, — це коли одна, і та ж ціль (можливість, вибір) рівною мірою і приваблива, і неприваблива, має «і плюси, і мінуси», як про це говорять у повсякденній мові. Внутрішня боротьба в цьому випадку пов'язана зі зважуванням «за і проти — чи погоджуватися на більш грошову, але нецікаву роботу, чи зважуватися на потрібну, але занадто дорогу покупку, і т.д. Ці ситуації можуть перетворюватися й у болісний життєво важливий вибір — наприклад, продовжувати існувати в улаштованому світі сформованих відносин, стабільної роботи, звичного способу життя і при цьому «жити не своїм життям» чи, втративши все, почати спочатку?

34. Комплекси неповноцінності: психологічна характеристика, особливості подолання.

Комплекс неповноцінності – глибоке, все проникне почуття власної неповноцінності, яке існує тривалий час і часто супроводжується дефектними, помилковими установками і поведінкою; загострене, перебільшене переживання людиною власної слабкості і недосконалості, пов’язане із реальною чи уявною відсутністю у неї будь-яких ціннісних для неї ж самої чи для суспільства властивостей (фізичних чи психологічних) або здобутків (матеріальних чи нематеріальни).

Відкритий А.Адлером який розглядав його в 3 аспектах: 1) як наслідок дефекту органічного розвитку; 2) як універсальну рушійну силу розвитку особистості; 3) як наслідок фрустрації потреби в подоланні несприятливих обставин.

Фактори, що призводять до виникнення КН: - неповноцінність органу; - надмірна опіка; - нехтування дитиною.

За А.Адлером, у дитячому віці особистість зазнає впливу різних несприятливих чинників. В результаті цього формується почуття неповноцінності, яке надалі впливає на поведінку, активність, спосіб думок індивіда. Переживаючи неповноцінність, людина протягом всього свого життя бореться за переважання. Нездатність компенсувати дефект чи владнати з життєвою ситуацією, тим самим подолати почуття неповноцінності, призводить до виникнення комплексу неповноцінності.

Основні симптоми: негативний «Я-образ» та занижена самооцінка; самозвинувачення; відчуженість; невпевненість; сором’язливість; дратівливість, агресивність; песимізм; знижений рівень домагань; типова поведінка у різних ситуаціях; домінування мотиву уникнення невдачі; підвищена тривожність, страх опинитися в центрі уваги; обмеження кількості контактів, звуження кола міжособистісної взаємодії.

Шляхи подолання КН:

1. Розвиток «соціального почуття», соціального інтересу – вроджену властивість людини прагнути до взаємозв’язку з іншими індивідами.

2. Стимуляція розвитку власних здібностей, досягнення переваги над іншими.

Види компенсації КН: - Адекватна компенсація - Уявна компенсація - Гіперкомпенсація (комплекс переважання)