60. Причини та функції учнівських конфліктів. Особливості розв’язання, врегулювання та попередження конфліктів між учнями.

Конфлікти між дітьми молодшого шкільного віку пов’язані насамперед із необхідністю адаптації до нових умов діяльності. Найбільш поширеними є конфлікти через вибір ролей, суперництво за прихильність вчителя, друзів.

Найбільш типовими для підліткового конфлікту є конфлікти думок, інтересів, цінностей, поведінки, боротьба за лідерство та ін. Специфікою цього вікового періоду є наявність нереалістичних конфліктів як засобу самоствердження підлітків, максималізм та негативізм у сприйманні проблемних ситуацій міжособистісної взаємодії та її учасників.

Типовими причинами міжособистісних конфліктів у юнацькому віці є ситуації, що стосуються сфери автономії, лідерства та авторитету, суперництво за прихильність представників протилежної статі.

61. Психологічні умови попередження і конструктивного розв’язання конфліктів між вчителями та учнями.

1. Ефективна організація навчально-виховного процесу у школі.

2. Оптимізація стилю педагогічного спілкування в напрямку стратегії співробітництва з учнями, їх батьками.

3. Розвиток конфліктостійкості учнів та педагогів; конфліктологічна просвіта учасників навчально-виховного процесу.

4. Підвищення якості та інтенсивності міжособистісних стосунків школярів, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

5. Психологічна допомога учасникам навчально-виховного процесу школи у подоланні життєвих проблем, корекція і профілактика конфліктності та деформації спілкування.

62. Поняття про психологічну безпеку освітнього середовища. Характеристики психологічно безпечного освітнього середовища. Психологічна безпека освітнього середовища – «стан, вільний від проявів психологічного насильства у взаємодії, який сприяє задоволенню потреб в особистісно-довірливому спілкуванні і забезпечує психічне здоров’я включених у нього учасників»

Характеристики психологічно безпечного освітнього середовища:

1) відсутність будь-якого насилля у взаємодії та необхідності захищатися;

2) позитивне ставлення до освітнього середовища більшості його учасників, задоволення їх основних соціальних потреб;

3) референтність освітнього середовища і забезпечення умов для оптимального розвитку особистості його учасників;

4) наявність умов, які сприяють розвитку і гармонізації психічного здоровя кожного учасника освітнього процесу, стійкості соціального благополуччя;

5) поведінка, яка є адекватною виконуваній соціальній ролі; дотримання усіма учасниками навчально-виховного процесу норм і правил поведінки та взаємодії в освітньому закладі.

63.Поняття управління конфліктом.Зміст основних напрямів управління конфліктами.

Управління конфліктом –це цілеспрямований вплив на процес конфлікут, який передбачає контроль і оптимізацію діяльності учасників конфліктної взаємодії з метою досягнення бажаних результатів і обмеженню протистояння рамками конструктивного впливу.

Напрями :

1.Профілактика П.к. – це організація системи заходів, яка виключає або зводить до мінімуму можливість виникнення конфлікту.

2.Діагностика- аналіз конфлікту, к. ситуації – здійснюється посередництвом аналізу його особливостей виникнення, розвитку, динаміку ,структурних елементів, вид і форму конфлікту, визначаємо сигнали конфлікту; наявність проблеми та її особливості.

3.Прогнозування- система заходів, яка передбачає визначення з певною вірогідністю місця і часу виникнення майбутнього конфлікту а також особливостей його розвитку і що ґрунтується на пс. діагностиці всіх компонентів і змісту конфлікту, рівня потенціалу конфліктогенності; точний прогноз сприяє його вирішенню.

4.Попередження– це діяльність опонентів, а також інших учасників конфлікту, спрямована на усунення об’єктивних та суб’єктивних причин назріваючого зіткнення та вирішення проблеми неконфліктним способом.

5Врегулювання- у вирішенні суперечностей між опонентами приймає участь третя сторона.

6.Розвязання- спільна діяльність його учасників спрямована на припинення протидій і вирішення проблеми, яка призвела до зіткнення.