47.Причини виникнення сімейних конфліктів.

П.К. – це зіткнення протилежно спрямованих інтересів, потреб, поглядів та дій членів подружжя, що супроводжується емоційною напругою.

Причини( за В.О.Сисенко):

1.Конфлікти уявлень, які виникають на підставі неузгодженого і несправедливого розподілу праці в сімї, різного розуміння прав і обов’язків подружжя.

2.Суперечки, які виникають в результаті хронічного незадоволення потреб одного або обох партнерів.

3.Конфлікти, в основі яких лежать недоліки і дефекти виховання, характеру та інші психологічні особливості партнерів.

48.Конфлікти між батьками і дітьми: характеристика, причини виникнення.

Конфлікт між батьками і дітьми-це вид сімейного конфлікту, учасниками якого, з одного боку є батьки(або один із них), а з іншого - їх діти. Об’єктами таких конфліктів найчастіше виступають сімейні або життєві цінності й цілі батьків та дітей, їх поведінка, ставлення до виконання домашніх обов’язків.

Причини:

1. Дисгармонійний стиль сімейних стосунків. Дисгармонія родини — це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.

2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструктивних типів виховання:

• розбіжності членів родини з питань виховання;

• суперечливість, непослідовність, неадекватність;

• опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей;

• підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів,

3. Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення , які вони раніше виконували, що призводить до впертості.

4. Особистісний фактор батьків - консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки і шкідливих звичок.

5.Особистісний фактор дітей- низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі і т.п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.

6. Чинники притаманні будь-яким МО конфліктам( поведінкові, ціннісні, інформаційні та ін.)

49.Особливості попередження і розв’язання подружніх конфліктів.

Попередження і вирішення конфліктів у сім’ї слід розглядати як основні види діяльності щодо управління такими конфліктами. Часто при подоланні сімейних конфліктів користуються послугами посередника.

Попередження сімейних конфліктів залежить від всіх членів сім’ї, перш за все, від подружжя. При цьому слід мати на увазі, що деякі дрібні сімейні сварки можуть мати позитивну спрямованість, допомагаючи прийти до згоди зі спірних питань і запобігти більш глибокому конфлікту. Але у більшості випадків сімейних конфліктів допускати не слід.

Основні шляхи попередження сімейних конфліктів залежать від потенційних суб’єктів конфліктної взаємодії (подружжя, батьків, дітей, родичів тощо).

Найзагальнішими шляхами попередження сімейних конфліктів відповідно до соціальних закономірностей розвитку сім’ї є:

• формування психолого-педагогічної культури, знань з основ сімейних відносин (в першу чергу це стосується подружжя);

• виховання дітей з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також емоційних станів;

• організація сім’ї на засадах рівноправності, формування сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довір’я і пошани;

• формування культури спілкування.

Вирішення сімейних конфліктів може бути забезпечене досягненням згоди із спірних питань. Це найсприятливіший варіант подолання будь-яких сімейних конфліктів. Але є і не конструктивні форми подолання таких конфліктів. Прикладом цього може бути припинення контактів з дітьми чи іншими членами сім’ї, позбавлення батьківських прав і т. п. Такі наслідки важким тягарем лягають на батьків або дітей, викликають у них важкі емоційно-психологічні переживання.

Потрібно цінувати один одного;створювати реальні цілі та плани;не приносити у сімю невдач,які не стосуються її;виявляти щире зацікавлення та повагу до інтересів,почуттів та переживань;намагатися розуміти позицію іншого ;не допускати байдужості до потреб,неувагу,неповагу;не робити зауважень у присутності інших людей;не узагальнювати очевидні недоліки;спільно приймати рішення;вияв толерантності і терпіння;наполеглива праця над зміцненням стосунків.