Vsesvitnya istoriya - novitni chasi 11 klas

листопаді 1942 р. вони сформували Народно-визвольну армію, яка визволила від окупантів частину території країни.

У Польщі основною силою руху Опору була Армія крайова, яка підлягала еміграційному уряду в Лондоні. Героїчними виступами проти окупантів було повстання євреїв у Варшавському гето у квітні-липні 1943 р. і Варшавське повстання у серпні-вересні 1944 р.

В азіатських країнах - Китаї, В'єтнамі, Бірмі, Індонезії, на Філіппінах - патріотичні сили контролювали цілі райони. Серед учасників антияпонського руху в цих країнах не було єдності: між собою змагалися національно орієнтовані сили й ті, на чолі яких стояли комуністи. Партизани, об'єднані в Національну армію Бірми, допомогли англійським військам визволити значну частину території країни. Значних успіхів у боротьбі з окупантами на завершальному етапі війни досягла Антияпонська армія народів Малайї.

Рух Опору в країнах Європи і Азії відіграв важливу роль у досягненні перемоги над ворогом.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.Розкрийте суть окупаційної політики агресорів. Що спільного і відмінного є у проведенні окупаційної політики німецьких, італійських та японських загарбників?

2.Визначте, які форми боротьби характерні для руху Опору. Які особливості національно-визвольного руху в окремих країнах?

3.Назвіть країни, в яких рух Опору носив масовий характер.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Запишіть спогади людей, які перебували на окупованих територіях або були в'язнями фашистських тюрем.

§ 5. РОЗГРОМ НІМЕЧЧИНИ ТА її СОЮЗНИКІВ. ЗАВЕРШЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1944-1945)

Яке основне завдання для союзників на 1944 р. визначила Тегеранська конференція?

НАСТУП РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК У 1944 р.

З 1944 р. розпочинається завершальний період Другої світової війни, який характеризується наступом військ союзників на всіх фронтах, розгортанням масового визвольного руху народів Європи і Азії.

20

Масштабні наступальні операції розгорнулись у 1944 р. на Східному фронті, де знаходились основні сили Німеччини. І і середині січня Червона армія здійснила успішний наступ під Ленінградом, внаслідок якого було остаточно знято блокаду міста. Операції, здійснені радянською армією в січні-червні 1944 р., призвели до визволення від окупантів Правобережної України, Криму, частини Західної України, виходу радянських військ на кордон з Румунією. Внаслідок Білоруської наступальної операції в червні-липні 1944 р. було повністю розгромлено німецьку групу армій «Центр», звільнено територію Ііілорусі і частину Литви.

Успішний наступ радянської армії на широкому фронті від балтійського до Чорного моря створив сприятливі умови для вигнання німецьких військ з Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Чехословаччини і Фінляндії.

Із вступом Червоної армії на територію Польщі 22 липня 1944 р. радянське керівництво створило Польський комітет національного визволення (ПКНВ), визнавши його як єдину польську адміністрацію на визволеній території, протиставивши еміграційному уряду. Фактично в Польщі виникло двовладдя. Одночасно з адміністративними органами, підтримуваними Москвою, діяли структури Армії Крайової та підпільні загони, що підпорядковувались емігрантському урядові. Таке протистояння особливо негативно для поляків відбилося під час І варшавського повстання, в серпні-вересні 1944 р. При підході радянських військ до Варшави польський емігрантський уряд поставив завдання підпільним організаціям розпочати 1 серпня 1944 р. повстання, оволодіти столицею Польщі й утворити владні структури, які мали відігравати роль повноважних представників уряду Польської Республіки, що перебував у Лондоні. Перемога Варшавського повстання не входила в політичні плани радянського керівництва, і саме цим пояснюється припинення наступу Червоної армії на Варшаву. На неодноразові прохання (союзників підтримати повстання наступом радянських військ та допомогти полякам зброєю Сталін відповів відмовою. Скориставшись цим, німці жорстоко придушили повстання, перетворивши Варшаву в руїни. В боях загинуло близько 200 тис. поляків. Лише в середині січня 1945 р. Радянська армія отримала наказ вступити у зруйновану столицю Польщі.

Оточення і розгром німецьких і румунських військ у серпні 1 944 р. в ході Яссько-Кишинівської операції зумовили вихід Румунії з фашистського блоку. В результаті повстання в Бухаресті проти диктатури Антонеску 23 серпня 1944 р. профашистський уряд було скинуто, Румунія уклала перемир'я з СРСР і оголосила війну Німеччині.

21

З території Румунії радянська армія 8 вересня 1944 р. розпочала просуватися в глиб Болгарії, не зустрічаючи ніякого збройного опору. В Софії 9 вересня, внаслідок повстання виник новий прокомуністичний уряд Вітчизняного фронту, який підписав перемир'я з союзниками і оголосив війну Німеччині.

28 вересня 1944 р. Червона армія вступила на югославську територію і у взаємодії з Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ) розпочала наступ на Белград, який було визволено 24 жовтня. Переважну більшість території Югославії було звільнено силами НВАЮ.

З підходом радянських військ до кордону Чехословаччини 29 серпня 1944 р. в Словаччині розпочалося національне повстання, в якому взяло участь майже 20 тис. солдатів і офіцерів словацької армії, а також партизани. Влада у визволених районах перейшла до Словацької національної ради, яка оголосила повалення маріонеткового режиму і відродження Чехословаччини. Лише через два місяці гітлерівцям вдалося придушити повстання і окупувати Словаччину. Частина повстанців відступила в гори і продовжувала боротьбу аж до підходу радянських військ.

Надзвичайно запеклого характеру набрали бої на території Угорщини, куди радянські війська вийшли наприкінці вересня. Понад два місяці, з грудня 1944 р. по лютий 1945 р., тривала облога Будапешта, в результаті якої місто зазнало великих руйнувань.

Внаслідок наступу радянських військ на Карельському перешийку Фінляндія 4 вересня 1944 р. прийняла умови перемир'я, розірвала союз з Німеччиною і вийшла з війни. Фашистський блок розпадався. Радянська армія разом з національними частинами болгарської, румунської, чехословацької, югославської армій і польської Армії Людової до кінця 1944 р. відтіснила нацистські війська до кордонів Німеччини й Австрії.

ВІДКРИТТЯ «ДРУГОГО ФРОНТУ» В ЄВРОПІ

Уряди США і Великої Британії, виконуючи рішення Тегеранської конференції, вирішили до літа 1944 р. відкрити «другий фронт» у Західній Європі. План військової операції під назвою «Оверлорд» передбачав висадку основних сил союзників на півночі Франції - в Нормандії. Щоб відтягнути частину німецьких сил на південь країни і дезорієнтувати гітлерівців щодо основних напрямів операцій союзників, планувалося додатково висадити десант на середземноморському узбережжі.

У складі десантних військ були американські, британські, канадські і французькі дивізії. Головнокомандуючим союзними військами було призначено американського генерала Дуайта

22

Висадка

дмгло-аме- риканських ИІЙСЬК у

Франції

Кйзенхауера. Союзники переважали противника в кількості сухопутних військ і танків у 3 рази, в авіації - в 61 раз. Вранці (> червня 1944 р. після тривалого бомбардування і артилерійського обстрілу німецьких оборонних укріплень розпочалася висадка десантів уздовж узбережжя Нормандії. Вона здійснювалася під прикриттям авіації і з допомогою 1200 бойових кораблів та понад 4 тис. десантних суден. Повітряні десанти спеціальних «командос» висаджувались на відстані 10-15 кілометрів від узбережжя. Вони повинні були захопити залізничні станції, мости і перешкодити гітлерівцям організувати контрнаступ та перекидання військ. Масштабна, добре підготовлена операція союзників дала змогу уникнути значних нтрат у живій силі й техніці і через декілька днів розширити плацдарм на 100 км уздовж узбережжя і на 40 км в глиб території Франції. Спроби німців силами 12 дивізій організувати контрнаступ і розсікти зайняту територію не мали успіху. ("оюзні війська продовжували наступ у напрямі на Париж і на південний захід уздовж узбережжя - на Бретань.

Під час розгортання наступу союзників у Франції 20 липня 1944 р. німецькими військовими було здійснено замах на Гітлера. Змовники планували після його смерті домовитись із США та Великою Британією про припинення воєнних дій на заході і продовжувати війну проти СРСР. Проте замах не вдався. І>уло заарештовано і розстріляно сотні учасників змови, серед яких 4 фельдмаршали і 56 генералів.

Опір гітлерівців послабився після висадки 15 серпня 1944 р. і це одного десанту - на півдні Франції. Успіхам союзників значною мірою сприяв наступ радянських військ на Східному

23

фронті, внаслідок якого Гітлер не мав змоги посилати у Францію резервні військові дивізії. Швидкому просуванню союзних військ допомагали також активні дії французьких патріотів, які організовували диверсії на залізницях та шосейних дорогах, здійснювали напади на відступаючі німецькі підрозділи. Частина території Франції була визволена партизанськими загонами ще до підходу регулярних військ союзників. Столиця країни - Париж - був звільнений внаслідок повстання, яке розпочалося 19 серпня 1944 р. Після п'ятиденних вуличних боїв німецький гарнізон капітулював. Увечері 24 серпня 1944 р. в Париж вступили французькі і американські війська. Восени 1944 р. було звільнено майже всю Францію і Голландію. Війська союзників 21 вересня 1944 р. вступили на територію Німеччини в районі міста Аахен. Лише в районі Арденн, де гітлерівці створили сильний укріплений плацдарм, залишились окупаційні війська. Тут 16 грудня 1944 р. німецькі з'єднання організували контрнаступ. Скориставшись несприятливою погодою, коли союзники не змогли використати авіацію, німецькі танкові дивізії раптовим ударом прорвали фронт і просунулись на 40-50 км на захід. Лише 28 грудня союзникам вдалося спинити наступ німецьких військ. Унаслідок Арденнської операції союзники втратили вбитими і пораненими понад 70 тис. чоловік.

Відкриття «другого фронту» мало велике значення для прискорення розгрому нацистської Німеччини та остаточного звільнення європейських народів від окупантів.

КРИМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

Успішний наступ союзників в 1944 - на початку 1945 р. свідчив про наближення розгрому Німеччини. З метою узгодження спільних дій щодо Німеччини і звільненої Європи 4 - 1 1 лютого 1945 р. в Криму (Ялта) було проведено конференцію глав урядів СРСР, США та Великої Британії - Й. Сталіна, Ф. Рузвелта, В. Черчіла.

Обговоривши обстановку на фронтах, учасники конференції визначили свої військові плани остаточного розгрому Німеччини, передбачили лінію просування радянських і англо-американ- ських військ у Європі. Рішеннями конференції передбачалося після розгрому Німеччини окупувати її військами союзників, розділивши територію на чотири зони окупації - СРСР, США, Великої Британії і Франції. Берлін також розділявся на чотири сектори окупації.

Рішеннями конференції передбачалося викоренити нацизм і знищити мілітаризм. З цією метою ставилося завдання ліквідувати нацистську партію та її установи, генеральний штаб, збройні

24

сили, військову промисиоиіеть, засудити злочини нацизму проти людства і сумо ро покарати злочинців. 111 меччину зобов'язували бідні кодувати всі збитки, завдані країнам, проти яких гітлерівці вели війну. Міжсоюзницька окупаційна комісія повинна була визначити розміри відшкодувань для кожної країни.

Конференція схвалила «Декларацію про визволену Сиропу», в якій підкреслюпалася рішучість трьох деркав надавати допомогу на- I х >дам Європи в утвердженні сунеренітету, проведенні демократичних перетворень.

Гостра дискусія між союзниками виникла при обговоренні польського питання, зокрема при визначенні кордонів майбутньої Польщі і організації її уряду. Було прийнято рішення, що східний кордон Польщі пройде по «лінії Керзона», яка з певними неточностями відображала розмежування між районами проживання поляків, українців і білорусів. Інші кордони польської держави передбачалося визначити пізніше, розширивши її територію на заході й півночі. Сталін під тиском Черчіла і Рузвелта погодився реорганізувати комуністичний уряд у Варшаві, доповнити його представниками польського емігрантського уряду. Аналогічне рішення було прийнято щодо уряду Югославії.

Учасники конференції прийняли рішення скликати 24 квітня 1945 р. в Сан-Франциско Установчу конференцію Організації Об'єднаних Націй, яка мала стати в післявоєнний період міжнародним органом збереження миру і безпеки народів.

Сталін пообіцяв союзникам, що СРСР через 2 - 3 місяці після капітуляції Німеччини розпочне воєнні дії проти Японії. При цьому союзники погодились на тимчасову окупацію радянськими військами Північної Кореї, Північно-Східного Китаю і ІСурильських островів.

Кримська конференція виявила значні розходження між (< І >СР, США і Великою Британією у підходах до вирішення питань післявоєнного устрою світу. Здійснені Черчілом і Рузвелтом поступки Сталіну з окремих питань свідчили про фактичне визнання гегемонії СРСР у країнах Центральної та Східної Європи.

25

НИВІ

КАПІТУЛЯЦІЯ НІМЕЧЧИНИ

Наступ союзників у 1944 р. вкрай погіршив військово-стра- тегічне становище Німеччини. Внаслідок втрати великих територій на Сході і Заході значно скоротилися поставки стратегічної сировини і продуктів харчування. Невідповідність ресурсів Німеччини вимогам війни, різке падіння морально-психоло- гічного стану населення стали ще більш відчутними. Великі втрати в живій силі і техніці гітлерівці намагалися поправити тотальною мобілізацією, посиленою експлуатацією на виробництві та репресивними заходами проти населення. Коли війна на два фронти стала фактом, Гітлер у липні 1944 р. оголосив нову тотальну мобілізацію: призовний вік солдатів скорочувався до 16 років. На початку 1945 р. збройні сили Німеччини становили 229 дивізій. Переважна більшість їх перебувала на радянсько-німецькому фронті, який простягався від Балтійського моря до Дунаю і Югославії. Успішно провівши в січні - на початку лютого 1945 р. Вісло-Одерську наступальну операцію, радянські війська перенесли воєнні дії на територію Німеччини, створивши безпосередню загрозу для Берліна.

Одночасно радянська армія розгромила південну групу німецьких військ і після запеклих боїв 13 лютого вступила в столицю Угорщини Будапешт. До 4 квітня 1945 р. територію Угорщини було повністю очищено від гітлерівців. Німеччина втратила останнього союзника. Після того як 13 квітня 1945 р. було звільнено столицю Австрії Відень, радянські війська розпочали наступ на південні райони Німеччини.

На Західному фронті союзні війська в лютому 1945 р. розпочали наступ, який завершився на початку квітня оточенням

Зустріч радянських та американських солдатів на Ельбі

26

військ СС. Радянське командування створило значні переваги у живій силі і техніці. Наступ на

1>ерлін розпочався 16 квітня 1945 р. силами трьох фронтів - Першого і Другого Білоруських та Першого Українського, якими командували Г.К. Жуков, К.К. Рокоссовський та І.С. Конєв. У їх складі було зосереджено 2,5 млн солдатів, понад 6 тис. танків і самохідних установок, 7,5 тис. літаків. Долаючи відчайдушний опір гітлерівців, радянські війська 25 квітня оточили Берлін. Бої точилися майже за кожну вулицю і будинок. ЗО квітня Гітлер покінчив життя самогубством, передавши командування нацистськими військами адміралу Деніцу. 2 травня берлінський гарнізон припинив опір. У ці травневі дні західним союзникам масово здавались у полон німецькі солдати і офіцери, однак нацисти за наказом Деніца продовжували чинити шалений опір радянській армії.

У ніч на 9 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлсгорсті представники німецького верховного командування підписали акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, прийняту Маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії та Франції. Проте навіть після капітуляції окремі військові угруповання продовжували чинити опір радянській армії. З 9 по 11 травня Червона армія завершила останню в Європі Празьку наступальну операцію, в ході якої 9 травня визволено столицю Чехословаччини, розгромлено переважну більшість німецьких дивізій, що проривалися на Захід, щоб здатися в полон американцям. Війна в Європі закінчилась.

27

ПОТСДАМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

Остання конференція глав урядів СРСР, США і Великої Британії під час Другої світової війни проходила 17 липня — 2 серпня 1945 р. в Потсдамі під Берліном. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, США - Г. Трумен, який став президентом у квітні 1945 р. після смерті Ф. Рузвелта, Великої Британії - В. Черчіл, а з 28 липня - новий прем'єр-міністр К. Еттлі.

До початку роботи конференції відносини між союзниками ускладнилися в зв'язку із заходами СРСР, спрямованими на перетворення східноєвропейських країн на своїх сателітів. Напередодні конференції США здійснили випробування атомної бомби і намагалися проводити політику тиску щодо СРСР.

Центральним питанням на Потсдамській конференції було обговорення подальшої долі Німеччини. Після напружених переговорів союзники прийняли рішення розглядати Німеччину як єдину державу, провести роззброєння і демократизацію країни. З цією метою передбачалося ліквідувати німецькі монополістичні об'єднання, знищити військовий потенціал Німеччини, ліквідувати націонал-соціалістську партію і всі її установи, повністю викоренити нацистську ідеологію, покарати військових злочинців. Для тимчасового управління країною створювалася Контрольна рада у складі головнокомандуючих окупаційними військами союзників. При розгляді питання про репарації делегація СРСР виторгувала собі право брати репарації шляхом демонтажу заводів і фабрик не тільки в радянській зоні окупації, а й в окупаційних зонах союзників. Розмір репарацій на користь СРСР становив 25 % загальної суми. Вирішено було поділити порівну між союзниками уцілілий флот Німеччини.

При вирішенні територіальних претензій Радянського Союзу західні союзники погодилися на передачу СРСР міста Кенігсберга з прилеглою до нього частиною Східної Пруссії. Західний кордон Польщі встановлювався по річках Одер і Нейсе. Німецьке населення з територій, переданих СРСР і Польщі, а також з Чехословаччини та балканських країн мало бути переселене до Німеччини.

РОЗГРОМ ЯПОНІЇ

З літа 1942 р. союзники, перейшовши до наступальних операцій проти Японії на Тихоокеанському театрі воєнних дій, дотримувалися стратегії «крок за кроком», суть якої зводилась до захоплення морськими десантами при допомозі флоту і авіації острівних опорних пунктів.

У жовтні 1944 р. в районі Філіппін відбулась одна з найбільших морських битв, що тривала чотири доби. В ній брали участь

28

монад 330 бойових кораблів і 2000 літаків. Японці зазнали відчутної поразки. Перемога на морі дозволила США провести десантні операції на Філіппінських островах. Бої носили жорстокий характер. Японське командування вперше застосувало л ітаки-бомби, пілотовані льотчиками-камікадзе, які свідомо іі шли на смерть.

У квітні 1945 р. союзники розпочали висадку на острів Окінава, розташований за 500 км від найбільшого острова Я і юнії. В операції брали участь понад 1500 кораблів. Незважаючи на значну перевагу у збройних силах, американським військам знадобилося три місяці для завоювання острова.

6 серпня 1945 р. американці скинули першу атомну бомбу на м. Хіросіму, через три дні - на м. Нагасакі. В результаті атомних бомбардувань загинуло 500 тис. чоловік, переважно мирне населення. Застосування нового виду зброї масового знищення переслідувало головним чином політичні, а не воєнні цілі, продемонструвавши наміри США ще більше зміцнити свої міжнародні позиції.

9 серпня 1945 р. у війну проти Японії вступив Радянський Союз. Основний удар радянської армії спрямовувався проти Кванту нської армії в Маньчжурії. За десять днів були розгромлені основні опорні пункти, японці почали масово здаватись у полон. Допоміжні операції радянські війська провели на Південному Сахаліні та Курильських островах. 28 серпня на аеродромі поблизу Токіо висадився передовий загін американських військ. 1 їерез кілька днів американці окупували Японські острови.

2 вересня 1945 р. у Токійській затоці на борту американського крейсера «Міссурі» під головуванням командувача союзних військ генерала Дугласа Макартура відбулося підписання акта про капітуляцію Японії. Друга світова війна закінчилась.

ПІДСУМКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Друга світова війна, яка велася протягом шести років на всіх континентах світу, завершилась перемогою союзників над державами-агресорами - Німеччиною, Італією і Японією. Ця перемога народів антигітлерівської коаліції становить найважливіший підсумок війни.

Війна завдала народам світу непоправних людських і матеріальних втрат. Кількість жертв цієї війни досі точно не встановлена. За приблизними підрахунками у війні загинуло понад 60 млн людей, 90 млн стали інвалідами. Найбільших л юдських жертв зазнали: СРСР - до 27 млн, Китай - до 10 млн, І Іольща - 6 млн, Югославія - 1,7 млн чоловік. Втрати державагресорів становили: Німеччини - до 13 млн, Японії - 2,5 млн, Італії - 500 тис.

29