2.2. Класифікації фразеологізмів у вітчизняному та турецькому мовознавстві

Погляди лінгвістів іноді надзвичайно різні, навіть суперечливі. На сучасному етапі всі теорії можуть бути зведені до широкого (Виноградов В. В., Шанський М. М., Архангельський В. Л., Копиленко М. М. та ін.) і вузького (Молотков А. І., Жуков В. П., Амосова М. М., Чернишова І. І., Торопцев І. С.) розуміння фразеології. При вузькому підході за межі фразеології виводяться стійкі звороти предикативного характеру (прислів'я, приказки, крилаті вирази і т.д.), ототожнюючи тим самим фразеологічні одиниці зі словом. При широкому підході одиниці предикативного характеру включаються у фразеологічну систему, тому що подібні одиниці, як правило, мають цілісне образно-експресивне значення, яке може бути мотивованим (єдності) або невмотивованим (зрощення). При вузькому розумінні, до фразеологічних одиниць відносять тільки словосполучення. При широкому розумінні – слова, словосполучення і речення (Архангельський В. Л.). Однак існують і проміжні варіанти: Молотков А. І., Жуков В. П. включають слова і виключають пропозиції; Шанський Н. М. включає словосполучення і пропозиції [24, 65 с.].

У вітчизняній лінгвістиці В. В. Виноградов запропонував одну з найбільш відомих і широко поширених у лінгвістиці класифікацій.

В. В. Виноградов творчо переробив класифікацію Шарля Баллі, запропонувавши три типи фразеологічних зворотів: зрощення, єдності і поєднання. Н. М. Шанський пропонує класифікацію фразеологізмів, розроблену на основі класифікації Виноградова, що складається з чотирьох груп:

1. фразеологічні зрощення – стійкі поєднання, що володіють абсолютною неподільністю і втратили початкові значення складових їхніх слів. Лексичні значення фразеологічних зрощень зовсім не пов'язані з прямими значеннями. Наприклад: «alasını bilmek» – «собаку з'їсти»;

2. фразеологічні єдності – це такі стійкі поєднання, значення яких певною мірою пов'язано із значенням складових компонентів. У цій групі є слабкі ознаки смислової самостійності окремих слів. Окремі слова, що утворюють єдності, ще зберігають сліди первісних значень і в сукупності виражають зміст, що для даної єдності є переносним, образним значенням. Наприклад: «habbeyi kubbe yapmak» – «робити з мухи слона», «hallenip küllenmek» – «зводити кінці з кінцями», «göz boyamak» – «пускати пил в очі»;

3. фразеологічні сполучення – найбільш «вільні» з невільних сполучень, де розуміння значення окремих слів обов'язково для розуміння цілого і, як правило, можливі заміни, але у відомих лексичних межах [7, с. 157].

Н. М. Шанський виділив четвертий тип фразеологічних одиниць, назва їм – фразеологічні вирази. Фразеологічні вирази стійкі в своєму складі і вживають фразеологічні звороти, які цілком складаються із слів з вільними значеннями. Наприклад: «yüksek öğretim kurumu» – «вищий навчальний заклад».

Н. М. Шанський відзначив відмінність фразеологізмів з точки зору їх лексичного складу, а також детально охарактеризував фразеологічні звороти з точки зору їх структури, їх походження, їх експресивно-стилістичних властивостей.

Вплив концепції В. В. Виноградова простежується і в роботах турецьких лінгвістів з фразеології. У роботі турецького лінгвіста Лейли Шубаси Узун, присвяченій вивченню семантики турецьких фразеологічних одиниць, виділяються три типи фразеологізмів:

1. стійкі словосполучення, де всі компоненти переосмислені;

2. стійкі словосполучення, де один з компонентів переосмислений, а інший зберігає одне зі своїх значень;

3. стійкі словосполучення, де жоден компонент не переосмислений.

У якості видів переосмислення дослідник виділяє метафору (deyim aktarması), метонімію (ad aktarması), порівняння (benzetme) і алюзію (aluzyon) [53, с. 237].

Розглянемо концепцію відомого фразеолога сучасної турецької мови Омера Асима Аксоя, автора двотомного словника турецьких прислів'їв та ідіом. По-перше, О. Аксой вперше виділяє фразеологію в самостійну лінгвістичну дисципліну, по-друге, проводить грань між прислів'ями та ідіомами, по-третє, включає прислів'я та ідіоми в обсяг фразеології. О. Аксой стверджує: «Подібно веселці, де кожен колір знаходиться в тісній взаємодії з іншим, між прислів'ями, ідіомами і словосполученнями немає неперехідного кордону. Одне слово може мати властивість двозначності. І хоча жовтий, зелений і блакитний кольори знаходяться поруч, кожен з них представляє собою свій особливий колір. Те ж саме відбувається і з прислів'ями, і ідіомами, і простими словосполученнями, які мають свої відмінності і свої характерні особливості» [52, с. 89]. У фразеології він бачить народну мудрість, яка зберігається століттями і стійко переносить зміни часу: «фразеологія – це засіб, за допомогою якого народ може висловити свою позицію» [52, с. 102].

Фразеологічні одиниці турецької мови О. Аксой ділить на прислів'я (atasözler), ідіоми (deyimler), мовні формули (kalıplar) і парні слова (ikilemeler).

Головна відмінність прислів'їв від ідіом, на думку Омера Аксоя, – це те, що в ідіомах немає настанови, поради, судження. Наприклад, «attan inip eşeğe binmek» – «проміняти чоботи на личаки», «etekleri zil çalmak» – «відчувати радість, бути на сьомому небі від радості» – ідіоми, а в прислів'ях – наприклад, «ağaç yaşken eğilir» – «дерево гнеться, поки молоде», «ne ekersen onu biçersen» – «що посієш, те й пожнеш» – є повчання, порада, тобто прислів'я.

Мовні формули (кліше) Омер Аксой визначає як слова чи словосполучення, які усвідомлюються мовцями як стійкі і часто вживані форми. Однією з важливих відмінних рис мовних штампів від інших фразеологічних одиниць, на думку О. Аксоя, є однозначність ситуації їх вживання. Наприклад, «güle güle büyütün» – «виховуйте в задоволення», говориться не лише тим, хто виховує дитину, але й тим, хто тримає маленьку тварину.

Таким чином, розглянувши класифікації фразеологізмів вітчизняних і турецьких дослідників, для розмежування фразеологічних одиниць у своїй роботі ми використовуємо класифікацію В. В. Виноградова, ґрунтуючись на специфіці фразеологічних одиниць турецької мови з точки зору їх смислового змісту, що найбільш повно відображає особливості турецької фразеологічної системи. Крім того, класифікація В. В. Виноградова, доповнена Н. М. Шанським відіграла важливу роль у розробці теоретичних питань фразеології. Вона розкрила механізм утворення фразеологічного значення, відношення семантики цілого виразу до значень слів-компонентів, що його складають. Ця класифікація глибоко увійшла у фразеологічну науку, дістала широке визнання і стала придатною не тільки для російської мови, на ґрунті якої вона була створена, а й для інших мов, зокрема турецької.