Розділ іі фразеологічні одиниці у системі турецької мови

2.1. Поняття фразеологізму у сучасному мовознавстві

Слово «фразеологія» походить від двох грецьких слів: phrasis – вираз і logos – поняття, вчення. Все більшого поширення набуває його розширене тлумачення як розділу мовознавства, який вивчає лексико-семантичну сполучуваність слів.

Фразеологізми є невід’ємною складовою мови, бо вони образно і точно передають думку, відображають різні сторони дійсності. Фразеологізми не лише називають конкретне явище дійсності, але й характеризують його, дають визначену оцінку. За визначенням Лінгвістичного Енциклопедичного словника, фразеологізм (фразеологічна одиниця) – це загальна назва семантично з’єднаних сполучень слів та речень, які відтворюються в мовленні в фіксованому співвідношенні семантичної структури і визначеного лексико-граматичного складу [5, с. 61].

У турецькій лінгвістичній традиції слова, іменовані у вітчизняному мовознавстві фразеологізми, позначаються терміном «deyimler» (вирази, ідіоми). Однак цей термін використовується не тільки для ідіом (тобто оборотів мови), а й для приказок і навіть окремих образних слів: іменників, прикметників, а також дієслів).

Першим турецьким мовознавцем, що спробував визначити поняття фразеологізму, став Омер Асим Аксой. У передмові до словника турецьких прислів'їв і фразеологізмів він дає таке визначення поняттю фразеологічного обороту: фразеологізм – стійкий оборот, що в більшості випадків має значення, відмінне від буквального, і що володіє привабливою формою пояснення [27, с. 130]. Подібне визначення дає Юсуф Зия Бахадинли, характеризуючи стійкий оборот наступним чином: фразеологізм – група слів, що складається з двох або більш елементів, що володіють значенням, що виходять за рамки буквального, і служать для прикраси письмової або усної мови [49, с. 35].

На відміну від фразеологізмів російської мови, які складаються як мінімум із двох лексем, серед ідіом турецької мови виділяються не тільки поєднання, що складаються з двох, трьох і більше одиниць, а й однослівні найменування, що неодноразово відображаються в словниках. Фразеологізми, на відміну від лексичних одиниць, мають ряд характерних особливостей:

• фразеологізми завжди складні, вони утворюються з'єднанням декількох компонентів, що мають, як правило, окремий наголос, але не зберігають при цьому значення самостійних слів: наприклад, «kafa patlatmak» – «ламати голову», «adın kurusun» – «помри» (досл. нехай твоє ім'я висохне);

• фразеологізми семантично неподільні, вони мають зазвичай значення, яке можна виразити одним словом: «devede kulak» – «кіт наплакав, крапля в морі», «ruhunu teslim etmek» – «померти» і т.д. Правда, ця особливість властива не всім фразеологізмам. Є й такі, які прирівнюються до цілого описового вислову: «karaya oturmak» – «сідати на мілину» (потрапляти у вкрай скрутне становище), «rest çekmek» – «ставити все на карту». Такі фразеологізми виникають в результаті образного переосмислення вільних словосполучень;

• фразеологізми на відміну від вільних словосполучень характеризуються постійним складом. Той чи інший компонент фразеологізму не можна замінити близьким за значенням словом, в той час як вільні словосполучення легко допускають таку заміну. Наприклад, замість кіт наплакав не можна сказати «кішка наплакала», «кошеня наплакало», «щеня наплакав», замість розкинути розумом – «розкинути головою». Те ж саме можна сказати і про турецькі фразеологізми: «Allah rahmet eylesin» – «нехай Аллах дасть спокій його душі» (при згадці про померлих). У даній ідіомі не можна слово «rahmet» (спокій, милосердя) замінити на «rahat» (спокій) або «merhamet» (милосердя, співчуття);

• фразеологізми відрізняються відтворюваністю. На відміну від вільних словосполучень, які будуються нами безпосередньо в мові, фразеологізми вживаються в готовому вигляді, такими, якими вони закріпилися в мові, якими їх утримує наша пам'ять. Це свідчить про передбачуваність компонентів фразеологізмів;

• більшості фразеологізмів властива непроникність структури: до їх складу не можна довільно включати будь-які елементи. Так, знаючи фразеологізм «başını aşağı eğmek» – «потупити погляд», ми не маємо право сказати «başını daha aşağı eğmek» – «ще нижче потупити погляд»;

• фразеологізмам притаманна стійкість граматичної форми їх компонентів: кожен член фразеологічного поєднання відтворюється в певній граматичній формі, яку не можна довільно змінити. Так, не можна сказати «бити байдик», «виточувати лясу», замінивши форму множини: байдики, ляси формами однини. У турецькій мові ідіома «güle güle» може перекладатися українською як «щасливо!» (добре побажання), «Доброго шляху!», «В добрий час!», «Всього хорошого!», «До побачення!». Але якщо змінити «güle güle» на синонімічну їй у морфологічному плані «gülerek gülerek», то дане словосполучення не буде стійким виразом;

• для більшості фразеологізмів характерний строго закріплений порядок слів. Наприклад, не можна переставити компоненти у фразеологізмах «все тече», «все змінюється», «ні світ ні зоря» або стійких турецьких словосполученнях «aşağı yukarı» – «приблизно, близько», «şöyle böyle» – «так собі», «dünden bugüne» – «з минулого і до сьогодні».

У той же час в українській мові фразеологізми дієслівного типу, тобто ті, які складаються з дієслова та залежних від нього слів, допускають перестановку компонентів: «набрати в рот води» – «в рот води набрати», «не залишити каменя на камені» – «каменя на камені не залишити». Чого не можна сказати про турецькі фразеологізми, бо місце дієслова в турецькій мові строго закріплено в кінці словосполучення. Неоднорідність структури ряду фразеологізмів пояснюється тим, що фразеологія об'єднує одиниці, що окреслені недостатньо виразно [11, с. 189].

Вважається, що піддаватися змінам фразеологізми можуть тільки в публіцистичному стилі мови. У нейтральній промові видозміна фразеології вважається помилкою.

Отже, на основі розглянутого матеріалу, можна дати таке визначення фразеологічних одиниць турецької мови: ідіоми (deyimler) – це група слів з віддаленим основним значенням, зовнішня форма яких позначає нове поняття; це група слів, які утворили лексичну єдність для позначення нового поняття, відмінного від первинних значень.