Інстинктивна поведінка і спілкування

Всі тварини періодично вступають у внутрішньовидові контакти один з одним. Представники одного і того ж виду часто скопичуються в місцях із сприятливими умовами існування (велика кількість їжі, оптимальні фізичні параметри). Спілкування припускає не тільки групову поведінка, фізичну і біологічну взаємодію, але і психічне (обмін інформацією) між особинами, що виражаються в узгодженні, інтеграції і діях. Про спілкування можна говорити, коли існують особливі форми поведінки, спеціальною функцією яких є передача інформації від однієї особини до іншої. Дії набувають сигнального значення. При цьому інформативний зміст комунікативних дій (зоосемантика) може служити пізнанню (належності особини до певного співтовариства, статі, сигналізувати про фізіологічний стан; слугувати повідомленням іншим особинам про небезпеку, знаходження корму, місця відпочинку. По механізму дії (зоопрагматика), форми спілкування розрізняються каналами передачі інформації (оптичні, акустичні, хімічні, тактильні). Спілкування між тваринами неможливе без генетичної фіксації здатності як до адекватного сприймання так і передачі “кодованої” інформації, що забезпечується природженими пусковими механізмами. Спадково закріплені, інстинктивні дії, за допомогою яких виконується передача інформації, можуть набувати самостійного значення. Тут діють ті ж закономірності, що і при інших формах інстинктивної поведінки, але носіями ключових подразників є в даному випадку родичі, або тваринні інших видів. Серед оптичних форм важливе місце займають виразні пози і рухи тіла, коли тварини показують один одному певні частини тіла, що несуть специфічні сигнали – “демонстративна поведінка”. У інших випадках сигнальну функцію виконують особливі рухи, без спеціального показу особливих структурних утворень, або максимальне збільшення об’єму, деяких ділянок (роздування, розпрямлення складок, наїжачування пір’я, волосся), що у вищих тварин має сигнальне значення. Найбільш повноцінна, чітка передача інформації досягається, коли з’являються спеціальні рухові елементи. Такі видотипові, стереотипні рухи з чіткою інформативною функцією одержали в етології назву “ритуалізованих рухів”. Ритуалізація характеризується умовністю виконуваних дій, які служать лише для передачі визначеного, абсолютно конкретного інформативного змісту. Ці дії генетично жорстко фіксовані, виконуються з максимальною стереотипністю, по суті, однаково всіма особинами даного вигляду, тому відносяться до типових інстинктивних рухів. З цієї причини всі тварини даного вигляду в змозі правильно їх розпізнати. Ритуалізовані рухи виконуються в строгій послідовності, у формі більш менш складних видотипічних ритуалів, або діалогу двох тварин. Найчастіше це чи шлюбні ігри і боротьба, відображає внутрішній стан особини, її психічні і фізичні якості. Всі форми спілкування грають істотну роль в житті вищих безхребетних і хребетних, забезпечуючи узгодженість дій особини.

Тезаурус до теми 4: Вища форма регуляції активності – розсудлива поведінка

Розсудлива діяльність – тип поведінки, який формується у зв’язку зі зміною умов існування та розвитком кори головного мозку. Він виявляється особливо виразно у вищих хребетних, і зокрема ссавців. Для цього типу поведінки характерний той факт, що тварина починає сприймати комплексні подразники з середовища, відображати цілі ситуації, регулювати свою поведінку за допомогою суб’єктивних образів об’єктивного світу і пристосовуватися до змінних умов. У тварини на цьому етапі розвитку комплексний подразник вже не просто реалізує природжені репертуари інстинктивної поведінки, а викликає акти, пристосовані до навколишнього світу. Біологи називають “розумом” особливий механізм мозку, що формувався в ході еволюції як допоміжний механізм, який сприяє виконанню стратегічних інстинктивних програм в незвичних ситуаціях. Розсудлива поведінка потрібна тварині, коли в напрямку до певної мети (їжі, притулку, будинку) зустрічається непередбачена перешкода.