Латентне навчання

За визначенням У. Торпа, латентне навчання – це “...утворення зв’язку між індиферентними стимулами або ситуаціями при відсутності явного підкріплення”.

У природних умовах латентне навчання можливо завдяки дослідницькій активності тварини в новій ситуації. Латентне навчання це широко поширена в природі форма орієнтації в просторі і явно виражена в розвідувальній (дослідницькій) поведінці тварин, що мають свій будинок. Характерним є не тільки для хребетних, а також для комах. Наявність такого “латентного знання” виражається в тому, що тварина, якій заздалегідь дали ознайомитися з обставинами досліду, навчається швидше, ніж контрольна, яка не мала такої можливості.

Приклад: щури, що мають можливість досліджувати навчальний лабіринт в перебігу декількох днів без винагороди, пізніше в умовах досліду з харчовим підкріпленням, швидше проходять потрібний шлях і роблять менше помилок, ніж контрольні тварини, які раніше не знайомилися з лабіринтом. Отже щур здатний за власною ініціативою вивчити весь лабіринт шляхом розвідки (без підкріплення), а винагорода просто спонукає тварину вчиться швидше.

Навчання в радіальному лабіринті

Методика вивчення здібності тварин до навчання в радіальному лабіринті була запропонована американським дослідником Д. Олтоном.

Радіальний лабіринт складається з центральної камери і 8 (або 12) променів, відкритих або закритих, довжина яких варіює від 100 до 140 см. Перед початком досліду в кінець кожного коридору помішають їжу. Після процедури привчання до обстановки досліду голодну тварину садять в центральний відсік, і воно починає заходити в промені у пошуках їжі. При повторному заході в той же відсік, тварина їжі більше не одержує, а такий вибір класифікується експериментатором як помилковий. По ходу досліду у щурів формується уявлення про просторову структуру лабіринту. Тварини пам’ятають про те, які відсіки вони вже відвідали, а в ході повторних тренувань “уявна карта” даного середовища поступово удосконалюється. Вже після 7-10 сеансів тварина безпомилково заходить тільки в ті відсіки, де є підкріплення, і утримується від тих, де вона тільки що була.

Методом радіального лабіринту можна оцінювати:

• формування просторової пам’яті тварин;

• співвідношення таких категорій просторової пам’яті як робоча і референтна.

Робочою пам’яттю називають збереження інформації в межах одного досвіду.

Референтна пам’ять зберігає інформацію, істотну для освоєння лабіринту в цілому.

Навчання у водному лабіринті Морріса (водний тест)

На початку 80-х років шотландський дослідник Р. Морріс запропонував для вивчення здатності тварин до формування просторових уявлень використовувати “водний лабіринт”.

Принцип методу полягає в наступному. Тварину (звичайно мишу або щура) випускають в басейн з водою. З басейну немає виходу, але є невидима (вода замутнена) підводна платформа, яка може послужити притулком: відшукавши її тварина може вибратися з води. Мишу виймають з басейну, а через деякий час знову випускають плавати, проте вже з іншої точки периметра. Поступово час, який проходить від пуску тварини до відшукання платформи, коротшає, а шлях спрощується. Це свідчить про формування у неї уявлення про просторове розташування платформи на основі зовнішніх по відношенню до басейну орієнтирів.

Методика дає можливість оцінювати:

• динаміку формування просторового навику;

• стратегії поведінки тварини в ході досвіду;

• виявляти слабкі відмінності в поведінці.