Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Зоопсихология_тезаурусы.doc
Скачиваний:
142
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
251.39 Кб
Скачать

Відмінність між методами класичного умовного рефлексу та інструментального умовного рефлексу:

- при виробленні класичного умовного рефлексу послідовність подій в досліді не залежить від поведінки тварини (хід подій встановлений або експериментатором, або апаратурою, що діє за певною програмою);

- при інструментальному научінні поведінка тварини служить одним з важливих чинників, що визначають хід подій;

- процедура інструментального навчання полягає в тому, що підкріплення або покарання подаються або усуваються при певній реакції тварини “правильній” або “неправильній”;

- при виробленні класичного умовного рефлексу типовий дослід починається із стимулу (безумовного), який викликає абсолютно певну відповідь (безумовний рефлекс). Потім впродовж ряду проб майже одночасно з безумовним стимулом пред’являють другий стимул, який, не викликає безумовний рефлекс (потенційний умовний стимул). В результаті поєднання, що повторюється, умовний стимул і безумовний рефлекс з’являється умовний рефлекс, викликається умовним стимулом. Умовний рефлекс подібний, але не обов’язково ідентичний безумовному рефлексу.

Диференційні умовні рефлекси. Переставши підкріплювати виконання умовної реакції, можна не тільки загасити УР, але і удосконалити його, досягти, щоб умовна реакція здійснювалася не тільки на даний стимул, а близькі за своїми фізичними властивостями подразники.

На початку формування УР тварина реагує не тільки на строго конкретний умовний стимул, наприклад звук певної частоти, але і на схожі з ним звуки, не повністю йому ідентичні, наприклад звуки близьких частот. Ця стадія вироблення УР називається генералізуючою. Далі дослідник продовжує підкріплювати (їжею або позбавленням від небезпеки) умовну реакцію тільки на певний сигнал і не підкріплює відповідей на схожі, і в результаті вони поступово згасають. У такий спосіб тварину навчають розрізняти диференціювати схожі сигнали. У основі формування дифенційовочних УР покладено процеси диференційного гальмування.

Друга стадія – стадія диференціювання. Відпрацювання диференційних УР (різними методами) успішно використовується для оцінки сенсорних здібностей (тобто можливостей органів чуття) тварин різних таксономічних груп Так, виробивши у тварино УР диференціювання (розрізнення) двох колірних стимулів, можна, вирівнюючи їх інші параметри (наприклад, яскравість), вивчати механізми сприйняття кольору. При цьому, якщо тварина через особливості органів чуття, не сприймає відмінностей між двома зоровими стимулами (кольорами спектру), то виробити у нього стійке диференціювання такої пари стимулів неможливо. Пред’явлення стимулів може здійснюватися відповідно до двох режимів: повторення однієї пари стимулів до досягнення критерію і чергування декількох пар стимулів при систематичному варіюванні другорядних параметрів. При систематичному варіюванні другорядних параметрів стимулів можна оцінювати здатність тварин розрізняти не тільки дану конкретну пару подразників, але і їх узагальнені ознаки, співпадаючі у багатьох пар. Наприклад, тварин можна навчити розрізняти не конкретні круг і квадрат, а будь-які круги і квадрати незалежно від їх розміру, кольору, орієнтації і т.п. З цією метою в процесі навчання кожен наступний раз їм пропонують нову пару стимулів (нові круг і квадрат). Нова пара відрізняється від інших за всіма другорядними ознаками стимулів (кольору, форми, розміру, орієнтації і т.п.), але схожа по їх основному параметру – геометричній формі, розрізнення якої і передбачається досягти. В результаті такого тренування у тварини поступово відбувається узагальнення основної ознаки і відвернення від другорядних. Програма експерименту по виробленню систем диференціювань полягає в наступному: тварина вчиться диференціювати декілька пар подразників.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]