Основні правила проведення спостереження:

- спостереження припускає постановку мети;

- отримання загальної картини поведінки;

- спостереження за певною формою поведінки;

- вибір методики спостереження, адекватній поставленій меті і умовам спостереження;

- cпостереження повинно проводиться неодноразово, забезпечуючи принципи об’єктивності та систематичності.

Види спостереження:

Cуцільне спостереження. Фіксується вся поведінка тварин з можливою точністю і подробицею. Дані про загальну картину поведінки, його динаміку, індивідуальні особливості. Наприклад, використовується для вивчення добової динаміки поведінки.

Вибіркове спостереження. Ставиться конкретна мета, наприклад, опис певної форми поведінки (маніпулятивної активності, ігрової діяльності, взаємодії тварин), добова активність. Спостереження проводиться багато разів.

Включене спостереження. Спостерігач включений у взаємодію із спостережуваним, або включений до загальної ситуації (проводить експеримент, дресирування, прибирання).

Метод експерименту. Суть експериментального методу полягає в перевірці наукової гіпотези за допомогою контрольованих умов діяльності випробовуваного. На основі наявних даних висувається припущення про те, як поводитиметься тварина у визначених, спеціально організованих умовах і як впливатиме зміна цих умов на зміну поведінки тварини.

Основні принципи експерименту:

1) контрольованість умов і поведінки випробовуваного;

2) наявність спеціальної розробленої процедури проведення екперименту і фіксації одержаних даних: послідовність всіх подій і дій експериментатора і випробовуваного;

3) можливість повторення експерименту з цими чи іншими тваринами, а також проведення іншими дослідниками;

4) об’єктивність: припускає точну фіксацію і неупереджену інтерпретацію поведінки не залежно від гіпотези.

Види експерименту і типи методик

Лабораторний експеримент проводиться в умовах лабораторії, з використанням спеціального обладнання та методик дослідження.

Основні типи методик лабораторного експерименту

1. Лабіринтні методики. Лабірінт – спеціально обладнаний обмежений простір, в якому є вхід, більше одного можливих шляхів руху, з яких один правильний. Сутність лабіринтної методики в тому, що тварина не може безпосередньо одержати підкріплення (приманку) і повинна самостійно знайти правильний шлях.

Типи лабіринтів:

• лабіринти прості (два шляхи, один з яких правильний) Т та У подібні;

• складні – декілька шляхів і безвихідь;

• локомоторні (тварині потрібно пересуватися);

• маніпулятивні – пересувати приманку за допомогою власних, або додаткових засобів;

• перцептивні – без застосування рухових реакцій (вибрати мотузочок, який веде до приманки).

2. Проблемна клітка і проблемний ящик. Вивчається спрямованість дій тварин, здібність до аналізу умов, їх зміни в наслідок власних дій, навчання, пам’яті.

3. Обхідний шлях. Тварина сприймає приманку, яка відокремлена перешкодою (вивчення інтелекту вищих тварин).

Природний експеримент. Тварина знаходиться в знайомій обстановці та здійснює свою природну діяльність по задоволенню актуальних потреб.