Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Зоопсихология_тезаурусы.doc
Скачиваний:
142
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
251.39 Кб
Скачать

Навчання “вибору за зразком”

Методика навчання “вибору за зразком” один з видів когнітивної діяльності, заснований на формуванні у тварини внутрішніх уявлень про середовище. Проте,на відміну від навчання в лабіринтах цей експериментальний підхід пов’язаний з обробкою інформації не про просторові ознаки, а про співвідношення між стимулами (наявності схожості або відмінності між ними). Метод “вибору за зразком” був введений на початку XX ст. Н.М. Ладигіною-Котс. Сутність методу в тому, що тварині демонструють стимул-зразок і два або декілька стимулів для порівняння з ним, підкріплюючи вибір того, який відповідає зразку.

Існує декілька варіантів “вибору за зразком”:

• вибір з двох стимулів – альтернативний;

• вибір з декількох стимулів – множинний;

• відставлений вибір – підбір пари пред’явленому стимулу тварина проводить при відсутності зразка, орієнтуючись не на реальний стимул, а на його уявний образ, на уявленні про нього.

Коли тварина вибирає потрібний стимул, воно одержує підкріплення. Після зміцнення реакції стимули починають варіювати, перевіряючи, наскільки міцно тварина засвоїла правила вибору. Слід підкреслити, що йдеться не про просте вироблення зв’язку між певним стимулом і реакцією, а про процес формування правила вибору, заснованого на уявленні про співвідношення зразка і одного із стимулів.

Використовуються в основному два різновиди цього методу:

• вибір за ознакою схожості (відповідності) із зразком;

• вибір за ознакою відмінності (невідповідності) від зразка.

При “виборі за зразком” основну роль грає уявлення про відсутній у момент вибору зразок і виявлення на його основі співвідношення між зразком і одним із стимулів Метод навчання вибору за зразком разом з виробленням диференціювань використовується для виявлення здатності тварин до узагальнення.

Заучування послідовностей стимулів

Інтерес до цієї форми когнітивної діяльності тварин виник в зв’язку з навчанням мавп мовам-посередникам, при якому з’ясувалося, що шимпанзе можуть складати “фрази” з декількох “слів-жестів” і розуміти сенс звернених ним – “висловів”. Г. Террес, один з авторів цих ранніх робіт проаналізував структуру цих фраз і висловив гіпотезу, що в основі подібної поведінки лежить не дійсне розуміння правильного порядку слів в англійській пропозиції, а простіша і, ймовірно, більш універсальна для тварин здатність запам’ятовувати довгі ланцюжки стимулів. Процес запам’ятовування ланцюгів стимулів шляхом їх розділення на підгрупи називається “діленням на шматки”. Г. Террес детально дослідив цей процес на голубах і показав, що в основі такого запам'ятовування лежить не фіксація якоїсь послідовності стимулів і відповідей, як це передбачалося б з позицій біхевіорізма і теорії умовних рефлексів (ланцюги УР), а формування ієрархічно організованих внутрішніх уявлень про структуру такої послідовності, тобто здатність в думках проаналізувати ряд стимулів і запам’ятати їх, розбиваючи такий ряд на відрізки. Припускають, що внутрішня організація таких уявлень здійснюється схожим чином у тварин різного рівня організації. У голубів подібне навчання протікає також, як у вищих приматів, проте швидкість навчання у них набагато нижче, а послідовності, які вони в змозі запам’ятати, менш складні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]