1.2. Етапи організації науково-дослідної роботи учнів у позакласній роботі з хімії

Оскільки питання організації науково-дослідної роботи школярів в загальноосвітніх навчальних закладах є актуальною тому було розроблено методику етапів організації науково-дослідної роботи учнів.

Мотиваційно-підготовчий етап було спрямовано на заохочення учнів до здійснення науково-дослідної діяльності, створення ситуацій, що сприяють розвитку в них науково-дослідного інтересу, формування потреби у дослідній діяльності. На цьому етапі застосовуються такі способи організації науково-дослідної діяльності учнів: уведення посади наукового консультанта, просвітницька робота з учнями, вчителями і батьками; показ учням позитивних сторін занять науково-дослідною роботою; демонстрація виконаних наукових розробок учнів; переконання учнів у тому, що бути членом наукового товариства – це престижно; розповсюдження символіки товариства; проведення відкритих засідань шкільного наукового товариства.

Тому мета вчителя на даному етапі – перетворити учнів з об’єктів на суб’єктів навчальної діяльності, що має забезпечити доцільність, організованість і правильність їх подальшої діяльності. Щоб досягти цієї мети, вчитель повинен:

• організувати вплив на мотиватори, що формують навчально-пізнавальну діяльність учнів;

• організувати прийняття і розуміння учнями її мети (тобто сформувати мету діяльності учнів);

• організувати чітке бачення учнями результатів діяльності, ресурсів (інформації, вмінь, навичок), які їм стануть у пригоді, та способів можливої діяльності.

Тобто на даному етапі вчитель повинен забезпечити (організувати) мотивацію й орієнтацію діяльності учнів на наступних етапах навчально-пізнавальної діяльності.

Змістом мотивації є підготовка учнів до здійснення діяльності на основі основних понять і проблем навчального матеріалу, в результаті якої відбувається розвиток якостей особистості (набуття відповідних компетенцій).

Будь-яка діяльність матиме успіх тільки у тому випадку, якщо її учасники зацікавлені у результатах і беруть у ній безпосередню участь. Ступінь активності учасників у процесі діяльності визначається мотивами. Мотиви – це складне, багаторівневе, внутрішнє психічне утворення, що акумулює інтереси, потреби, схильності, уявлення, потяги, очікування значущих для особистості результатів її діяльності.

Мотиви можуть бути різними (економічними, соціальними, пізнавальними тощо), але вони виникають лише в процесі складної внутрішньої психічної діяльності власне суб’єкта.

Але найбільша проблема полягає в тому, що «…не можна зовні у процесі виховання формувати мотиви, на що сподіваються багато педагогів. Мотив – складне психічне утворення, яке повинен побудувати сам суб’єкт». Вчителі не можуть формувати мотивів. Вони можуть лише вплинути на формування в учнів мотиваторів (інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів тощо), які використовуватимуться суб’єктом для самоформування мотивів.

Вчитель здійснює вплив не на домінуючі у даному потреби та інтереси учнів (краще спрацьовує пробудження в учнів інтересу шляхом використання цікавого, емоційного, суперечливого матеріалу, який здатний зацікавити і здивувати його). Варто також пам’ятати, що лише зацікавленості учнів недостатньо для створення стійких навчальних мотивів. Вважається, що цікавий матеріал може лише привернути увагу учнів й утримувати її певний час. Для повноцінної мотивації необхідно поєднувати різні методи її проведення.

Дидактичному процесу на етапі мотивації притаманні певні особливості. Він спрямований не стільки на засвоєння знань, вмінь і навичок, скільки на формування мотивів діяльності, уявлень про її можливі результати й орієнтацію у матеріалі і конкретних діях, які здатні забезпечити його досягнення. Вчитель своєю діяльністю повинен забезпечити розуміння учнями значення конкретних знань й організовувати їхню подальшу роботу.

Конкретні прийоми, що використовуються вчителями на даному етапі для мотивації науково-дслідної діяльності, ці прийоми об’єднують у три групи: ті, що стимулюють обов’язок та відповідальність учнів (на жаль, вони спрацьовують недостатньо); ті, що формують пізнавальний інтерес учнів (найбільш ефективні у 7-9 класах), і ті, що створюють навчальні проблемні ситуації з наголошенням на практичному та суспільно-соціальному значенні одержаних знань у подальшому житті учнів (через підготовку до вступу до ВНЗ і здатність учнів до самоаналізу й абстрактного мислення, що спрацьовують у 10-11 класах).

Змістовно-процесуальний етап безпосередньо передбачав: ознайомлення учнів з основами науково-дослідної діяльності шляхом проведення індивідуальних консультацій, лекцій; підготовку рефератів, наукових повідомлень; проведення диспутів, діалогів, співбесід. Метою цього етапу є формування в учнів знань і вмінь щодо наукового дослідження, залучення безпосередньо до дослідження, здійснення учнями наукового дослідження у шкільних наукових товариствах, засвоєння учнями знань з таких питань: форми, структура, вимоги, методи й методологія науково-дослідної роботи. Проведення пізнавально-розвивальних ігор, евристичних приписів, постановка дослідів, організація експедицій, складання кросвордів, проведення диспутів, діалогів, співбесід, знання та вміння з науково-дослідної роботи. Включенню школярів у пізнавальну діяльність на позакласних заняттях сприятимуть пізнавально-розвивальні ігри: “Проблема як вона є”, “Очищення від тривіальних рішень”, “Виклад поглядів нефахівцю”, “Тілмаг”, “Морфологічний аналіз”, “Естафетні питання”, “Анонімний мозковий штурм”, “Семикратний пошук”, “Чотири види аналогій”, “Я – дослідник”, “Тріада.

Аналітико-корекційний етап полягав у стимулюванні школярів до аналізу, оцінки та корекції результатів власної науково-дослідної діяльності. З цією метою проводились конкурси-захисти учнівських наукових робіт, кращі з яких були представлені на шкільному конкурсі; автори досліджень брали участь у турнірах, олімпіадах, доповідях у класах, учні-переможці були нагороджені грамотами, подарунками, преміями, кубком знань, відбулось опублікування в шкільній газеті наукових статей учнів, а також інформації щодо досягнень науковців також проведення тижня, присвяченого науковим  дослідженням учнів (виставка робіт науковців-учнів з представленням наочного матеріалу, який відображає здобуті результати). 

Висновки до 2 розділу

Таким чином, згідно з результатами системного аналізу організація науково-дослідної роботи учнів у загальноосвітніх навчальних закладах має враховувати їх структуру та умови та залежить від розробленої методики ( в даному випадку етапів організації науково-дослідної роботи). Існує широка варіативність суб’єктів управління та структурних компонентів залежно від специфічних особливостей загальноосвітнього навчального закладу, де здійснюється організація науково-дослідної роботи учнів.

Організація та управління, що є необхідними при організації та здійсненні науково-дослідної роботи учнів, є складними науковими поняттями, розкриття яких вимагає застосування комплексу наукових підходів. Організація завжди має цілеспрямований характер, складається з певних етапів та має певну структуру; структура науково-дослідної роботи учнів у загальноосвітньому навчальному закладі складається з адміністративного, вчительського та учнівського рівнів, кожен з яких має варіативність структур залежно від виду загальноосвітнього навчального закладу.