Тема 5: Нейрофізіологічна реабілітація дітей з дцп

1. Нейрофізіологічна реабілітація дітей. Серед реабілітаційних програм найпоширенішими є:

• нейророзвивальна методика Бобата (філософія розвитку дитини або неврологія розвитку);

• метод рефлексолокомоції Войта;

• кондуктивна педагогіка Петьо.

Ці програми охоплюють різні напрями корекції патологічних змін центральної нервової системи;

• метод біомеханічної корекції хребта та великих суглобів В. Козявкіна. У цьому методі, крім зазначених питань, як провідне виділяється питання про значення порушень функції суглобово-м'язового апарату у подальшому моторному та психічному розвитку дитини.

Розвиток рухів (як складний функціональний комплекс І група вчених на чолі з В. Козявкіним порівняла з човном-вітриль-ником, в якому:

• вітрила — це різні поверхи мозку (стовбур, підкірка, кора), які є командирами рухів;

• корпус човна — це зв'язки, суглоби, кістки; вони є виконавцями рухів;

• щогла — хребет зі спинним мозком, які з'єднують в єдине командирів і виконавців рухів.

Сигнальні (аферентні) системи передають у головний мозок інформацію про події зовнішнього світу (температуру, звуки, запахи) і про стан м'язів, суглобів, зв'язок. Перероблення отриманої інформації, командні відповіді мозку по рухових, моторних (аферентних) провідниках передаються через спинний мозок виконавчим органам. Завдяки такій чіткій і злагодженій роботі формується точний рух.

Однак вітрильник може бути зруйнований або пошкоджений, внаслідок чого паралізується робота всіх систем, обрива ються усі зв'язки і він потребує відновлення як човен, що потрапив у шторм. Так само у дитини, хворої на ДЦП, виникають порушення тонусу та дисрегуляція м'язової діяльності. Виникнення удітей з ДЦП функціональних блокад хребтово-рухових сегментів та суглобів кінцівок зумовлює у них патологічні рефлекси та патологічні рухові стереотипи. Імпульси, які йдуть від патологічно змінених периферичних структур, спричинюють дисрегуляцію центральних структур нервової системи. Все це ще більше сповільнює моторний розвиток дітей з ДЦП.

Для ліквідації цього патологічного впливу розроблено метод біохімічної корекції хребта та великих суглобів, адаптованих до анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму. В основу цього методу покладено систему інтенсивної нейрофізіо­логічної реабілітації (СІНР), спрямовану на створення нового функціонального стану в організмі дитини. Створення такого стану забезпечується активізацією внутрішніх компенсаторних можливостей дитини та пластичності її нервової системи.

Створена система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації офіційно визнана в Україні, а також викликала широкий міжна­родний інтерес. В енциклопедичному виданні з дитячої ортопедії (за ред. Нітарда, Німеччина) цю систему включено до четвірки найефективніших консервативних методів лікування пацієнтів з ДЦП. За цією методикою останнім часом пройшли лікування понад 10 тис. хворих з хронічними ураженнями нервової системи, в тому числі понад 6 тис. хворих з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Греції, Франції, Іспанії, США та інших країн.

Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації складається з двох підсистем:

1. інтенсивної корекції;

2. стабілізації і закріплення позитивних результатів корекційної роботи.

Інтенсивна корекція проводиться в умовах реабілітаційного центру і триває впродовж двох тижнів.

У період стабілізації та потенціювання ефекту лікування про­довжують, згідно з рекомендаціями, в домашніх умовах. Цей період триває 6-12 місяців, після чого проводиться повторний курс інтенсивної корекції.

В основу системи реабілітації покладено полімодальний підхід із застосуванням різних методів впливу на пацієнта. Дія одних методик доповнює та потенціює інші. Основний комп­лекс лікувальних заходів включає: біомеханічну корекцію хребта, мобілізацію суглобів кінцівок, рефлексотерапію, мобілізу-ючу гімнастику, спеціальну систему масажу, ритмічну гімнастику, апітерапію та механотерапію.

Біомеханічна корекція хребта. Основою системи інтенсивної реабілітації є оригінальна методика полісегментарної біомеханічної корекції хребта, розроблена проф. В. Козявкіним. Вона спрямована на усунення функціональних блокад хребтово-рухових сегментів та відновлення нормальної рухомості суглобів хребта, що дає можливість зменшити прояви дисрегуляції нер­вової системи на різних рівнях чутливих та рухових систем.

Корекцію хребта проводять після мануальної діагностики та відповідної підготовки послідовно у всіх відділах хребта — поперековому, грудному та шийному У поперековому відділі маніпуляцію здійснюють одночасно на всіх заблокованих се­ментах, при цьому застосовують розроблену методику «ротації назад». Корекцію блокованих сегментів грудного відділу здійснюють за спеціальними імпульсними методиками послідовно згори донизу на фазі видиху, а шийного відділу — в застосу­ванням руху по складній траєкторії, що забезпечує одночасний вплив на заблоковані сегменти. За наявності блокад ілеосакрального з'єднання застосовують імпульсні методики мобілізації. Паралельно використовують спеціальні прийоми релаксації м'язів.

Мобілізація суглобів кінцівок. Методики мобілізації суглобів кінцівок розроблені для відновлення рухливості суглобів, корекції м'язово-суглобового дисбалансу, поліпшення трофіки та створення передумов до формування нових рухів. Мобілізацію починають із впливу на великі суглоби (колінні, плечові), з подальшою дією на дрібні суглоби кисті та ступні. Використовують класичні прийоми мобілізацій, спрямовані на плавне виведення суглоба за межі фізіологічного обсягу пасивного руху з дозованим навантаженням на зв'язковий апарат суглоба. Значного поширення набули методика вібраційних рухів, а також імпульсна техніка «простукування» за ходом суглобової щілини, спрямовані на пасивне розклинювання заблокованих суглобів і досягнення «центрування» суглобової поверхні. Упродовж курсу лікування інтенсивність проведення мобілізації поступово підвищують. За наявності показань застосовують мобілізацію скроне-нижньощелепних суглобів, що в поєднанні зі спеціальними масажними прийомами сприяє поліп­шенню артикуляції.

Рефлексотерапія. З метою потенціювання досягнутого ефекту розслаблення м'язів та корекції соматовегетативних порушень застосовують методику рефлексотерапії. Вона передбачає застосування класичних методів рефлексотерапії у поєднанні з розробленим алгоритмом впливу на біологічно активні точки пучками імпульсів низької напруги складної конфігурації. Використовують точки класичних меридіанів та специфічні точ­ки. Вплив на тригерні зони м'язово-суглобового апарату здійснюється одночасно з ізотонічним чи постізометричним напруженням м'язів, застосовують також релаксувальні поло­ження та пози. Процедура проводиться без пошкодження цілісності шкірних покривів та не спричинює больових ре­акцій.

Мобілізуюча гімнастика спрямована на удосконалення існуючих та формування нових моторних функцій, досягнення досконаліших форм пересування і освоєння важливих для щоденного життя навичок. Мобілізуюча гімнастика грунтується на класичних методиках кінезотерапії з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта. Основою її є принцип «від центра до периферії», який передбачає переважний вплив спочатку на формування рухів тулуба та проксимальних суглобів з поступовим залученням дрібних суглобів. Нові моторні акти освоюють за принципами «від пасивних рухів через пасивно-активні до активних» і «від простих рухів до складних». Велику увагу приділяють правильності виконання руху, вираженості нередукованих патологіч­них рефлексів, постуральних реакцій та патологічних синкі-незій. Кожне заняття включає вправи дихальної гімнастики, вправи для «розробки суглобів», спрямовані на підвищення мобільності суглобів хребта та кінцівок, а також вправи для зміцнення м'язово-суглобового апарату.

Запорукою ефективності реабілітації є дотримання необхідного рухового режиму та виконання в домашніх умовах комп­лексу рекомендованих вправ, освоєних батьками, яких залуча­ють до проведення занять.

Спеціальна система масажу. В рамках реабілітаційної програми для підготовки до проведення біомеханічної корекції хребта, для розслаблення спастичних м'язів та впливу на тригерні точки м'язів застосовують спеціальну систему масажу. Вона включає прийоми класичного, сегментарного та периостального масажу в поєднанні з елементами постізометричноїта анти-гравітаційної релаксації. Ефективне проведення біомеханічної корекції потребує відповідної підготовки суглобово-м"язового апарату із застосуванням релаксаційних методик масажу. Для збільшення рухливості кінцівок використовують елементи мобі­лізації їх суглобі в. для впливу на тригерні зони — прийоми точ­кового масажу, активізації гіпотонічних, бездіяльних м'язів — прийоми тонізуючого масажу.

Ритмічна гімнастика. З метою розвитку рухових можливо­стей, поліпшення емоційної сфери, інтелектуальних та кому­нікативних функцій в реабілітаційному центрі проводять гру­пові заняття з ритмічної гімнастики. Вони грунтуються на ігро­вих методах з використанням музики і танців. Групи пацієнтів формують залежно від віку та рівня моторного розвитку. Пози­тивний емоційний фон сприяє освоєнню пацієнтами нових як моторних, так і комунікативних навичок. До участі у групових заняттях активно залучають батьків. Ці заняття спрямовані не лише на розвиток і вдосконалення моторної сфери пацієнта, а насамперед на розвиток соціальної поведінки дитини, актива­цію мотивацій особистості до одужання та зміцнення віри у власні сили.

Апітерапія. Для стимуляції захисних сил організму, локального поліпшення кровообігу, трофіки та метаболічних процесів застосовують воско-парафінові аплікації та методику бджоло-вжалювання. Перед апітерапією проводять алергологічний тест на продукти бджільництва. Воскопарафінові аплікації застосовують у вигляді теплових обгортань різних груп м'язів та суглобів за певною схемою. Крім теплової дії, вони впливають на м'язово-суглобовий апарат унаслідок дифузії біологічно активних речовин крізь шкіру. Для бджоловжалювання виділяють місця за ходом суглобової шілини суглобів з контрактурами, зони міофасціальних тригерних точок та болісні периостальні зони. Використання видаленого з бджоли жала дає можливість дозувати введення бджолиної отрути та зменшити негативний вплив чинника страху.

Механотерапія. Засоби механотерапії використовують для розвитку сили м'язів, поліпшення координації рухів та форму­вання правильного рухового стереотипу. Тренування м'язів нижніх кінцівок проводять за допомогою апаратів важільного типу. Добором довжини важелів, маси обтяження та кількості повторів забезпечується оптимальний тренувальний режим. Для розвитку сили та витривалості м'язів верхніх кінцівок здебільшого застосовують апарати блочного типу. Для формуван ня правильного стереотипу рухів та поліпшення координації проводять заняття на біговій доріжці та велотренажері. Вико­ристовують також апарати типу віброекстензора, в яких дозована дія тепла, вібрації та механічного масажу паравертебраль-них зон сприяє мобілізації суглобів хребта.

Біодинамічний корекційний костюм «Спіраль». Під час проведення занять з лікувальної гімнастики, механотерапії та звичайної рухової активності пацієнтів з ДЦП для забезпечення правильної постави тіла та корекції рухових порушень використо­вують біодинамічний корекційний костюм «Спіраль». Він дає змогу докладати додаткових коригувальних зусиль потрібної сили та напрямку до відповідних частин тіла пацієнта, не обмежуючи при цьому загальної рухливості. У створенні пристрою використано ідею професора К. Семенової про доцільність за­стосування у цієї групи пацієнтів принципу динамічної анти-гравітаційної корекції рухів.

Костюм корекціїрухів — це система еластичних пружних тяг, прикріплених до спеціальних опорних елементів — жилета, шортів, наколінників, налокітників, напіврукавичок та чобітків. Тяги костюма, завдяки своїм пружним властивостям, забезпе­чують потрібне коригувальне зусилля, а спеціальна липка по­верхня тяг дає змогу прикріпляти їх до опорних елементів у будь-якому місці і тим самим довільно вибирати точку прикла­дення та напрямок дії цього зусилля залежно від особливостей порушення рухів та поставленої мети лікування.