- •Міністерство освіти україни
- •1.1. Відділення корней
- •1.2. Уточнення корней
- •1.2.1. Метод ділення відрізка наполовину
- •1.2.2. Метод Ньютона (доточних)
- •1.2.3. Метод хорд (сікучих)
- •1.2.4. Метод ітеграцій (метод послідовніх приближень)
- •2. Численне рішення систем лінійних алгебраічних рівнянь
- •2.1. Метод Крамера.
- •2.2. Метод Гаусса.
- •2.3 Блок-схема програми для рішення систем лінійних рівнянь методом Гаусса
- •2.4. Метод простій ітерації
- •2.5. Метод Зейделя
- •3. Обробка експериментальних даних
- •3.1. Задачі, які виникають при обробці експериментальних даних
- •3.2. Інтерполіровання
- •3.2.1. Інтерполіровання функцій
- •3.2.2 Зворотне інтерполіровання
- •3.3. Апроксимація
- •3.3.1. Вибір емпирічної формули. Метод вирівнювання
- •2) Розраховуваєм нові перемінні X та y та занесемо їх до табл. 3.1.
- •3.3.2.Визначення параметрів емпирічноі формули
- •3.3.2.1. Метод обраних точок
- •3.3.2.2. Метод середніх
- •3.3.2.3. Метод найменьших квадратів
- •4. Методи чиселього інтегрування
- •4.1. Метод трапецій
- •4.2. Метод Сімпсона
- •4.3. Оцінка точності формул чисельного інтегрування. Вибір кроку інтегрування
- •4.3.1. Вибір кроку інтегрування за оцінкою остаточного члена (помилки)
- •4.3.2. Вибір кроку інтегрування за допомогою подвійного перерахунку
- •5. Методи чисельного інтегрування звичайних діференціальних рівнянь
- •5.1. Одноступінчати методи
- •5.1.1. Рішення за допомогою рядів Тейлора
- •5.1.2 Метод Ейлера
- •5.1.3. Модификований метод Ейлера
- •5.1.4. Метод Ейлера-Коши Мал. 5.3. Метод Ейлера- Коші
- •5.2. Багатоступінчати методи
- •6. Методи рішення лінейної крайової задачи
- •6.1. Постановка задачи
- •6.2. Метод кінцевих різностей
- •6.3. Метод прогонки
- •6.4. Алгоритм рішення крайової задачі методом прогонки
3.2. Інтерполіровання
3.2.1. Інтерполіровання функцій
Нехай
деяка функція Y=F(X) задана таблицею
(табл.1), тобто при значеннях аргументу
X=x0,x1,..,xN
функція F(X) приймає відповідно значення
y0,
y1,..,
yN.
Та нехай необхідно визначити значення
Y=F (
)
(xi-1<
<
xi).
Значення x=
попадають між двома значеннями, тому
для обчислювання значення функції
необхідно припустити деякий характер
її зміни між відомими значеннями.
Інтерполіровання можна розглядати як
процес визначення для даного аргументу
X значення функції Y=F(X) по її кількома
відомим значенням.
Мал.
3.1. Графік інтерполірующій функції
F(x0)=y0 ; F(x1)=y1 ; .... ; F(xN)=yN ;
Потрібно побудувати функцію Pn(X) (інтерполірующую функцію), яка б задовольнила наступним умовам:
Pn(x0)=y0 ; Pn(x1)=y1 ; ... ; Pn(xN)= yN;
тобто інтерполірующа функція Pn(x) повинна приймати теж саме значення, що і іскома функція F(x) для вузлових значень аргументу x0,x1,..,xN .
Геометрично це означає, що потрібно знайти криву y=Pn(X) деякого визначеного типу, проходячу через дану систему точек Мi(xi,yi) (i=0,1,2,...,n). Очевидно,можна побуду-вати безліч безперервних функцій, які будуть проходити через дані вузлові точки (мал. 3.1).
У загальному випадку залежність, якої підпорядковується функція, може бути апроксимована многочленом n-ої степені
Pn(x)
= y = a0+a1x+a2x2+...+aNxN=
(3.1)
Тоді,для визначення коефіцієнтів многочлену (3.1) необхідно мати n+1 вузлову точку. Аналітичне визначеня коефіцієнтів інтерполяційного многочлену для n+1 точки зводиться до рішення системи лінійних рівнянь n+1 порядку, кожне з яких зображує собою вираження (3.1), записане для визначенної вузлової точки
yi = a0 + a1xi + a2xi2 +...+ aNxi N (i=1,2,...,n+1) (3.2)
наявності ЕОМ та відповідних програм.У бібліотеці прикладних програм ХТФ ОПУ є в наявності програми для рішення систем лінійних рівнянь методами Гаусса (SOLVE) та Зейделя (SOLVZE), якими можна користуватися при рішенні цієї задачі.
Висловлений метод не являється єдиним спосібом побудування інтерполяційного п Цим методом побудування інтерполяційного поліному зручно користуватися при оліному.Другий підхід,який часто використовують на практиці,називається методом Лагранжа.
Хай при X = x0,x1,..,xN функція F(x) приймає відповідно значення y0,y1,..,yN. Многочлен степені не вишче n, приймаючий в вузлових точках задані значення,має вигляд:
P(x)
= y
=
*Yi
(3.3)
Цей многочлен (3.3) називається інтерполяційною формулою Лагранжа та має такі властивості:
1.При заданої сукупністі вузлових точек побудування многочлену можливо тільки єдиним спосібом.
2.Многочлен Лагранжа може бути побудован при будь-яком розміщенні вузлов інтерполяції (включаючи і нерівномірний).
У розгорнутому виді форма Лагранжа має вигляд:
(X-x1)(X-x2)(X-x3)...(X-xN) (X-x0)(X-x2)(X-x3)...(X-xN)
Рn(x)= --------------------------------- y0 + ---------------------------------- y1+
(x0-x1)(x0-x2)(x0-x3)...(x0-xN) (x1-x0)(x1-x2)(x1-x3)..(x1- xN)
(X-x0)(X-x1)...(X-xi-1)(X-xi+1)...(X- xN) (X-x0)(X-x1)(X-x2) ... (X-xN-1)
+ ... + -------------------------------------------- yi + ... + ---------------------------------------- yN (3.4)
(xi-x0)(xi-x1)...(xi-xi-1)(xi-xi+1)...(xi- xN) (xN-x0)(xN -x1)(xN -x2) ...(xN -xn-1)
При n=1 формула Лагранжа набуває вигляд :
X-x1 X-x0
P1(X) = ------- y0 + ------- y1 (3.5)
x0-x1 x1-x0
та називається формулою лінійної інтерполяції.
При n=2 одержуємо формулу квадратичної інтерполяції
(X-x1)(X-x2) (X-x0)(X-x2) (X-x0)(X-x1)
Р2(X) = ---------------- y0 + ----------------- y1 + -----------------y2 (3.6)
(x0-x1)(x0-x2) (x1-x0)(x1-x2) (x2-x0)(x2-x1)
