Типологія кризових явищ
---макроекономічна
Проблематика
---мікроекономічна
экономіко-фінансові
структура відносин у соціальному середовищі соціальні
політичні
технологічні
організаційно-психологічні
Макрокриза – йому властиві більші зміни в обсягах й масштабах економічних та соціально-політичних проблем, що стосуются суспільства.
Мікрокриза - окремі проблеми або групи проблем підприємства.
Фінансово-економічний аспект – криза виробництва, втрата конкурентних переваг, банкрутство.
Соціально-психологічні - протиріччя між працівником і підприємцем, невдоволення в керуванні.
Протиріччя соціальних груп
- працівники й підприємці
- профспілка й роботодавці
-невдоволення умовами праці та стилем управління
Політичні – криза влади або лобіювання інтересів окремих груп.
Організаційні – пов'язані з регламентацією діяльності, розподілом функцій, взаємовідношенням окремих філій дочірніх фірм, бюрократизація.
Психологічні - стрес, невпевненість, незадоволеність, незахищеність.
Технологічні – пов'язані зі відторгненням нових технологічних рішень.
Кризи можуть бути:
Передбачуваними й випадковими
Явними й схованими
Глибокими й легкими при цьому передбачуваними, що наступають як етап розвитку й можуть прогнозуватись.
4.Випадковимими – що виникають як помилки управління, або є результатом впливу природних явищ.
5. Явнми – що протікають помітно, легко діагностуються.
6. Схованими – що протікають непомітно й тому особливо небезпечні.
7. Глибокими – що ведуть до руйнування соціально-економічної системи. Вони складні й акумулюють у собі багато протиріч.
8. Легкими – що протікають послідовно, їх можна спрогнозувати, їми легше управляти.
Найважливішим завданням керівників є вміння розпізнавати, діагностувати кризи у всіх можливих аспектах прояву, а для цього потрібні фахівці такі як:
-Антикризові менеджери
-Арбітражні керівники
-Досвідчені аналитики
Тому антикризове управління – це високопрофесійний вид діяльності, заснований на знанні методології й методичного апарату управління кризовими явищами й має напрямок на забезпечення нормального функціонування організації в умови ризику, екстремальних ситуаціях, кризи , а також забезпечення своєчасного розпізнавання можливості прояву кризових явищ і зм'якшення їхніх впливів.
Тема 3 правова та нормативна бази регулювання
АНТИКРИЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ.
Об”єктивні умови виникнення банкрутства підприємств.
Структура та основні положення Закону України “Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом”.
3.1 Антикризове управління на конкретному підприємстві може вводитися у випадку наявності кризових ситуацій, визнання підприємства банкрутом. Насамперед, варто усвідомити існуючі об'єктивні умови неспроможності різних організаційно-правових форм власності підприємств.
До основних умов, що приводять підприємства до банкрутства можна віднести:
відсутність економічної стратегії й економічної концепції розвитку в умовах ринкових відносин;
розрив економічних зв'язків між країнами СНД і втрата ринків збуту на їхніх територіях;
низька кваліфікація кадрів менеджерів у всій ієрархії управління;
уповільнений розвиток організаційно-правових основ розвитку підприємництва;
наявність соціально-психологічних стереотипів, що перешкоджають сприйняттю необхідності переходу до ринкових відносин;
незадовільне фінансово-економічне положення і як наслідок уповільнення інноваційних процесів і т.п.
Перераховані умови в сукупності, і кожне з них окремо, створили об'єктивні передумови для банкрутства багатьох підприємств, що спонукало до більш ретельної розробки законодавчої бази щодо запобігання банкрутства.
3.2 Правове регулювання антикризової діяльності здійснюється за допомогою закону України “Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом”, що вступив у дію з 1 січня 2000р.
Його структура складається з 7 розділів:
Розділ 1. Загальні положення
Розділ 2. Ведення справи про банкрутство
Розділ 3. Ліквідаційні процедури
Розділ 4. Світова угода
Розділ 5. Припинення ведення справи про банкрутство
Розділ 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності
Розділ 7.Заключне положення, штрафні санкції.
Дійсний закон коригує статті КЗОТу, адміністративного, кримінального кодексів й ряд інших законів.
Розглянемо стисло основні розділи зазначеного закону.
Загальні положення
У ньому розглядаються певні поняття, вводяться терміни, такі як боржник, банкрутство, кредитор, санація (досудова), розпорядник майна, ліквідатор, світова угода та інші.
Ведення справи про банкрутство
Указується, що справи про банкрутство веде арбітражний суд по місцю розпорядження боржника. Кредитор або боржник може подати справу про банкрутство. Справа про банкрутство збуджується арбітражним судом, у випадку якщо борг сумарно становить не менш 300 МРОТ (мінімальний розмір оплати праці) і не повертається в плині 3-х мес. після погашення встановленого строку погашення.
Розглянуті процедури подачі заяви, прийняття заяви, відкликання заяви, призначення розпорядницького майна (призначається арбітражним судом із числа арбітражних керуючих, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства).
Розглянутий комплекс питань пов'язаних із санацією, тобто строки, план, форми напрямку.
Ліквідаційні процедури
Встановлюються строки (не більше 1 року, в особливих випадках - 6 мес.) ліквідаційної процедур, а також повноваження ліквідатора, ліквідаційної комісії, вводится поняття “ліквідаційна маса. “
Здійснюється продаж майна, установлюється черговість задовільнення вимог кредитора.
Світова угода
Визначає встановлення світової угоди, тобто прописані процедури взаємин сторін:
-банкрут
-кредитори
-арбітражний суд
Механізм:
-фінанси
-економіка
-кадри
-виробництво
-організація
Припинення ведення справи про банкрутство
Розглянуті можливі варіанти припинення справи, включаючи висновок світової угоди або виконання зобов'язання перед кредиторами
Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності
- містоутворюючі підприємства ( чисельність працівників більше 5 000 чоловік або чисельність працівників разом зі членами їхніх родин становить не менше половини чисельності населених адміністративних територіальних одиниць ).
- особливо небезпечні виробництва (вугільна, атомна, хімічна, нафтопереробна промисловість) .
- банкрутство громадян-підприємців та інше.
Заключне положення, штрафні санкції.
Доповнений статтею ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА. Навмисне банкрутство карається від 500 до 800 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян з позбавленням права займати керівні посади на строк до 5 років. У випадку нанесення великого матеріального збитку - позбавлення волі до 5 років з конфіскацією майна.
Навмисне банкрутство – це свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяльності до банкрутства, яке виникає внаслідок того, що посадова особа в корисливих цілях здійснює незаконні дії, або не належним чином виконує зобов'язання , що завдає збиток державним та особистим інтересам.
Карається штрафом від 500 до 800 мінімальних доходів громадян, з позбавленням права здійснення керівництво господарської діяльності до 5 років з конфіскацією майна.
Фіктивне банкрутство – свідомо помилкове оголошення засновниками або власним підприємства про фінансову неспроможність і неможливість виконання своїх зобов'язань.
Карається штрафом до 500 мінімальних доходів громадян, з позбавленням права здійснення господарської діяльності до 5 років, позбавлення волі до 3-х років і конфіскації майна.