Ринкові фактори

• зниження ємкiстiвнутрiшнього ринку;

• посилення монополiзму ;

• падiння попиту;

• нестабiльнiсть валютного ринку;

• падiння активностiфондового ринку.

Iншiзовнішні фактори

• полiтична нестабiльнiсть;

• негативнiдемографiчнiтенденцii;

• стихiйцнi лиха.

Рис. 2.3 - Зовнішні фактори (екзогеннi) кризисного розвитку організації

Внутрiшнi фактори (ендогеннi) також подiляються при аналiзi на 3 групи в залежностi вiд властивостей формування грошових потокiв організації:

а) фактори, пов’язанi з операцiйною дiяльнiстю;

б) фактори, пов’язанi з iнвестицiйною дiяльнiстю;

в) фактори, пов’язанi з фiнансовою дiяльнiстю.

ВНУТРIШНI (ЕНДОГЕННI) ФАКТОРИ

• нееффективний маркетинг;

• низкий рiвень застосування основних засобiв;

• високий розмiр страхових запасiв;

• недостатньо дiверсiфiкований асортимент продукцii;

• неефективний виробничий менеджмент

Операцiйнiфактори

Інвестиційні фактори

• неефективний фондовий портфель;

• недосягнення запланованних об’ємiв прибутка по реалiзованим реальним проектам;

• неефективний iнветицiйний менеджмент.

Фiнансовiфактори

• неефективна фiнансова стратегiя;

• неефективна структура активiв;

• велика частка заємного капiталу;

• рiст дебiторськоiзаборгованностi;

• висока вартiсть капiталу;

• неефективний фiнансовий менеджмент.

Рис. 2.4 - Внутрiшнi фактори (ендогеннi) кризисного розвитку організації

Зовнішні фактори характеризують економічний стан, у якій функціонує організація, і від якої вона не може не залежати. Якщо економіка знаходиться в стані системної кризи, це не може не відобразитися на стані окремої організації. Але на кожній це відображається по-різному. Усе залежить від характеру організації й області її діяльності (державна, приватна, велика, мала, комерційна, виробнича й інша), а також від її внутрішнього стану (економічний потенціал, професіоналізм керування, персонал, соціальна атмосфера й інше). Організація може успішно протидіяти зовнішнім кризовим явищам чи, навпаки, реагувати на них убік посилення негативних наслідків у власному стані.

Для кожної організації існує своє співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів кризи. І це в практиці керування повинне бути предметом спеціального аналізу. При виникненні кризи в Україні спостерігалася дуже помітна картина диференціації різних організацій по ступеню прояву власної кризи. Одні виявилися буквально миттєво на грані руйнування і зникнення, інші довгий час адаптуються до кризових явищ, треті знаходять можливості використовувати положення в благо собі, процвітати, може тимчасово, у сум'ятті загальних кризових явищ. Це порозумівається багатьма причинами. Серед них є й такі: антикризовий потенціал, професійне керування, збіг обставин, підвищена економічна активність і вдалий ризик. Усе це внутрішні фактори, що протистоять зовнішнім факторам і використовуються для їхньої нейтралізації.

Можливо і таке положення, при якому організація входить у глибоку кризу навіть при дуже сприятливій зовнішній економічній обстановці. Причиною можуть бути внутрішні фактори розвитку, такі як ділові і соціально-психологічні конфлікти, неефективна організація роботи, низький професіоналізм персоналу, старіння технології, прорахунки в економічній стратегії, помилки в прийнятті економічних рішень, невдалий маркетинг тобто.

Виникнення кризи в організації можна попередити завдяки вмiнню розпiзнати симптоми. Дуже важливо бачити симптоми кризового розвитку, щоб мати можливість вчасно запустити в дію програми антикризового керування.

Симптоми кризи - поява перших ознак негативних тенденцій, стійкість цих тенденцій, ділові конфлікти, наростання фінансових проблем та інше.

Симптоми виявляються в показниках і, що дуже важливо, у тенденціях їхньої зміни, що відбивають функціонування і розвиток організації. Так, аналіз показників фондовіддачі , ефективності, енергооснащеності, фінансового стану чи таких, як плинність персоналу, дисципліна, задоволеність працею, конфліктність і інші можуть характеризувати положення виробничої організації щодо настання кризи. Велику роль грає аналіз фінансово-економічних і соціально-економічних показників.

Симптомом кризи є як стан показника, так і тенденції його зміни. При цьому стан показників може оцінюватися і щодо встановленої нормативної величини (допуски змін), і відносно один одного.

Симптомом кризового розвитку може бути, або невідповідність показників закономірним співвідношенням, або тимчасові параметри, наприклад, темп росту продуктивності праці повинен випереджати темп росту заробітної плати. Якщо цього не відбувається, збільшується небезпека кризи.

Симптоми не завжди відбивають причини кризи. Причини нерідко криються глибше зовнішнього прояву кризових ознак. Симптом - первісний зовнішній прояв кризових явищ, що не завжди характеризує причини кризи. Для менеджменту знання про кризу, його можливi прояви у життєдіяльності системи є основою для розробки заходів щодо, чи запобігання зм'якшенню негативних і посиленню позитивних наслідків. Можливість кризи і підвищення імовірності її настання виникає в перехідні періоди розвитку фірми, у періоди між етапами циклу розвитку.

Кожний з перехідних періодів, так само як і етапи, має свої тимчасові границі і якісні особливості. Перші визначаються ефективністю керування, точніше, системою антикризового керування, другі закономірною послідовністю виникнення нових властивостей у розвитку фірми. Ці властивості можна розглянути по внутрішніх і зовнішніх ознаках. Внутрішні властивості - фінансове положення, керованість, соціально-психологічна атмосфера діяльності, інтелектуальний і інноваційний потенціал, ресурсозбереження, стратегія, інформаційні технології, якість персоналу. Зовнішні ознаки - конкурентноспроможнiсть, конкурентні переваги, імідж фірми, регіональна структура, соціально-політична позиція, міжнародні зв'язки, паблик рилейшнз, природні умови. Саме сполучення усіх властивостей, виражене в показниках функціонування фірми, і характеризує якісну визначеність етапу її розвитку. А перехідний період відбиває послідовні зміни у визначеному напрямку від етапу до етапу.

Але не всякі зміни відбивають перехідний період. Існують зміни, що характеризують просту нестійкість, флуктуацію (коливання) показників під впливом природних чи соціальних умов, перипетії конкурентної боротьби, ситуації ринку й ін.

Тому в практиці антикризного керування дуже важливо вміти розпізнати характер змін у керованих і некерованих процесах, від змін нормального функціонування фірми.

В Україні законодавча база і досвід за рішенням проблеми банкрутств тільки починають формуватися. І процеси ці проходять суперечливо. Необхідно враховувати великий спектр факторів - соціальних, економічних, екологічних, науково-технічних 2.

2.3 Типологiя та фактори кризи. Тенденцii циклiчного розвитку органiзацii.

Типологiя та розумiняя характера кризи сприяє зниженню гостроти iх прояви, скорочує час та хворобливiсть iх спливання.