Тема 2 виникнення кризових ситуацій на

ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1 Поняття, сутність і класифікація кризових явищ.

1. Фактори розвитку кризи на макро- та мікрорівнях.

2. Типологія кризових явищ.

2.1 Поняття криза має багато рівнів і трактувань. Вираження “криза” походить від грецького слова “crisis”, що означає “вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації”. У 19 столітті значення даного слова перейшло в економіку. “Класичне” економічне поняття кризи, що сформувалося в той час, означало не бажану і драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризувалося коливаннями і негативними явищами, перешкодами. У мікроекономіці використовується поняття “криза підприємства”. У широкому змісті це означає процес, що ставить під погрозу існування підприємства [5].

Криза підприємства можна розуміти як незапланований і не бажаний, обмежений за часом процес, що у стані істотно перешкодити або навіть зробити не можливим функціонування підприємства [3]. Вид основних концептуальних цілей підприємства, що знаходяться під погрозою, і розмір цієї погрози визначає силу кризи. Криза підприємства являє собою переломний момент у послідовності процесів подій і дій. Типовим для кризової ситуації є два варіанти виходу з неї, або це ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи (див. рис.2.1).

Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різної тривалості. З однієї сторони є тривалі, що слабко прискорюються кризові процеси, з іншої сторони існують зненацька виникаючі кризові процеси, високої інтенсивності і з коротким терміном розвитку. Криза може абсолютно зненацька проявитися під час гармонічного розвитку підприємства і носити характер нездоланної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і розрахунків. Але в рідких випадках криза з'являється зненацька, тобто без якого-небудь попередження для фахівців підприємства.

Рис. 2.1  Початок, переломний пункт та кінець кризи на підприємстві

При кризі важливою являється проблема управління. Висока комплексність управління в умовах кризи дозволяє з однієї сторони впливати на розвиток автономних процесів і охоплює з іншої сторони специфічну проблематику керівництва: необхідність його високої якості і наявність тільки двох варіантів кінцевого результату дій менеджменту, тобто, можливо, або банкрутство, або успішне подолання кризи.

У літературі по економіці підприємства види криз викладаються по- різному, різними способами і з огляду на різні критерії. Кризи можна класифікувати за різними критеріями, використовуючи наступну класифікацію:

1. стратегічний розвиток підприємства. Тут може йти мова про кризу росту, стагнації або спадку.

2. стадії життєвого циклу підприємства. У цьому змісті можливий поділ на кризу заснування, росту і старості.

3. причини криз. Тут можливий поділ причин на екзогенні й ендогенні.

4. агрегатований стан. Розрізняють латентна і гостра кризи.

5. погроза цілям підприємства. Обов'язковими передумовами нормального стану підприємства є:

а) підтримка платоспроможності,

б) виключення обтяження підприємства боргами, тобто перевищення пасивів над активами. З урахуванням системних цілей можливе визначення видів криз як кризи стратегії, досягнень (результатів) і ліквідності (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2  Види криз по загрозі цілям підприємства

Про стратегічну кризу мова йде тоді, коли потенціал розвитку підприємства (інноваційного потенціалу), що міг би бути використаний протягом тривалого часу, істотно ушкоджений, вичерпаний та/чи ні можливості створити новий. Причини стратегічної кризи різні, на приклад, цей упущений технологічний розвиток, або відставання від нього, не адекватна вимогам ринку, що змінюється, стратегія маркетингу.

Криза результатів, результативна криза, або ще можливо її назвати оперативна криза, описує стан, при якому підприємство має збитки і через постійне зменшення власного капіталу рухається до ситуації дефіциту балансу, тобто перевищення пасивів над активами. Прикладом причин зухвалу кризу результатів можуть бути: утрати, як наслідок відсутності потенціалу розвитку підприємства (інноваційного потенціалу), недостатня ефективність оперативних заходів або менеджменту, що не в змозі в достатній мірі використовувати, для підвищення доходів потенціал розвитку підприємства.

При кризі ліквідності через збитки, що збільшуються, підприємству погрожує утрата платоспроможності або платоспроможність уже відсутня. У доповненні до цього підприємству погрожує небезпека дефіциту балансу, тобто перевищення пасивів над активами. Криза ліквідності характеризується проявом ранніх ознак банкрутства: коефіцієнти поточної ліквідності і забезпеченості власними засобами знаходяться на критичній нормативній оцінці, підприємство має проблеми з платежами.

Ситуація катастрофічно швидко погіршується, спостерігається ефект недостачі часу і підприємство може стати банкрутом.

6. кризові явища на рівні підприємства можна кваліфікувати в такий спосіб:

1. Локальна криза – наслідок зриву досягнення окремої цілі або випадання одного елементу із системи управління (утрата постачальника, джерела сировини, зміна транспортної схеми, звільнення ведучого фахівця і т.п.).

2. Стратегічна криза - криза, зв'язана з радикальним порушенням нормальної виробничої діяльності на основі існуючого технологічного потенціалу, так називана криза спадку.

3. Криза як банкрутство – повна втрата здатності до виживання підприємством, або криза ліквідації [3].

Усю сукупність факторів, що здатні привести підприємство до економічної кризи, можна розділити на дві групи:

1) зовнішні стосовно підприємства, на які воно не в змозі впливати чи його вплив обмежений;

2) внутрішні, виникаючі в результаті діяльності самого підприємства .

Нормальний розвиток підприємства може мати різні відхилення, що швидко можуть привести до помилкового або небажаного розвитку і поставити під погрозу діяльність підприємства або навіть саме його існування. Якщо помилковий розвиток було вчасно виявлений, то можна прийняти адекватну корекцію курсу на нормальний розвиток. Для того щоб можна було розробити правильну корекцію курсу, необхідні чіткі знання про процес кризи і про етапи розвитку кризового процесу.

2.2 Зовнішні фактори (екзогеннi) кризисного розвитку подiляються на 3 групи:

а) соцiально-економiчнi фактори загального розвитку держави (розглядаються лише тi, якi негативно впливають на дiяльнiсть організації.

б) ринковi фактори: дослiджуються негативнi для цього підприємства тенденцiї товарних та фiнансових ринков.

в) iншi зовнішні фактори.

ЗОВНIШНI (ЕКЗОГЕННI) ФАКТОРИ

Соцiально-економiчнiфактори

• спад об’єма нацiонального дохiда;

• рiстiнфляцiї ;

• нестабiльнiсть податкової системи;

• нестабiльнiсть законодавства;

• зменшення рiвня реальних доходiв у населення;

• рiст безробiття.