Тема 8. Структура та інфраструктура ринку.

Мета теми –розкрити суть таких ринків як ринок предметів споживання, ринок виробничих ресурсів, землі, робочої сили та засобів виробництва.

Завдання

1.Ринок предметів споживання.

2.Ринок виробничих ресурсів : робочої сили і засобів виробництва (попит, пропозиція,ціна)

Методичні вказівки

Засвоїти поняття та суть ринків , а також законспектувати основні терміни у словник.

1.Ринок предметів споживання.

Ринок предметів споживання є підсистемою економічних відносин між продавцями і покупцями та посередниками з приводу організації, використання і купівлі-продажу товарів тривалого використання ( телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин) та поточного споживання. У цій підсистемі економічних відносин виділяються організаційно-економічні відносини, пов’язані з маркетингом, та відносини економічної власності, що формують політико-економічний аспект ринку предметів споживання. В останньому випадку ринок предметів споживання означає відносини економічної власності між продавцями і покупцями з приводу відчуження продавцями товарів та привласнення грошей, з одного боку, відчуження готівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з метою отримання прибутків продавцями та задоволення власних потреб у товарах покупцями.

В останні десятиріччя у повсякденне життя більшості населення розвинених країн світу увійшли телефон, телевізор, магнітофон, холодильник, автомобіль, комп’ютер, копіювальна техніка, факс, десятки інших предметів побутового призначення. Які помітно змінили структуру потреб, звичок і настроїв.

2. Ринок виробничих ресурсів : робочої сили і засобів виробництва

Ринок робочої сили – це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями і біржами праці ( державними й приватними ) з приводу організації, використання і купівлі – продажу робочої сили.

Продаж робочої сили здійснюється у сфері обігу. В сучасних умовах результати цього продажу фіксуються в колективах, в яких зазначаються обсяги й умови роботи, величина заробітної плати, тривалість оплачуваних відпусток. Під час тривалої роботи на підприємстві виникають нові обставини, які не можуть повністю знайти своє відображення в конракті. Крім того, колективні договори через певний час переукладаються. Тому сферою продажу робочої сили для уже зайнятих працівників певною мірою стає і саме виробництво. Оскільки на зміст колективних договорів, умови їх кладання активно впливає држава, то суб’єктами ринку робочої сили є не тільк підприємець і найманий працівник, а й опосередковано держава. Безпосереднім учасником такого ринку вона є на підприємствах і установах державного сектора економіки.

Основні ланки (важелі) ринку робочої сили – це попит, пропозиція і заробітна плата . Попит на робочу силу з боку індивідуального, колективного підприємства або держави залежить від попиту на товари і послуги, що виготовляються на підприємствах відповідного типу, рівня їх технічної оснащеності, інтенсивності і продуктивності праці, форм і методів організації виробництва, економічної конюктури , якості робочої сили та якості праці, величини інвестиції. Пропозиція робочої сили залежить від рівня народжуваності населення, тривалості освіти і набуття кваліфікації , демографічної політики держави, рину житла, рівня заробітної плати, престижності праці.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією формується дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки робочої сили. У першому випадку пропозиція робочої сили недостатня, у другому – попит і пропозиція збігаються, у третьому пропозиція перевищує попит.

Основними умовами формування ринку робочої сили є також створення стабільних і ефективних стимулів до праці, системи професійної переорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, ринку житла, інтенсивний розвиток малого підприємства.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу. Попит на цей тип капіталу залежить насамперед від величини процента ( або ефективності вкладень грошей у цінні папери ). Із зростанням процента попит на засоби виробництва ( а отже, інвестиції і розширення виробництва ) зменшується і навпаки. У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобв праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.

Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні необхідно забезпечити реальний плюралізм форм власності,ь що зумовить формування конкретного середовища, створить стимули для нововведень, масового оновлення основних виробничих фондів. Крім того, потрібна активна амортизаційна політика держави, слід надавати податкові, кредитні пільги тим підприємствам, які впроваджують нову техніку. Треба також зменшувати питому вагу державних капіталовкладень. Важливу роль у цьому процесі відіграватиме формування венчурного капіталу, створення фінансово-промислових груп, консультативних фірм для впровадження нової техніки, утворення вільних економічних зон.

Література

С.Мочерний ОЕЗ ст.132

С.В.Мочерний Політична економія ст..229-236