Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості супільства.

Мета теми – розкрити суть супільного виробництва і його основні фактори,

Завдання

1.Сутність суспільного виробництва .Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємодія. Обмеженість ресурсів. Крива виробничих можливостей.

2.Вирішення проблем безмежних потреб та обмежених економічних ресурсів.

Методичні вказівки

Засвоїти суть, основні фактори суспільного виробництва їх взаємодію, а також зясувати, що людськи потреби безмежні а ресурси для задоволення цих потреб обмежені, законспектувати терміни, які застосовують в даній темі.

1.Сутність суспільного виробництва .Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємодія.

В історії розвитку суспільства розрізняють наступні суспільні способи виробництва :

первісний, феодальний, капіталістичний, соціалістичний.

Головною ознакою, що відрізняє один спосіб виробництва від іншого, є виробничі відносини, в основі яких лежить форма власності на засоби виробництва.

Економічна діяльність передбачає наявність певних економічних ресурсів або факторів виробництва : природних, людських і створених людиною ресурсів, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Коло цих ресурсів широке : фабричні і с-г споруди, різноманітне устаткування, інструменти, машини, засоби транспорту і звязку, різні види праці, замля і всілякі корисні копалини.

У працях західних науковців ще з другої половини ХІХ ст. до наших днів ці ресурси класифікуються як три фактори виробництва : земля, капітал і праця. У підручнику «Економікс» виділені наступні фактори :

• матеріальні ресурси – земля або сировинні матеріали і капітал,

• людські ресурси – праця і здатність до підприємництва.

У поняття «земля» входять всі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі : орні землі, ліси, родовища мінералів і нафти, водні ресурси.

Поняття «капітал» або інвестиційні ресурси охоплює всі виготовлені засоби виробництва (інструменти, машини, устаткування, трансопрті засоби), які викристовуються у виробництві товарів та послуг і доведені до споживача. Процес виробництва і нагромадження цих засобів виробництва називається інвестуванням.

Праця – це термін, що вживається для позначення фізичних та розумових здібностей людей, які застосовуються у виробництві товарів і послуг. Поняття «праця» охоплює роботи, що виконуються лісорубом, продавцем, машиністом, учителем, професійним футболістом, бухгалтером. Сучасні економісти виділяють в окремий фактор виробницта підприємеицьку діяльність (здатність до підприємництва). Підприємство – це особливий людський ресурс, завдяки якому здійснюється зєднання ресурсів (землі, капіталу, праці) в єдиний процес виробництва товарів або послуг.

Основними факторами виробництва є особистісність і речовий, тобто людина-працівник і засоби виробництва. Спосіб їх поєднання і характер функціонування визначається, насамперед, існуючою формою власності на засоби виробництва і результатами праці. Таке поєднання здійснюється на рівні окремих підприємств включенням працівника до складу трудового колективу.

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П.Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей .

Межа виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів. Якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.