Самостійна робота 3 Соціальна стратифікація.

1. Соціальна стратифікація.

2. Класи і класові відносини.

3. Соціальний захист населення

4. Тенденції розвитку соціальної мобільності.

5. Процес модернізації та стратифікаційні зміни в сучасному українському суспільстві: проблеми та умови їх вирішення.

Соціальна стратифікація.

Однією з особливостей соціального життя є нерівність. Дійсно, важко уявити собі суспільство, в якому б всі люди були рівні. Навіть якщо штучно створити рівні умови існування, все одно нерівність може проявити себе в фізіологічних особливостях людини (здорова людина і каліка, гарна і не дуже тощо), в географічному середовищі її проживання (одні люди живуть біля води, а інші в пустелі). Тому нерівність – це критерій, за допомогою якого ми можемо розташувати людей, групи, верстви населення вище або нижче інших.

Для опису, дослідження цього явища соціологи (дослідники суспільства) використовують термін „стратифікація”. Це поняття приходе до суспільствознавчих наук з геології (лат. stratum – прошарок, fasio - роблю), де характеризує нерівномірне розташування геологічних пластів на поверхні землі. Якщо зробити зріз земної кори на певну відстань, то виявиться, що під шаром гранту розташований шар глини, потім піску і т. інше. Так і страта – вона поєднує людей, які мають владу, та немаючих влади бідняків. Багатії входять до однієї страти, а бідні – до іншої.

Таким чином, в суспільстві поняття стратифікація описує ієрархічний (тобто нерівний, вертикальний, послідовний) розподіл соціальних верств в структурі суспільства (від найбільш привілейованих до найменш). Тобто стратифікація – диференціація (розподіл) суспільства на соціальні класи та верстви у вертикальному порядку (мал. 6).

Мал. 6. Соціальна стратифікація

В суспільстві стратифікація може мати вигляд піраміди, де її пік заповнений впливовими (цар, монарх, правитель) особистостями, середина – це представники середнього класу (лікарі, викладачі, фахівці тощо), а низ – це наймеш впливовіші верстви населення.

В сучасній соціології виділяють чотири основних критеріїв стратифікації, за допомогою яких можна вимірювати нерівність відстаней між різними статусами (наприклад, бідними та середніми верствами). Це прибуток, влада, престиж та освіта.

Прибуток – це сума грошових надходжень особи або сім’ї за певний період часу. Прибутком називають суму грошей, яку отримують у вигляді заробітної платні, пенсії, стипендії тощо. Прибутки або витрачаються на підтримання життя, або перетворюються в багатство. Багатство – це кількість наявних чи уречевлених грошей. В останньому випадку вони постають у вигляді рухомості (автомобіль, літак, скарби, цінні папери, твори мистецтва тощо) і нерухомості (будинок, земельна ділянка, виробниче обладнання тощо). Багатство зазвичай передається у спадок.

Влада – це можливість накидати свою волю чи рішення іншим людям всупереч їх бажанням. Так, рішення Президента України розповсюджується на 49 млн. людей, а рішення вчителя на 20-30 чоловік.

Люди, які володіють тим чи іншим видом влади (політичної, економічної, релігійної) становлять еліту суспільства, тобто її верхівку.

Освіта в усі історичні часи мала велике значення. Вона вимірюється кількістю років навчання в школі, ВНЗ. Скажімо навчальна школа означає 4 роки, неповна середня – 9, повна середня – 11, коледж – 4 роки, університет – 5, аспірантура – 3 роки, докторантура – 3 роки. Таким чином, професор має за спиною більше 20 років формальної освіти, тоді як робітник заводу 8-10 років.

Престиж – це повага, якою в громадській думці (тобто думці більшості населення) користуються та чи інша професія, посада, вид занять (тобто статус). В кожний історичний час різні професії і заняття цінуються по різному. Скажімо, сьогодні престижними рахуються професії юриста, менеджера, банкіра, а от професії сторожа чи двірника, хоча і є дуже необхідними, але в громадській думці високо не оцінюються.

Прибуток, влада, престиж та освіта визначаються соціально-економічний статус людини тобто її становище і місце в суспільстві, в системі соціальних зв’язків і відносин. Тому неважко уявити, чим більшою кількістю наведених критеріїв людина буде володіти, тим вищим буде її положення в суспільстві. Однак, треба зазначити, що в кожному правилі є виняток. Так, в цивілізованій країні крупний мафіозі не може належати до вищої страти, хоча він має високі прибутки, можливо високу освіту та сильну владу, але його заняття не визнається в громадській думці як престижна. Вона засуджується. Сам він може рахувати себе членом вищого суспільства, але визнання оточуючих не має.