Соціальна мобільність

Протягом свого життя людина постійно змінює свою соціальну позицію, по-різному співвідносить себе з різними групами. Народившись, вона займає в соціальній структурі ті ж позиції, що й її батьки. Одержавши освіту, досвід, професію, чи змінивши місце роботи вона має можливість зайняти більш високу, престижну позицію в суспільстві (наприклад, зайняти більш високу посаду чи кращі умови праці), або навпаки, втратити ті позиції (статуси, ролі), які були отримані від своїх батьків. Ця ситуація стає особливо актуальною в часи суспільних змін, коли під дією зовнішніх факторів люди втрачають високі соціальні позиції. Пригадайте з історії, хоча б революцію 1917 року після якої великих репресій, зубожіння та випробувань долі зазнала інтелігенція, представлена переважно дворянством та духовенством. Але ще більше турбує ситуація, коли людина з будь-яких внутрішніх причин починає деградувати морально та соціально через потяг до алкоголю, наркотиків, злочинність.

Всі ці приклади характеризують процеси соціального переміщення людини в соціальній структурі тобто соціальну мобільність.

Це поняття було введене в науку соціологом П.Сорокіним у 1927 році. Зокрема дослідник аналізував проблеми нерівності, змін в соціальній структурі, та прийшов до висновку, що соціальна мобільність – це той процес, який дозволяє людині змінити за власними силами своє положення в суспільстві. Дослідник виділяє горизонтальну та вертикальну мобільність. Так, горизонтальна характеризує соціальне переміщення особи у межах певної соціальної групи, класу. Тобто перехід працівника з посади головного спеціаліста одного підприємства на таку ж посаду на інше є горизонтальною мобільністю. При ній не відбувається суттєвого змінення соціальної позиції (статус лишається таким же).

Вертикальна мобільність передбачає рух особи вгору (висхідна) або вниз (низхідним) по соціальній структурі. Ми вже наводили приклади з зайняттям більш високої посади (вертикальна висхідна мобільність), або деградуванням (вертикальна низхідна).

Переміщення особи по соціальним „сходинкам” стає можливим з ряду причин. Зокрема, дуже впливає на можливості висхідної мобільності наявність освіти, розумові та фізичні дані людини, місце проживання, доходи, її соціальне походження тощо. Так, вплив соціального походження проявляється в тому, що сім'я вищого і середнього клану мають більші можливості для того, щоб дати своїм дітям необхідну освіту. Лише 5% англійських дітей відвідують привілейовані школи, 50% студентів університетів Оксфорда та Кембриджа – випускники цих шкіл. Велику роль грає й спадок, який залишають батьки своїм дітям.

В цілому соціальна мобільність представляє собою позитивне й необхідне для суспільства явище, тому що дозволяє створювати нові можливості для людини. Особливо це стосується молодого суспільства, яким є Україна. Динамічний характер розвитку нашого суспільства та активна позиція особи в ньому створюють умови для вертикальної мобільності. І, навпаки, лише в тому суспільстві де мають місце горизонтальна та вертикальна мобільності особа в повній мірі може проявити головні характеристики своєї соціальної позиції, а саме активність, спрямованість, відповідальність.

Соціальна активність людини – це ознака її соціальної позиції, в якій зосереджується широта зв’язків особи з суспільством. Це не лише розуміння й прийняття інтересів суспільства, але й бажання реалізувати ці інтереси, активна участь в житті суспільства.

При визначенні активності позиції людини дуже важливо враховувати такі характеристики активності як спрямованість та відповідальність. Спрямованість дозволяє виявити широту цінностей людини, на які вона орієнтується в своєму житті. При цьому дуже важливо враховувати, наскільки людина здатна враховувати інтереси й потреби інших людей, суспільства в цілому. Можна сказати, що активною є особа, для якої найбільшою цінністю є життя заради суспільних інтересів, життя в центрі соціальних подій.

Нарешті, відповідальність відображає можливість реалізувати, втілити в життя власні й суспільні інтереси, потреби, соціальні ролі.

Активність позиції молодої людини власне й визначає її майбутній потенціал, можливості її соціальної мобільності, впливає на її самовизначення. Зокрема такий рівень останнього як професійний вибір, формування життєвої позиції в цілому. Таким чином, формування соціальної позиції людини визначається її соціальною свідомістю, яка складає духовну основу самовизначення особи в суспільстві, зрілістю її вибору, можливістю усвідомлення характеру суспільного життя, її активністю та відповідальністю.

Особа може по-різному входити в суспільне життя, орієнтуватися в ньому, справляти свій вплив на оточення. Вона може ставити перед собою цілі та прагнути їх досягти. Як член демократичного суспільства сучасна людина прагне сформувати, створити власну цілісну картину світу і діяти відповідно до неї.