Соціальний захист населення

Цивілізаційний рівень суспільства залежить перед усім від надійного соціального захисту громадян. Останній включає в себе значно ширше завдання, ніж матеріальна допомога.

Основна задача соціального захисту – це забезпечення матеріального благополуччя й економічної самостійності, соціального статусу особи, фізичного і духовного здоров'я, душевного комфорту.

Соціальний захист передбачає й активність самої людини, яка можу бути визначена як самозахист. Мова йде про активну участь людини у створенні свого матеріального і соціального благополуччя, набуття певних особистісних якостей, необхідних для конкуренції на ринку праці.

Одним із ключових компонентів соціального захисту є турбота про охорону здоров'я людини, тому що стан здоров'я людини визначає стан суспільного здоров'я.

Розвиток світової та вітчизняної медичної науки, практика охорони здоров'я в передових країнах дають підстави стверджувати про переважний вплив організації навколишнього середовища, харчування, системи виховання дітей на кінцеві показники їх здоров’я, працездатність, творчу активність, адаптацію до несприятливих зовнішніх умов (природних і соціальних). Вимоги третього тисячоліття є набагато вищими до психологічних, соціальних та медико-біологічних можливостей людини. Тому їх реалізація (вимог) обумовлює необхідність створення науково обґрунтованої та комплексної системи захисту й цілющого розвитку здоров’я підростаючого покоління (збереження, охорона й профілактика здоров’я).

Важливість заходів з соціального захисту в цій сфері ще раз підкреслює чорнобильську трагедію 1986 року, залишила дуже великий слід в галузі генофонду України, вплинула на її демографічну ситуацію.

Наступною важливою сферою соціального захисту є пенсійне забезпечення. Приблизна кількість пенсіонерів в Україні на сьогоднішній час становить 15 млн. осіб. При цьому, постійно зростає сума пенсійних грошових відшкодувань, що пояснюється зростанням мінімального прожиткового рівня (розмір пенсії не може бути меншим за мінімальний прожитковий рівень). Для забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги та інших витрат створено Пенсійний фонд України.

Соціальний захист праці є ще одним компонентом системи соціального захисту. Право на працю закріплено в загальній декларації прав людини. Це означає, що кожна людина має право на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці, на рівну винагороду за рівну працю, на захист від безробіття. Людині обов’язково повинні бути гарантовані право вибору професії та місця роботи.

Однак право на працю не означає повного забезпечення кожної людини робочим місцем за будь-яких умов виробництва. Для нормального функціонування ринкової економіки необхідна конкуренція на ринку праці, де пропозиція повинна перевищувати попит на робочу силу. Конкуренція між працівниками за одержання робочого місця веде до поліпшення якості виконуваної роботи. А, отже, відсутність конкуренції призводить до зниження якості праці.

Однак, виступаючи певним стимулом, безробіття в той же час є складною соціально-економічною проблемою.

Так, за даними офіційної статистики сьогодні кількість зареєстрованих безробітних складає 2,1 млн. осіб. При цьому дуже загрозливою для держави є тенденція молодіжного безробіття.

У розв’язанні цієї проблеми велике значення мало б встановлення броні робочих місць для підлітків та молоді. З метою стимулювання підприємств до прийняття молодих людей доцільно встановити пільги з оподаткуванням за бронювання робочих місць і, навпаки, накладати штрафи за недотримання встановлених норм броні. Причому ці вимоги і умови повинні поширюватися на підприємства усіх форм власності (державних, приватних тощо).

Важливим дійовим механізмом в цьому плані виступає Закон України „Про зайнятість населення”, прийнятий 1 березня 1991 року, який визначає правові, економічні, організаційні основи зайнятості населення, його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. В законі передбачаються заходи щодо професійної підготовки і перепідготовки працівників, допомоги в пошуках роботи, матеріальної підтримки безробітних протягом певного часу, доки вони шукають роботу. З цією метою діють служби зайнятості.

Досить важливим компонентом соціального захисту людей є здобуття освіти, яка б відповідала сучасним стандартам. Це передбачає якісні зміни самої сучасної системи освіти, її змісту й форми, потреб гарантували набуття високого професіоналізму та інтелігентності. На практиці це означає підготовку, яка забезпечує ефективну взаємодію людини з природою, суспільства і людини.

Освіта в Україні охоплює не тільки державу і приватну освіту, котра надається різними закладами, що належать до традиційної системи навчання, за різними рівнями (дошкільну освіту, загальну середню, професійно-технічну, вищу) та за всіма галузями, у тому числі заочну, а також освітні передачі по радіо і телебаченню.

Динамізм, притаманний сучасному світу, зростання ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, швидка зміна техніки та технологій в усьому світі – все це потребує створення таких умов за яких народ України став би нацією, що постійно навчається.

Незважаючи на всі проблеми, які існують в сфері освіти сучасного українського суспільства (недостатнє фінансування діяльності ВНЗ, недостатня забезпеченість сучасними підручниками та наочним приладом, низький рівень комп’ютеризації тощо), для забезпечення розвитку освіти в цілому постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року затверджено державну національну програму „Освіта” („Україна XXI століття”). Головна мета програми – стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу XXI ст., створення життєздатності системи неперервного навчання й виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного потенціалу нації.

Отже, перехід до якісно нового рівня розвитку суспільства вимагає й нових, динамічних підходів до вирішення проблем соціального захисту людини спільними зусиллями державних органів і громадськості. Мова йде про безкорисливу, благодійницьку діяльність людей, об’єднаних в асоціації, фонди, спілки.