Тема 13. Державне регулювання національної економіки.

Мета – засвоїти з студентами обєкти регулювання фінансовими відносинами, а також суть державного регулювання зайнятості.

Завдання

1. Регулювання фінансовими відносинами.

2. Державне регулювання зайнятості.

Регулювання фінансовими відносинами.

Обєктами кредитно грошового регулювання є грошова маса в обігу та ставка позичкового процента. Кредитно-грошове регулювання включає в себе такі елементи

• купівля-продаж цінних паперів,

• зміна норми найменшої суми грошей яку повинні приватні банки зберігати у нац. Банку

• зміна величини відсотка який зтягує банк у приватних за випуск гшрошей

Здешевлення кредиту у період опадів недостатньо стимулює

інвестора, а у період піднесення кредиту беруть навіть під високі %, бо є великий попит реалізації виробленолї продукції, приносить високі прибутки.

3. Державне регулювання зайнятості.

Ринкова проблема загострює проблему зайнятості якщо держава неможе надати відповідну роботу то пропонують перекваліфікацію або підвищення її. В україні створена служба зайнятості вона вирішує проблеми повязані з прогнозування сукупної робочої сили в залежності від попиту і під впливом зміни відносин власності, цін політичних доходів все разом дозволить державним органам вплмвати на рівень безробіття.

Розділ 5. Світове господарство і міжнародні економічні відносини.

Тема 14. Світове господарство. Форми міжнародних екномічних відносин.

Мета теми – засвоїти , що таке міжнародна економічна інтеграція, з”ясувати суть і форми міжнародного руху капіталу, а також основні проблеми інтеграції економіки України у світове господарство.

Завдання

1.Міжнародна економічна інтеграція

2.Сутність і форми міжнародного руху капіталів.

3.Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство.

Методичні вказівки

Вивчити та законспектувати в конспект основні економічні терміни,а також знати, що міжнародна економічна інтеграція відбувається у межах як кожної із основних груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Міжнародний рух капіталу (міжнародна міграція капіталу ) визначається як переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання

1.Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція відбувається у межах як кожної із основних груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Загалом міжнародна економічна інтеграція означає процес поступового зближення і взаємодії (взаємопроникнення, взаємо переплетіння тощо) національних господарств двох і більше країн,спрямованих на створення єдиної наднаціональної економічної системи, у т.ч. єдиного господарського механізму .

Міжнародна економічна інтеграція є найвищою формою процесу інтернаціоналізації технологічного способу виробництва ( і, передусім, продуктивних сил) і капіталу. Це зумовлене тим, що вона охоплює такий важливий механізм економічної системи, як господарський механізм, в якому є не лише базисні, але й надбудовчі елементи суспільно-економічної формації. У кінцевому підсумку міжнародна економічна інтеграція поширюється на всі надбудовчі підсистеми суспільних відносин – соціальні, правові, політичні, культурні, ідеологічні, національні тощо, що призводить до утворення цілісних наднаціональних держав конфедеративного і навіть федеративного типу.

Міжнародна економічна інтеграція спочатку розвивалася, здебільшого, на галузевому рівні, що у межах Західної Європи знайшло своє втілення у розвитку Європейського обєднання вугілля і сталі ( ЄОВС), Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом ), відтак охоплювала сферу торгівлі ( прикладом якої є утворення Європейської асоціації вільної торгівлі _ ЄАСТ, „ Спільного ринку” ) і, зрештою, поширювалась на інші елементи економічної системи.

Нині у межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних угруповань. Найрозвиненіший із них – Європейський Союз.

Сьогодні якісно новим ,найвищим етапом інтернаціолізації світової економіки є економічна інтеграція , яка не була розвитку через різні обєднання країн .Такі регіональні обєднання являють собою більш глибокі ,взаємо проникливі економічні зв’язки національних економік різних країн.

Економічна інтеграція („інтер” з латині –цілий ) - це широке міждержавне обєднання ,яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру (включаючи спільні керівні та інші установи ). У межах такого обєднання на території країн –учасниць розгортаються різні види господарської діяльності на особливих пільгових, порівняно з рештою країн, умовах .Йому притаманні глибший міжнародній поділ праці ,посилений обмін товарами ,послугами ,капіталами ,робочою силою ,прискореня усуспільнення виробництва .

Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами :

• економічним розвитком країн, груп і регіонів світу в умовах нерівномірності розподілу ресурсів .

• закономірностями НТП.

• тенденціями демографічної ситуації .

• наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем .

• швидким розитком транспортно-комунікоційних мереж .

• ринковою „уніфікацією „ економічного розвитку .

Економічна інтеграція розвивається від простих до більш складних форм . Найпростішою формою обєднання є зона преференційною торгівлі ,яка передбачає пільговий торговельний режим . Це означає, що дві або більше країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів ,одночасно зберігаючи їх відносно до інших країн. Найбільш показовим прикладом такої форми є Преференційна система Британської співдружності ( 1932 ), яка об’єднувала 48 держав .

Найбільш складною формою економічної інтеграції, на думку її ідеологів, є економічний (і валютний) союз, який об’єднує всі названі вище форми з проведенням спільної економічної і валютно-фінансової політики.