2.Вирішення проблем безмежних потреб та обмежених економічних ресурсів.

Економісти досліджують способи, за допомогою яких продукти виробляються і споживаються, бо люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка має виробляти. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються безмежними. Фундаментальним принципом економічної теорії є безперечна істина, яку називають законом обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Оскільки ресурси обмежені, то необхідно дослідити – як суспільство вибирає для виробництва набір матеріальних благ і послуг, які різні продукти виробляються, хто має споживати продукти, які суспільство виробляє.

Запитання для самоконтролю.

Назвіть суспільні способи виробництва.

Які фактори належать до суспільного виробництва ?

Що таке межа виробничих можливостей ?

Що необхідно для вирішення проблем безмежних потреб ?

Література

Політична економія НМП ст. 23.

Політична економія К.Т.Кривенко ст.. 34

Тема 3. Економічна система суспільства.

Мета теми – з”ясувати суть формаційного і загально-цивілізаційного підходів до типізації суспільства, а також закономірності та особливості розвитку перехідних економік.

Завдання

1.Формаційний і загально-цивілізаційний підходи до типізації суспільства.

2.Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.

Методичні вказівки

Вивчити, що суть формаційного підходу до типізації суспільства полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства - соціально-економічну формацію. А також законспектувати основні економічні терміни в економічний словник.

1.Формаційний і загально-цивілізаційний підходи до типізації суспільства.

Формаційний підхід був розроблений К.Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства - соціально-економічну формацію. Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва, а відповідно і формації, є панівна форма власності, оскільки саме вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва .

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим . - первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний.

Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його головною рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві

Однак у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень вважають методологічно недостатнім і справедливо піддається критичному аналізу .

На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства світова суспільна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід щодо пізнання історії розвитку людства .

Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.

Цивілізаційний підхід по-іншому визначає закономірності ступені розвитку економічних систем.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи . 1) багато вимірності аналізу економічних систем, 2) природної еволюційної поступовості історичного процесу, 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи, 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів, 5) посилення ролі людського фактору у суспільному розвитку, 6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.

Як бачимо, цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу та інших чинників на розвиток людського суспільства . Він зорієнтований не на особливості способу виробництва, а перш за все на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загально-людських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.

Найважливішою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість . Людина виступає не лише головним суб’єктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх безпосередньою метою,цільовою функцією .