89.Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.

Основною метою злочинних організацій є одержання надприбут¬ків, які слід якось легалізувати (відмити). Інакше зникає сенс у їх діяльності. Визначення поняття відмивання коштів запропоновано спеціальною групою фінансової дії (ОАРІ) на Конгресі ООН у Гавані в 1990 році. Воно зводиться до: зміни чи передачі власності, якщо при цьому відомо, що вона

виникла в результаті злочинної діяльності з метою приховування її незаконного походження або надання допомоги будь-якій особі, втягнутій у вчинення таких злочинів, з тим щоб уникнути правових наслідків її дій; приховування або маскування справжнього характеру, джерела й місцезнаходження власності або права на неї, якщо відомо, що така власність виникла внаслідок злочинної діяльності; придбання и використання власності, якщо на момент її одержання відомо, що вона виникла в результаті злочину або участі в такому злочині.

У процесі відмивання грошей виділяють кілька стадій. На пер¬шій прибутки у вигляді наявних коштів запускаються у фінансову систему через банки або інші фінансові установи. У тих країнах, де потрібно подавати декларації про доходи, процес відмивання, як правило, здійснюється за допомогою численних дрібних угод, тобто шляхом так званого "роздрібнення" грошових сум. Застосовується також вивіз контрабандним шляхом значних коштів у ті країни, де вимоги до декларування прибутків є не такими жорсткими. Друга стадія відмивання грошей — "відшарування". Тут кошти відокрем¬люються від їхнього джерела, з тим щоб приховати їх походження та ускладнити проведення аудиторської перевірки. Третя стадія знаменує собою легалізацію, тобто вкладення отриманих злочинним шляхом прибутків у легальну економіку із наданням деякої види¬мості їхнього законного походження.

У матеріалах ООН вказуються стадії відмивання грошей.

Перша стадія — це звільнення готівки і перерахування її на ра¬хунки підставних осіб. Зустрічаються випадки, коли роль таких осіб відіграють родичі винних. При цьому посередники повинні мати власні рахунки в банках. Друга стадія — розподіл наявних коштів. Вони реалізуються за допомогою скупки банківських платіжних до¬кументів та інших цінних паперів. На цій стадії слід створювати ме¬режу інформаторів, які можуть повідомляти про незаконний обіг грошової маси. Як показує досвід, розподіл коштів здійснюється час¬то в пунктах обміну валют, казино та нічних клубах. Третя ста¬дія — "замітання слідів" злочину. Це може бути відкриття рахунків у банках, розташованих далеко від місця знаходження злочинців; переказ грошей за кордон на рахунки підставних фірм, або викорис¬тання нелегальних конвертаційних центрів тощо. Четверта ста¬дія — інтеграція грошової маси. Відомо, що злочинці в бізнесі діють дуже витончено. Якщо ринки збуту тієї або іншої країни можуть бу¬ти джерелами високих прибутків, злочинці вкладають значні суми коштів у відповідні структури. Для цього зручні, наприклад, спільні підприємства. У такі фірми влаштовують на роботу своїх довірених осіб, які вже легальне переправляють гроші за кордон. Йдеться на¬самперед про офшорні зони, які вважаються нині досить прибутко¬вим вкладенням капіталу. Офшорні зони привертають до себе увагу з двох причин: з одного боку, тут сприятливіший податковий ре¬жим, а з іншого, — правова система забезпечує конфіденційність походження капіталів.

Соціальні наслідки відмивання "брудних" грошей у сконцентро¬ваному вигляді були викладені на Конференції країн — членів Ради Європи з проблем відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страсбург, 1 грудня 1994 року). Зокрема, воно призводить до ви¬никнення таких небезпек: невдалі спроби щодо припинення відмивання грошей створюють у злочинців відчуття безкарності. Це робить злочини привабли¬вим заняттям, що підриває засади цивілізованого суспільства; недоліки в боротьбі з відмиванням грошей дають можливість злочинним організаціям фінансувати свою подальшу діяльність; не контрольоване використання злочинцями банківських уста¬нов завдає шкоди усій фінансовій системі, особливо в країнах, що розвиваються; зосередження фінансової влади в руках злочинних організа¬цій у кінцевому результаті може підірвати економіку цих країн і основи демократії, оскільки гроші, отримані злочинним шляхом, не йдуть на розвиток виробництва та задоволення соціальних потреб, а використовуються для вчинення нових злочинів і збагачення олі¬гархів.

Боротьба з легалізацією “брудних” коштів – це усунення сприятливих економічних умов існування організованої злочинності. Саме організовані злочинні угрупування прагнуть вкласти злочинні кошти у високоприбуткові легальні підприємства, маючи на меті поступово поставити під свій контроль цілі галузі чи види підприємницької діяльності, засоби масової інформації, політичні інститути, органи влади. На нашу думку, власне у зв’язку з організованою злочинністю і посиленням її впливу полягає головна небезпека такого явища, яке визначається зазначеним поняттям. Боротьба з легалізацією злочинно отриманого майна має на меті, перш за все, позбавлення економічного сенсу організованої злочинності – неможливості відкритого і безперешкодного використання такого майна. Для цього повинно бути створене виважене законодавство і чітко визначене коло осіб, які несуть відповідальність за його порушення.