5.3 Розрахункова платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

Розрахункова дисципліна передбачає зобов’язання суб’єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов’язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб’єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.

Залежно від того, які суб’єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов’язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення порушення планових строків уведення об’єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб’єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями [5, с. 44].

6. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

6.1 Основи організації оборотних коштів. Сутність, склад і структура оборотних коштів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:

• створенні мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує неперервність процесу виробництва та обігу, а також їх ефективне використання;

• раціональному розміщенні наявних оборотних активів за сферами відтворювального процесу в межах підприємства;

• формуванні та поповненні оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел залежно від обсягів виробництва;

• створенні фінансових резервів;

• контролі за зберіганням та ефективним використанням оборотних активів [7, с. 187].

Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути пере­творені на гроші.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Склад оборотних активів — це сукупність окремих елементів (статей) оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних активів — це співвідношення окремих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

У виробничій сфері оборотні активи авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу .

До виробничих фондів належать:

− сировина;

− основні й допоміжні матеріали;

− напівфабрикати;

− паливо;

− тара;

− запасні частини для ремонтів;

− малоцінні і швидкозношувані предмети;

− незавершене виробництво;

− напівфабрикати власного виготовлення;

− витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

До фондів обігу належать:

− готова продукція на складах підприємства;

− готова продукція, яка відвантажена і перебуває в дорозі;

− грошові кошти на розрахунках та інших рахунках;

− грошові кошти у незавершених розрахунках;

− дебіторська заборгованість;

− готівка в касі [2, с. 175-179].