4.1 Чинне оподаткування прибутку підприємств поштового зв’язку

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 24 грудня 2002 року № 349-IV, податок на прибуток сплачують суб’єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. У цьому зв’язку платниками податку на прибуток є:

− з числа резидентів — суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

− з числа нерезидентів — фізичні і юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні;

− філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи та розташовані на іншій території, ніж платник податку.

Платник податку, що має такі філії, може ухвалити рішення про сплату консолідованого податку на прибуток. У цьому разі сума податку на прибуток філії за відповідний період визначається розрахунково, виходячи з загальної суми податку, нарахованого платником податку, і питомої ваги валових витрат з урахуванням амортизації філії в загальній їх сумі платника податку. Порядок сплати податку на прибуток у цьому разі визначає платник самостійно до початку звітного року, про що

повідомляється податковим органам як за місцем знаходження платника податку, так і за місцем розташування його філії.

Відповідальність за своєчасну і повну сплату податку до бюджету за місцем розташування філії несе платник податку; постійні представництва нерезидентів, які одержують прибуток із джерел їх походження в Україні або виконують представницькі функції щодо таких нерезидентів чи їх засновників; інші організації і установи, які одержують прибуток від своєї діяльності. Для оподатковування розраховується спеціальний показник – прибуток до оподаткування. Після сплати податків і інших платежів до бюджету частина балансового прибутку називається чистим і залишається в розпорядженні підприємства [2 , с. 128].

2. Платежі за ресурси

Виробничо-господарська діяльність суб’єктів господарювання пов’я­зана із залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання справляє безпосередній вплив на результати фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств. В ефективному використанні цих ресурсів заінтересоване й суспільство в цілому. З метою раціонального ефективного використання ресурсів суб’єкта­ми господарювання та формування централізованих фінансових ресурсів держава може встановлювати відповідні платежі.

До передбачених податковим законодавством України для суб’єктів господарювання платежів за ресурси, можна віднести: плату (податок) за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через формування собівартості і розподіл прибутку. Зменшення суми вказаних платежів, якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, збільшує обсяг чистого прибутку. Якщо вказані платежі відносяться на собівартість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг прибутку.