- •Контрольна робота
- •1. Основи фінансів
- •1.1 Сутність і функції фінансів підприємств
- •1.2 Грошові фонди та фінансові ресурси
- •1.3 Основи організації фінансів підприємств
- •1.5 Зміст та завдання управління фінансами підприємств поштового зв’язку
- •2. Грошові надходження підприємств
- •2.1 Характеристика і склад грошових надходжень підприємств
- •2.2 Доходи (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг поштового зв’язку
- •2.3 Доходи від операційної та іншої діяльності
- •2.4 Формування валового та чистого прибутку
- •3. Формування і розподіл прибутку
- •3.1 Формування прибутку підприємства
- •Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
- •Формування прибутку підприємств
- •Прибуток від реалізації продукції та його формування
- •Методи розрахунку прибутку від реалізації
- •Сутність і методи обчислення рентабельності
- •Розподіл і використання прибутку
- •Розподіл прибутку підприємства
- •Використання прибутку підприємства
- •4. Оподаткування підприємств
- •Сутність податків і їх функції
- •Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні
- •4.1 Чинне оподаткування прибутку підприємств поштового зв’язку
- •Платежі за ресурси
- •Плата за землю
- •Податок із власників транспортних засобів
- •Податок на нерухоме майно (нерухомість)
- •4.3 Непрямі податки, які сплачують підприємства
- •Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємства
- •Податок на додану вартість
- •4.4 Збори і цільові відрахування, які сплачують підприємства
- •4.5 Місцеві податки і збори
- •5. Грошові розрахунки підприємств
- •5.1 Розрахункові й касові операції
- •Сутність грошових розрахунків поштових підприємств
- •Безготівкові й готівкові розрахунки
- •Проведення касових операцій
- •Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
- •5.2 Форми та принципи організації безготівкових розрахунків
- •5.3 Розрахункова платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств
- •6. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві
- •6.1 Основи організації оборотних коштів. Сутність, склад і структура оборотних коштів.
- •6.2 Визначення потреби в оборотних коштах
- •Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах
- •Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів
- •Розрахунок нормативу оборотних коштів економічним методом
- •6.3 Джерела формування оборотних коштів. Власні та залученні джерела формування оборотних коштів
- •6.4. Показники стану і використання оборотних коштів
- •Показники стану власних оборотних коштів
- •Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання
- •Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства
- •7. Кредитування підприємств
- •7.1. Необхідність та сутність кредитування поштових підприємств
- •7.2. Банківське кредитування підприємств
- •7.3. Небанківське кредитування підприємств
- •Комерційне кредитування підприємств
- •Лізингове кредитування підприємств
- •Державне кредитування підприємств
- •Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів
- •8. Фінансове забезпечення відтворення основних засобів
- •8.1. Сутність основних засобів та їх відтворення
- •8.2. Показники стану та ефективності використання основних засобів
- •8.3. Знос і амортизація основних засобів
- •8.4. Сутність і склад капітальних вкладень
- •8.5. Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень
- •9. Оцінка фінансового стану підприємства
- •9.1 Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність і значення
- •9.2 Показники фінансового стану підприємства
- •9.3 Оцінка ліквідності та платоспроможності
- •9.4 Оцінка фінансової стійкості підприємства
- •9.5 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
- •10. Фінансове планування па підприємствах
- •10.1. Фінансова стратегія підприємств
- •10.2. Зміст, завдання та методи фінансового планування
- •10.3. Зміст фінансового плану та порядок його складання
- •11. Фінансова санація та банкрутство підприємств
- •11.1 Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
- •11.2. Економічна сутність санації підприємств
- •11.3. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
- •11.4 Класична модель фінансової санації
- •Список використаної літератури
Податок на нерухоме майно (нерухомість)
У Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок на нерухоме майно суб’єктів господарювання. Законодавчих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.
Мета введення названого податку — забезпечити збалансування доходів і витрат бюджету держави та сприяти підвищенню ефективності використання нерухомості суб’єктами господарювання. Було підготовано кілька варіантів закону стосовно цього податку. Останній його варіант, опрацьований 1997 року, передбачав, що об’єктом оподаткування є земля, а також постійні будівлі і споруди, що конструктивно й технологічно зв’язані з землею, на якій їх розміщено.
Передбачалось, що податок на нерухомість (згідно зі згаданим вище проектом закону) має бути загальнодержавним податком і є різновидом податку на майно.
У підготовленому проекті Закону «Про місцеві податки і збори» також передбачений податок на нерухоме майно. Тобто названий податок віднесено до місцевих.
Податок на нерухомість складається з суми податків на землю, будівлі і споруди. Нерухомість — це земля і постійно розміщені на ній будівлі та споруди. Будівлі — це житлові будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди — це об’єкти, які підпадають під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель. Якщо об’єкт, який належить до основних фондів першої групи, використовується одночасно як споруда та як будівля, платник податку має звернутися до податкової адміністрації із заявою про розмежування напрямів використання такого об’єкта з метою окремого визначення податкових баз і строків оподаткування.
Слід звернути увагу на те, що в розглянутому варіанті податку на нерухомість передбачалось для розрахунків бази оподаткування застосовувати індексацію бази оподаткування на рівень інфляції. Така індексація можлива, коли рівень інфляції, розрахований на базі податкового року, дорівнює або перевищує 110% [5, с. 122].
4.3 Непрямі податки, які сплачують підприємства
В Україні використовуються три види непрямих податків:
− податок на додану вартість;
− акцизний збір;
− мито.
Непрямі податки включають до цін товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.
Непрямі податки мають, переважно, фіскальне спрямування. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає на їх виробництво й реалізацію.
Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи — суб’єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб’єктами господарювання.
Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, які більше споживають товарів, мають більш високі доходи [2 , с. 145].
Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємства
Достатньо складним є вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб’єктів підприємництва. Останні є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб’єкти підприємництва, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами), а отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.
При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб’єктів підприємництва залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах.
По-перше, він пов’язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб’єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб’єктам підприємницької діяльності.
По-друге, цей вплив пов’язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб’єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб’єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет [5, с. 127].
Мито
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов’язане з увезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну та регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.
На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.
Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. Суб’єкти підприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під час перетину митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на їхній фінансовий стан. Об’єктом оподаткування є митна вартість товару що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яку визначено укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.
Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:
— у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;
— у грошовому розмірі на одиницю товару [5, с. 128].