Тести, завдання, вправи

1. Чи можна назвати правильним визначення людського буття П. Гольбахом?: «Человек– произведение природы, он существует в природе, подчинен ее законам, не может освободиться от нее, не может даже выйти из природы». Проаналізуйте наведене визначення буття і дайте відповідь на запитання з позиції сучасної філософії.

2. В яких формах “буття” функціонує і проявляється в ствердженні Г.С. Сковороди?: «Не внешняя наша плоть. Но наша мысль – то главный наш человек. В ней то мы стоим. А она есть нами». Ваші коментарі і аргументи.

3. В працях б.Спінози дається визначення “субстанції”, називаються її основні атрибути і модуси. Нижче нами приводяться висловлювання б.Спінози. Ви повинні підтвердити, або спростувати його доводи.

“Під субстанцією, – пише він, – я розумію те, що існує само в собі і визначається через себе і не потребує уяви іншої речі, з котрої воно повинно створюватися”.

4. Виходячи з філософських вимірів і визначення поняття “рух”, покажіть, яка форма матеріалізму характерна в наступному висловлюванні? “Конечная причина движения находится в самой природе”.Аргументуйте свою відповідь.

5. Приведіть докази про єдність і відмінність філософських понять:“рухаюча матерія” і “матеріальний рух”.

6. Проаналізуйте нижче наведені філософські судження і покажіть, котрі з них є істинні:

а) Рух, простір, час є матерія.

б) Рух, простір, час є матеріальними.

7. Які з нижче названих рис притаманні “простору”, “часу”?: об’єкти- вність, трьохмірність, безмежність, вічність, не виникнення і не знищенність. Приведіть аргументи стосовно цього судження.

Тема лекції № 5

«Проблема людини в філософії»

План семінарського заняття

1. Визначення і розуміння філософських понять: “свідомість”, “пізнання”, “знання”, “практика”, “істина”.

2. Свідомість і пізнання, їх структура і функції.

3. Істина, форми, методи і методологія наукового пізнання. Особливості науково-технічного пізнання.

Методичні вказівки для самостійної роботи над темою

1. При вивченні теми слід виходити з того, що свідомість – це вища форма психічного відображення дійсності в ідеальних образах – поняттях, судженнях, умовиводах, емоційних, естетичних і релігійних переживаннях і філософському ставленні до світу. Такі якісні особливості людського інтелекту окреслюють терміном свідомість.

Проявами (ознаками) свідомості виступають: особливий (не біологічний) тип поведінки, використання предметів культури за їх призначенням, продукування нової реальності (творчість), мова, цілеспрямування дій та думок людини.

2. Структуру свідомості складають три великі сфери: мислення, емоції (почуття) і воля людини.

Ділові можливості свідомості виявляються в її трьох функціях: пізнавальній, самосвідомості (цілепокладання) і творчості.

3. Пізнання – це процес здобування знань, створення образів, моделей, теорій реальності. Пізнання має такі рівні і форми: на чуттєвому рівні – форми відчуття, сприйняття, уявлення; на раціональному рівні – форми: поняття, судження, умовиводи; на синтезуючому рівні – форми: експеримент, досвід, практика.

Знання– інформація, яка логічно осмислена і має певне значення і сенс для життя людини і виражена в усній і письмовій мові.

Практика – суспільно-історична, ціленаправлена, предметно-чуттєва, перетворююча діяльність людей, яка відповідає закономірностям дійсності.

Істина – знання, які відповідають дійсності і відображені у свідомості людей, перевірені на практиці і виражені в мові.

Основним питанням у філософській теорії пізнання є проблема істини. Основні концепції істини: відповідність знань дійсності, конвенціальна, прагматична, регулятивна.

У філософії розрізняють такі якісні форми істини як: абсолютна і відносна, об'єктивна і суб’єктивна, конкретна та істина і правда.

Метод пізнання– система принципів, прийомів, правил, вимог, процедур в пізнавальній і практичній діяльності людей для створення і застосування знань.