Методичні вказівки для самостійної роботи над темою

Готуючись до відповіді на семінарському занятті та іспиті, необхідно, перш за все, зосередитись на розумінні наступних тез:

1. Філософська думка стародавнього Китаю була підпорядкована моральному обґрунтуванню поведінки людей, а в Індії її головним завданням було індивідуальне рятування, звільнення душі від нескінченного кола перевтілень. Крім того, мало місце і матеріалістичне бачення світу: даосизм у Китаї та чарваки в Індії розуміли фізичним підґрунтям космосу воду, вогонь, дерево, метал і землю.

2. Давньогрецька філософія визначається як космоцентрична: тут порушується питання про першооснову світу, про невидиму єдність світу, сховану за видимою різноманітністю явищ. Наївний матеріалізм мілетської школи виходив з розуміння першооснови світу у якості деякої тілесної субстанції – води (Фалес), повітря (Анаксимен) або невизначеного стану речовини – “апейрону” (Анаксимандр). Давньогрецький матеріалізм був пов'язаний з елементами діалектики – уявами про світ, що знаходиться у вічній зміні (Геракліт). В пошуках причин руху предметів та явищ світу Демокрит виходив з позицій атомістики. Філософію на ідеалістичній основі розвивали у піфагорійській та елеатській школах: шукали першопричинні основи буття в незмінному конструктивно-розумовому принципі – числах (Піфагор), тощо.

3. Софісти і Сократ об'єктом вивчення філософії розглядають не природу, а людину. Античний ідеалізм набув свого систематизованого вираження у філософії Платона: світ речей творить Деміург – Творець згідно з світом ідей. Аристотель, критикуючи філософію свого вчителя Платона з позицій матеріалізму, створює власну ідеалістичну картину світу: за межами Космосу стоїть Першодвигун – Бог і створює внутрішній мотив (потяг) до руху і вдосконаленню Всесвіту.

4. Середньовічна філософія (І-XV ст.), характеризуючись перехрещенням з проблемами релігії (сакралізацією) набула теоцентричного характеру – підпорядковувалась вірі, пошукам доказів існування Бога. Патристика (І-VI ст.) розгорталась під впливом філософської творчості Платона. Схоластика (XI-XV ст.), розвиваючись під впливом філософських ідей Аристотеля, досліджувала гносеологічну проблематику через питання про природу універсалій – загальних понять (реалізм і номіналізм).

5. Філософія доби Відродження (XV-XVIст.), антропоцентрична – проголошується гуманізм, в контексті секуляризації філософії людина розглядається вищою цінністю (Піко Делла Мірандола, XV ст.).Здійснюються перші спроби теоретичного та ідеологічного обґрунтування ідеї громадянського суспільства, незалежного від релігійних санкцій (Нікколо Макіавеллі); набуває розвитку філософський скептицизм (М. Монтень); на основі раціонального знання створюються утопії ідеальної держави (Т. Мор, Т. Кампанелла).

6. Філософія Нового часу (XVII-XVIII ст.) продовжує розвивати ідеї просвітництва та науково-технічного освоєння світу для забезпечення влади людини над природою. Набуває розвитку методологія – індукція (Ф. Бекон) та дедукція (Р. Декарт), що упроваджуються у наукові дослідження. Онтологія цього періоду базується на матеріалістичних поглядах Ф. Бекона, Т. Гоббса, Д. Локка, Д. Дідро, Б. Спінози, на об'єктивно-ідеалістичній теорії Г. Лейбніца, суб'єктивному ідеалізмі Д. Берклі. В гносеології боротьба думок розгорнулась між сенсуалістами (Д. Локк, Д. Юм, Д. Дідро) і раціоналістами (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц).

7. Французьке Просвітництво XVIII ст. і особливо французький матеріалізм виступили проти сучасних їм релігійних і політичних установ, проголошуючи природне право людини на свободу, на задоволення своїх потреб. Вони поставили завдання про вдосконалення суспільства як основну умову виховання людини (Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, П. Гольбах).

8. Оригінальна традиція української філософської думки складається, починаючи з ІХ-Х ст., під впливом візантійської християнської філософії і міфологічних уявлень східних слов’ян.

Починаючи з ХV ст. в українському духовному житті поширюються ідеї гуманізму (Ю. Дрогобич, П. Русин та ін.). У ХVI-XVII ст. основною проблемою стає боротьба за збереження і розвиток національної й релігійної самобутності (Острозький науково-освітній осередок – М. Смотрицький, І. Вишенський та ін.; Києво-Могилянська академія – Ф. Прокопович, С. Яворський, Г. Сковорода). В ХІХ-ХХ ст. в Україні розвивається філософський матеріалізм та ідеї розвитку природи, суспільства та людини (Т.Г. Шевченко, П. Юркевич, О. Потебня, письменники І. Франко, П. Грабовський, Л. Українка).

9. Філософські погляди І. Канта базуються на переконанні, що провідним чинником пізнання є специфіка пізнаючого суб'єкту – так мислитель стверджує велику роль діяльнісного боку свідомості людини (практики) в пізнавальному процесі. Поділяючи дійсність на: 1) світ “речей у собі” (трансцендентальне) – Бог, душа, матерія та 2) світ “речей для людини”, І. Кант вважає, що другий світ не може пізнати перший, проте без чуттєвого відчуття та сприйняття унеможливлюється надання смислу чуттєвому спогляданню в категоріях розсудку, що, в свою чергу, гальмує виробку ідей розумом.

10. І. Кант створив автономну етику, основою якої є апріорні закони моралі, які є похідними від єдиного верховного принципу – категоричного імперативу: “Дій згідно з такою максимою, яка водночас може стати загальним законом”. Інакше кажучи, треба діяти не просто згідно закону, а так, щоб загальний закон міг бути писаним відповідно до поведінки людини. За І. Кантом, призначенням людини є досягнення блага і вічного миру на Землі.

11. Філософія Г. Гегеля – систематичний виклад діалектичного методу мислення у контексті об'єктивного ідеалізму: в основі світу знаходиться ідеальне начало – Абсолютна Ідея (система саморозвиваючих категорій), яка проходить три етапи розвитку: 1) логічне розгортання понять; 2) їх матеріальне втілення у природі; 3) перехід у сферу розвитку людського духу. Ці взаємопереходи відбуваються згідно з універсальними законами діалектики (закону єдності та боротьби протилежностей, закону взаємного переходу кількісних змін у якісні і закону заперечення заперечення).

12.Провідною категорією філософії Л. Фейєрбаха виступає “людська природа”, яка об'єднує і природу, і людину (без урахування соціально-історичної обумовленості типу людини). Виходячи з позиції антропологічного матеріалізму, філософ виступає проти релігії і вбачає шляхи її подолання в гуманістичному оновленні умов життя людей – в такому використанні чинників культури, які б зробили людину господарем природи, а стосунки людей – колективістськими.

13.К. Маркс і Ф. Енгельс створили діалектико-матеріалістичну філософію, виходячи з матеріалістичного розуміння історії. Мислителі дійшли висновку, що уся історія людства – рух від відчуження до свободи, та поставили завдання пошуку методів і механізмів формування суспільства людяним, а людини – суспільною. У своїй теорії проголосили пролетаріат основною рушійною силою соціального прогресу – революційним шляхом, із застосуванням насильства. Саме робітничому класу відводилась місія знищення приватної власності, упровадження суспільної власності та комуністичної свідомості.