28. Прокоментуйте наступні положення марксизму:

“Філософи тільки у різні способи пояснювали світ, а завдання полягає в тому, щоби змінити його”. (К. Маркс)

“Наше розуміння історії, на відміну від ідеалістичного, не відшукує в кожній епосі яку-небудь категорію, а залишається на ґрунті реальної історії, пояснює не практику із ідей, а ідейні утворення із матеріальної практики. Внаслідок того воно приходить до результату, що всі форми і продукти свідомості можуть бути знищені не духовною критикою, а лише практичним знищенням реальних суспільних стосунків, ... що не критика, а революція постає рушійною силою історії, а також релігії, філософії і будь-якої іншої теорії”. (К. Маркс, Ф. Енгельс)

“Щоби стати силою, проти якої роблять революцію, необхідно щоби соціальне відчудження перетворило більшість людей у зовсім позбавлених власності, що протистоять світу багатства та освіченості. А це передбачає величезне зростання продуктивних сил суспільства... Цей розвиток постає необхідною передумовою тому, що лише із цим універсальним розвитком продуктивних сил встановлюється універсальне спілкування людей..., а місцево обмежені індивіди замінюються всесвітньо-історичними, універсальними... Комунізм для нас не стан, який повинен бути встановлений, не ідеал, із яким повинна узгоджуватись дійсність. Ми називаємо комунізмом дійсний рух, що знищує теперішній стан... Революція необхідна не лише тому, що ніяким іншим шляхом не можна скинути пануючий клас, але й тому, що клас, що повстав, лише в революції зможе скинути із себе усю стару мерзоту і набути здатності створити нову основу суспільства”. (К. Маркс, Ф. Енгельс)

Тема лекції № 3 «Філософія хх-ххі сторіччя і онтологія» План семінарського заняття

1. Філософія життя (А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А. Бергсона).

2. Фрейдизм і неофрейдизм (філософія психоаналізу).

3. Позитивізм як філософське осягнення науки.

4. Прагматизм – американський варіант позитивізму.

5. Феноменологія як філософська археологія свідомості.

6. Герменевтика (філософська теорія розуміння).

7. Філософія структуралізму як пошук глибинних основ культури.

8. Філософська антропологія – вчення про сутність людини.

9. Екзистенціалізм як філософія людського існування.

10. Постмодернізм.

Методичні вказівки для самостійної роботи над темою

Готуючись до відповіді на семінарському занятті та іспиті, необхідно, перш за все, зосередитись на розумінні наступних тез:

1. Філософію життя, яка виникла на межі ХІХ-ХХ ст. як заперечення механістичної картини світу і раціоналістичних філософських теорій XVIII-XIX ст., відносять до ірраціоналізму (напрямку у філософії, наполягаючому на обмеженості розуму у пізнанні). Тут життя розуміється як абсолютне, унікальне начало світу, яке на відміну від матерії та свідомості є активним і багатоманітним. Ірраціональними проявами людини, які розуміються як його сутність в процесі осягнення життя виступають воля (А. Шопенгауер), воля до влади (Ф. Ніцше), інтуїція (А. Бергсон), тощо.

2. Основи філософської концепції психоаналізу було започатковано австрійським лікарем-психіатром З. Фрейдом і розвинуто у працях К. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма та інших. Фрейдизм через психоаналітичне дослідження поведінки людини пояснює її трансформаціями сексуальних потягів. Неофрейдизм, зберігаючи вихідним принцип безсвідомої мотивації, базується на розумінні вирішальної ролі соціокультурного середовища у формуванні психіки людини.

3. Позитивізм – філософська течія, яка визнає єдиним джерелом позитивного знання спеціальні науки, які спираються на емпіричний досвід. Ця філософія була започаткована у ХІХ ст. в працях О. Конта, Д. Мілля, Г. Спенсера. Філософсько-методологічна думка позитивізму пройшла складну еволюцію у ХІХ-ХХ ст. (емпіріокритицизм, неопозитивізм, постпозитивізм) від заперечення ролі філософії у розвитку науки до її визнання.

4. У першій половині ХХ ст. в духовному житті США панував прагматизм (від грец. – справа), який розглядав теоретичне знання з позиції його практичного застосування і корисності. Виникши у контексті позитивістської традиції філософії (засновники Ч. Пірс, У. Джемс, Д. Д'юї), прагматизм запропонував перетворити філософію з вчення про всезагальні основи буття і свідомості у метод розв'язання конкретних проблем, з якими стикається людина у повсякденному житті.

5. Засновник феноменології Е. Гуссерль намагався знайти чітке підґрунтя наукового пізнання і всієї людської культури. Феноменологія повинна була вивчати не зовнішній світ, а склад свідомості, не процес мислення, а структуру свідомості, принципи існуємості мислення. Феноменологія – апріорна наука, яка вивчає не факти, а ідеї – чисту сутність фактів через спостереження, напрямлене на суть, яка належить глибинному складу самої свідомості. Остання і є началом мислення і пізнання (феномен чистої свідомості, на основі якого виникають варіації сприйняття, фантазії мислення і т.д.).

6. Герменевтика (від грец. – роз'яснення) – філософський напрямок, започаткований як загальна теорія інтерпретації Ф. Шлейєрмахером. А В. Дільтей розвинув її як методологічну основу гуманітарного знання, яке забезпечує розуміння минулих культурних фактів, виходячи з суб'єктивних намірів діячів (протиставлялось розуміння, досягнуте у гуманітарному знанні, поясненню, яке дають природничі науки). Основним завданням філософської герменевтики є розробка підходів розуміння культурних феноменів.

7. Структуралізм – загальна назва ряда напрямків у гуманітарному пізнанні ХХ ст., пов'язаних з виявом структури (сукупності відносин між елементами цілого), об'єктивно існуючої у культурі як продукт творчості людей. Засновником філософії структуралізму вважається етнолог К. Леві-Стросс, який за результатами вивчення культури традиційних суспільств (таких, що не мають писемності, класового розподілу, відносно ізольованих від цивілізацій у першій половині ХХ ст.) зробив висновок: людське мислення на усіх етапах еволюції є єдиним і не залежить від типу культури. Вчений проголосив надраціоналізм (гармонію чуттєвого і раціонального) як загальне для усіх культур.

8. Засновники філософської антропології М. Шелер, Е. Кассірер, М.О. Бердяєв з різних боків теоретизування дійшли висновку, що умови життя спонукали людину створити культуру для захисту від стихії природи, і створене нею штучне середовище стало середовищем її існування. В контексті філософської антропології існують біологічна, культурна, релігійна, педагогічна та інші концепції.

9. Екзистенціалізм (від лат. – існування) – філософський напрямок, який виходить з ідеї унікальності людини, підґрунтя якої складає відсутність наперед завданної сутності (людина буде тим, ким зробить себе сама). Засновники екзистенціалізму: у Німеччині – М. Хайдеггер, К. Ясперс; у Росії – Л. Шестов, М. Бердяєв; у Франції – Ж.-П. Сартр, А. Камю основне завдання філософії вбачали у вивченні екзистенції людини – безпосереднього переживання реальності власного життя.

10. Постмодернізм (буквально – “те, що після сучасності”) – філософська течія, започаткована в працях Ж. Ліотара, Ж. Дерріди, Р. Барта, проголошує неможливість філософії як теоретичної єдності, так як світ не піддається спробам його перетворити і не вміщується ні в які теоретичні схеми. Заклик постмодерністів такий: більше хаосу, дискретності, плюралізму, чуттєвості, інтуїтивізму; людина повинна жити емоціями, інтуїцією, грою. Тут проголошено кризу класичної філософії і взагалі – раціонального типу культури, в якому живе сучасне людство.