Запитання для самоконтролю

1. Які суттєві риси притаманні сучасній філософії?

2. Назвіть основні тенденції некласичної філософії кінця ХІХ ст.

3. Основні концепції філософської антропології.

4. Охарактеризуйте проблему раціонального та ірраціонального у філософії ХХ ст.

5. Що таке принцип верифікації?

6. Чи є екзистенційна філософія гуманістичною?

7. Яке місце займає структуралізм у гуманітарному пізнанні?

8. Які головні ідеї розробляє філософія постмодерну?

Тести, завдання, вправи

Визначте правильні варіанти відповідей на наступні запитання:

1. До загальних особливостей філософії ХХ ст. можна віднести:

а) її надзвичайну тематичну та методологічну строкатість;

б) її відданість традиціям класичної філософії;

в) тісне переплетення в ній класичних та некласичних традицій;

г) її негативне ставлення до історично попередньої філософії;

д) актуалізація нею попередніх форм та напрямів філософії.

2. До напрямів сцієнтистської філософії ХХ ст. належать:

а) неопозитивізм;

б) аналітична філософія;

в) антропологія;

г) неотомізм;

д) неокантіанство.

3. Філософія антропологічного спрямування:

а) перш за все та переважно намагалась вписати людину у світовий еволюційний процес;

б) вважала вивчення людини найпершим та найважливішим завданням філософії.

4. Філософія екзистенціалізму зосереджувалась перш за все на окресленні людського буття:

а) за допомогою науки та наукової термінології;

б) через його відношення до світу природного буття;

в) в його соціальних та психологічних якостях;

г) через його внутрішнє людське сприйняття та переживання.

5. Виберіть варіанти правильної відповіді на запитання. Філософський постмодерн як один із напрямів філософії кінця ХХ ст. характеризується наступними рисами:

а) його предметом постають явища попередньої культури;

б) він намагається покласти в основу своїх тверджень чіткі логічні побудови;

в) йому притаманні прагнення стерти межі між різними сферами та напрямами інтелектуальної діяльності;

г) він сповідує принциповий антилогіцизм;

д) він налаштований на ведення вільного герменевтичного дискурсу.

6. У галузі філософського осмислення дійсності заслуга З. Фрейда полягає в тому, що він:

а) підпорядкував несвідоме свідомому;

б) вперше вжив поняття несвідомого;

в) завдяки відкриттю та окресленню змісту та меж несвідомого суттєво ускладнив розуміння чинників людської поведінки;

г) ініціював розгортання так званої “сексуальної революції” у ХХ ст.;

д) завдяки відкриттю несвідомого зміг пояснити багато явищ культури.

7. Визначить, які із наведених нижче термінів використовуються для позначення теорій, що надають розвитку техніки та технології вирішальну роль в поступі суспільства:

а) технофобія;

б) технізація;

в) технологічна революція;

г) технократія;

д) інформатизація.

8. Вихідна позиція неотомізму може бути охарактеризована як:

а) сперечання розуму та віри;

б) симфонія розуму та віри;

в) взаємодоповнення релігії та науки;

г) несумісність релігії та науки;

д) підпорядкування релігії науці.

9. Прокоментуйте цитату Ф. Ніцше: “Людина, що стала господарем сил природи, господарем власного дикунства, людина у порівнянні із долюдиною являє собою колосальну кількість влади... Існуюча досі людина – ніби ембріон людини майбутнього; вона визначає собою майбутнє...”.

10. Поясніть суть безсвідомого у теорії З. Фрейда і прокоментуйте цитату: “У нашій психіці, що розуміється нами як апарат, утворений із кількох... областей, ми відокремлюємо область, яку називаємо власне Я, від іншої, що називається Воно. Ось це Воно є старшим за віком, а Я формувалось із нього під впливом зовнішнього світу...”.

11. Прокоментуйте цитату Н. Гудмена: “Для мене постає (незаперечною) множинність засобів буття світу, і кожний істинний опис схоплює один з них”.

12. Як Ви розумієте слова Ж.-П. Сартра: “Для екзистенціаліста людина не піддається визначенню тому, що початково нічого собою не являє. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама”.

13. Прокоментуйте цитату і поясніть вихідні ідеї феноменологічної філософії: “Ми повинні питати у самих речей. Назад – до досвіду, до споглядання, яке лише й може надати нашим словам сенс ...”.