Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні параметри визначення поняття “розвиток”.

2. В чім є спільність і відмінність понять “рух”, “розвиток”?

3. Які ви знаєте закони розвитку буття і пізнання?

4. В чім відмінність закону діалектичної суперечності від закону єдність і боротьба протилежностей?

5. Який зв’язок і відмінність між законом заперечення заперечення і законом діалектичного синтезу?

6. Назвіть основні моделі розвитку і покажіть їх значення в пізнанні і практиці.

7. Яка роль “філософії розвитку” в житті людини?

Тести, завдання, вправи

1. У філософській літературі наводяться різні назви закону переходу кількісних змін в якісні. Які з них слід вважати більш правильними? Ваша точка зору. Дайте аргументацію.

а) Закон переходу кількості в якість.

б) Закон переходу кількісних змін в якісні.

в) Закон переходу кількісних змін у корінні якісні.

г) Закон взаємопереходу кількісних і якісних змін.

д) Закон багаторазових якісних переходів в цілісних системах від нижчих їх етапів до вищих.

Для вірної відповіді на поставлене запитання Вам потрібно проаналізувати матеріал підручника з філософії (Див.: Філософія. Під ред. Алексєєва П.В., Паніна А.В. – М., 1999. – С. 457-465).

2. Для визначення поняття “розвиток” в навчальних посібниках і підручниках з філософії автори називають різноманітні ознаки:

а) корінні якісні переходи;

б) прогресивність;

в) регресивність;

г) еволюційність;

д) історичність;

е) поступовість;

ж) незворотність;

з) циклічність;

и) спіралевидність.

Ваша задача полягає в тім, щоб знайти з числа перерахованих ознак тільки основні, які б визначали поняття “розвиток”.

3. Нижче нами наводяться різні тлумачення філософами поняття “якості”. Вам пропонується проаналізувати їх і зробити висновок, в яких з них поняття “якість” найбільш точне:

а) якість – це істотні властивості предметів, явищ, процесів дійсності, які в своїй сукупності визначають їх суть і відрізняють від інших.

б) якість – корінні властивості матеріальних і духовних систем світу.

в) якість – атрибутивні ознаки предметів і явищ світу, які в своїй сукупності визначають їх сутність.

г) якість – характерні властивості предметів, процесів буття і пізнання світу.

4. Чому “теорія розвитку” в своїй структурі, функціонуванні і застосуванні має різні виміри? Її називають: “онтологічна”, “гносеологічна”, “логічна”, “методологічна”. В яких відношеннях, з якими умовами, фактами і критеріями “теорія розвитку” має різне визначення? Для правильної відповіді на це запитання Вам потрібно прочитати підручники з філософії (див.: Підручники з філософії під ред. Спіркіна А.Г., Фролова І.Т., Алєксєєва П.В. і Паніна А.В.).

Тема лекції № 7 «Історичні форми спільності людей. Прогрес» План семінарського заняття

1. Поняття “природа” і “суспільство”. Їх взаємозалежність і взаємообумовленість.

2. Суспільство – саморозвиваюча система.

3. Соціальна структура суспільства і соціальний конфлікт.

Методичні вказівки для самостійної роботи над курсом

Готуючись до відповіді на семінарському занятті та іспиті, необхідно, перш за все, зосередитись на розумінні наступних тез:

1. Вивчаючи матеріали з даної теми, потрібно мати на увазі, що суспільство – це необхідна форма спільної життєдіяльності людей, що сприяє збереженню та відновленню життя людства. Ця форма заснована на засадах соціальних (моральних та юридичних) норм и структур та у відповідності із вищими духовними орієнтаціями людини.

Поняття природи може означати матерію, Всесвіт, але у зв’язку із людиною і суспільством природа – це сукупність об’єктивних, незалежних від свідомості умов існування людства і водночас ресурс його перетворюючої діяльності; тобто навколишнє геологічне, географічне і біологічне середовище – надра, клімат, рослинний і тваринний світ та біологічний компонент людського організму. Поняття “природа” у соціальній філософії – такий хід реальних процесів дійсності, що відбувається стихійно, через пряме поєднання причин і наслідків та без заздалегідь спланованих результатів.

При дослідженні взаємодії між природою і суспільством треба брати до уваги три моменти: 1) з’ясувати, що є спільного між ними; 2) зрозуміти, чим вони відрізняються одне від одного і 3) як кожна з цих сторін дійсності впливають одна на одну.

Взаємодії природи і суспільства можуть бути дуже суперечливими. Так, природні умови, необхідні для добробуту й розвитку суспільства, можуть бути настільки сприятливими, що роблять майже зайвими людські зусилля, ініціативу і це гальмує соціальний прогрес. Але й крайня бідність природних ресурсів заважає розвитку виробництва, а природні катастрофи (землетруси, суховії) ставлять людство на межу знищення. Людська діяльність, втручання у природні процеси призводять до розбалансування у природі та екологічних техногенних катастроф.

2. Для усвідомлення можливостей побудови оптимальних стосунків між природою і суспільством треба уявити останнє як систему духовного, економічного, політичного життя. Кожна з цих сфер суспільної системи виконує важливі функції по задоволенню потреб людей. У розумінні сутності й характеру функціонування суспільства існують три основні підходи: ідеалістична, натуралістична та матеріалістична моделі суспільства. Кожна з цих моделей перебільшує значення одного з чинників розвитку суспільства – духовного життя, біологічного аспекту людства або економічної основи соціуму.

У ХХ столітті поширились технократичні концепції індустріального, постіндустріального, технотронного, інформаційного суспільства.

Суспільство як система економічних, політичних, соціальних відносин, спрямованих на задоволення різнобічних потреб людей відрізняється стійкістю, саморегулюванням і саморозвитком. В основі саморозвитку суспільства знаходяться матеріальні, соціальні, політичні та духовні потреби, інтереси й мотиви людей. Джерелом розвитку виступає розв’язання суперечностей між людьми з приводу власності, влади, використання природних ресурсів. Усвідомлення інтересів відбувається на рівні індивіда, сім’ї, соціальної групи, класу, нації, народу, держави, які й виступають як рушійні сили (суб’єкти) суспільного саморозвитку.

3.Згідно марксистських поглядів рушійною силою історії виступає “передовий клас” – сукупність людей, що спирається на нову форму власності. При цьому все суспільство поділяється на два основних класи – прогресивний і реакційний. Стосунки між ними будуються на антагоністичній , тобто повній, протилежності, і завершуються усуненням з економічного життя і політичної арени старого реакційного класу.

В сучасній соціальній філософії переважає концепція стратифікації, тобто поділу суспільства на страти, що відрізняються між собою за прибутками, освітою, власністю і таке інше. Між ними існують суперечності, конфлікти, що пояснюються розбіжністю потреб та інтересів. Багатомірність стратифікації зумовлює динамічну рівновагу в суспільстві, а демократичні механізми надають можливості знаходити компромісні варіанти узгодження різних інтересів та запобігати соціальним катастрофам, революціям та вдосконалювати суспільні відносини шляхом реформ.