2.1.2. Штучна вентиляція легенів

Штучна вентиляція легенів сумісно з непрямим масажем серця є найпростішими способами реанімації організму, що перебуває в стані клінічної смерті.

Штучне дихання проводять двома способами "з рота в рот" або "з рота в ніс".

Штучне дихання способом "рот в рот"

- розстебнути одяг постраждалого;

- на відкритий рот покласти в один шар серветку (носову хустку), затиснути ніс, зробити глибокий вдих, щільно прикласти свої губи до губ потерпілого та із силою вдути йому повітря в рот (рис. 6).

Рис. 6. Штучне дихання способом "рот в рот"

Повітря вдмухують ритмічно 16-18 разів на хвилину до відновлення природного дихання або до появи явних ознак смерті.

При пораненнях нижньої щелепи проводять штучне дихання способом "рот в ніс,"- коли повітря вдмухують через ніс, рот повинен бути закритим (рис. 7).

Рис. 7. Штучне дихання способом "рот в ніс"

При великих пораненнях щелепно-лицьової області використовують способи Сильвестра (рис. 8), Каллістова.

Рис. 8. Штучне дихання способом Сильвестра:

а - вдих; б- видих

Штучне дихання способом Сильвестра

Стати на коліна у голови постраждалого, взяти обидві його руки за передпліччя і піднімати їх догори, далі назад за себе, розводити їх у сторони - так проводиться вдих. Потім роблять зворотний рух руками, передпліччя рук постраждалого кладуть на нижню частину грудної клітки і роблять її стискання - відбувається видих.

Штучне дихання способом Каллістова

Постраждалого укласти на живіт з витягнутими вперед руками, голову повернути на бік, підкладаючи під неї одяг (ковдру). Носилковими лямками або зв'язаними двома-трьома поясними ременями постраждалого ритмічно піднімати на висоту до 10 см і опускаючи. При підніманні постраждалого вдих ,а при опусканні видих.

Ефективність ШВЛ проявляється появою рухів грудної клітки, дихальних шумів над легенями і трахеєю, зменшенням синюшності, появою рожевого кольору шкіри по периферії в дорослих, а в грудних дітей - появою пульсу на плечовій артерії.

Помилки під час проведення ШВЛ:

Форсований вдих. Частково перекриваються дихальні шляхи і відбувається роздування шлунка, що може викликати блювоту і аспірацію шлункового вмісту в легені.

Спроба видалення повітря зі шлунку шляхом натиснення на надчеревну область викликає блювоту.

2.1.3 Серцева реанімація (відновлення кровообігу)

Зупинку серцевої діяльності розпізнають:

- за відсутністю пульсу,

- серцевого поштовху,

- рефлексів

- розширенню зіниць.

При раптовій зупинці серцевої діяльності негайно приступають до непрямого масажу серця. Постраждалого укладають на спину, стають з лівого боку від нього і кладуть долоні рук одна на одну на область нижньої третини грудини. Енергійними ритмічними поштовхами 50-60 разів на хвилину натискують на груднину, не натискаючи пальцями на ребра, і після кожного поштовху прибирають руки, щоб дати можливість розправитися грудній клітці. Зміщення передньої стінки грудної клітки повинно бути не менш ніж на 3-4 сантиметри.

Масаж проводять до відновлення серцевої діяльності (поява пульсу на сонній артерії, звуження зіниць, поступове зникнення ціанозу) або до появи трупних плям.

Рис. 9. Непрямий масаж серця

Дітям до 10-12 років непрямий масаж серця проводять однією рукою із частотою поштовхів 70-80 разів на хвилину.

Новонародженим і грудним дітям - кінчиками двох пальців із частотою поштовхів 100-120 разів на хвилину.

Рис. 10. Непрямий масаж серця у немовляти

Ефективність серцево-легеневої реанімації підтверджується:

- звуженням зіниць;

- появою пульсації на сонній і стегновій артеріях;

- закриттям очей повіками;

- появою мимовільних рухів гортані;

- відновленням кольору шкіри і слизових оболонок.