10 Правила поведінки та дотримання заходів безпеки при ліквідації великих техногенних катастроф

Техногенна катастрофа - це велика промислова аварія, яка спричинила загибель чи втрату здоров'я людей, руйнування або знищення об'єктів, матеріальних цінностей у значних розмірах, а також завдала великої шкоди довкіллю.

Транспортні катастрофи

Причини залізничних катастроф: схід рухомого складу з рейок, зіткнення, наїзди на перешкоди на переїздах, пожежі та вибухи.

Порядок ліквідації наслідків катастроф на залізничному транспорті залежить від наявності і стану постраждалих, від виду та обсягу пошкоджень рухом, його складу і полотна, характеру ван­тажу, рельєфу місцевості, метеоумов, пори року, доби, наявності і можливості довозу необхідсих сил, засобів і матеріалів.

У ході ліквідації наслідків залізничної катастрофи здійсню­ються такі заходи:

• гасіння пожеж;

• розшук, витягування постраждалих та надання їм першої медичної допомоги;

• ліквідація наслідків розповсюдження небезпечних речовин;

• розчистка колій від вагонів і платформ;

• охорона майна пасажирів та вантажу.

Автомобільна катастрофа - найважливішим є своє­часне надання першої медичної допомоги постраждалим. В разі виникнення автокатастрофи виконуються такі заходи:

• водії машин, які проїжджають мимо або інші особи повинні вжити всіх можливих заходів щодо рятування людей;

• до місця події викликаються робітники ДАІ, швидка ме­дична і технічна допомога;

• місце катастрофи обгороджується попереджувальними зна­ками.

Для ліквідації наслідків аварій з автомобілями, які перево­зять хімічно небезпечні, отруйні, радіоактивні та вибухові речо­вини, залучаються територіальні спеціалізовані формування за­гального та спеціального призначення.

Катастрофи на водному транспорті вини­кають під впливом стихійного лиха (урагану, шторму, тайфуну), а також з вини людей (серйозні недоліки, які були допущені при проектуванні і будівництві суден або у ході їх експлуатації).

До роботи з ліквідації наслідків катастрофи та рятування потопаючих залучаються всі члени екіпажу, а при необхідності, за рішенням капітана,- інші особи, які перебувають на судні. Загальне керівництво рятувальними роботами виконує капітан судна.

Головними завданнями при ліквідації наслідків є:

• рятування людей, які зазнають лиха;

• боротьба за живучість судна;

• ліквідація пожеж у разі її виникнення;

• надання постраждалим першої медичної допомоги.

При проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт на нафтоналивних суднах (танкерах) зупиняється робота з наливу або відкачки нафтопродуктів і виконуються такі роботи:

• задраюються люки ємностей, які не горять;

• здійснюється охолодження палаючих ємностей, палуби і бортів суден;

• порожні ємності наповнюються водою або інертним газом;

• організовується загородження для запобігання розтіканню палаючих рідин по акваторії.

Авіаційна катастрофа - це авіаподія, яка спричинила за­гибель принаймні одного члена екіпажу або пасажира, повне або часткове руйнування судна або його безслідне зникнення.

Найбільш небезпечними моментами вважаються зліт та по­садка. Однак під час авіакатастрофи багато хто гине не тільки від удару, а і від диму та вогню при поясежі.

Для запобігання ураженню і загибелі людей від вибухів та по­жеж розроблюються спеціальні засоби швидкої евакуації пасажи­рів, вогнегасіння і захисту пасажирів під час пожеж.

Рятувальні та аварійні роботи при авіаційних подіях можна поділити на два види: ті, що здійснюються всіма членами екіпажу повітряного судна, і ті, що здійснюються наземними службами.

При вимушеній посадці вживаються заходи з підвищення безпеки пасажирів:

• перед посадкою готуються до відкриття всі основні та за­пасні виходи, звільнюються підходи до них;

• після посадки організується негайна евакуація людей з по­вітряного судна на безпечну відстань;

• постраждалим надається медична допомога.

На місце посадки літака прибуває аварійно-рятувальна ко­манда, в яку входять групи повітряного пошуку, аварійних та рятувальних робіт, першої медичної допомоги, евакуації та охо­рони.

Головними завданнями рятувальних і невідкладних робіт в аеропорту є:

• екстрена евакуація пасажирів;

• ліквідація горіння палива під фюзеляжем літака у районі евакуаційних дверей і люків;

• водяне охолодження корпусу;

• розкриття основних і запасних люків;

• гасіння пожеж в двигунах і кабінах пілотів.

Організованість, суворе дотримання правил поведінки паса­жирів, умілі і рішучі дії екіпажу значною мірою обумовлюють на­слідки льотної події.

Хімічні катастрофи

На території України розташовано понад 1800 промислових підприємств, які використовують або отримують у процесі виробництва небезпечні хімічні речовини. Крім того, територією України проходять газо-, нафто-, та аміакопроводи. Велика кількість різноманітних НХР перевозиться транспортом.

Внаслідок аварій на об'єктах, які виробляють або використовують НХР, люди, які працюють на об'єкті, та населення, яке мешкає поблизу об'єкта, можуть отримати тяжкі ураження.

Тому працівники хімічно небезпечних об'єктів, населення, особливо яке мешкає поруч з такими об'єктами, та аварійно-рятувальні формування, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії, повинні добре знати правила поведінки на зараженій місцевості, правильно та своєчасно використовувати засоби індивідуального захисту, вміти надавати першу медичну допомогу собі та ураженим.

Працівники хімічно небезпечного об'єкта при отриманні сигналу оповіщення про аварію негайно застосовують засоби індивідуального захисту - ізолюючі та промислові протигази, а потім виконують заходи, які передбачені на випадок промислової аварії спеціальною інструкцією, переховуються у підготовлених сховищах або виходять із зони зараження.

Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань ци­вільної оборони та беруть участь у локалізації та усуненні осередку хімічної аварії, збираються на пункті збору формувань і діють згідно з інструкціями.

На об'єкті, де виникла аварія, в першу чергу проводиться робота щодо припинення подальшого викиду (виливу) небезпечної хімічної речовини:

• відключається пошкоджена дільниця;

• перекриваються крани та запірні пристрої;

• на розриви, що утворилися у трубопроводі та ємностях, накладаються пластирі, муфти, забиваються пробки;

• проводиться перекачування небезпечних хімічних речовин з пошкоджених ємностей у непошкоджені;

• при необхідності готуються котловани та земляні вали.

При роботі в осередку ураження небезпечною хімічною речовиною необхідно суворо дотримуватися таких вимог безпеки:

• всі люди, що беруть участь у роботах, повинні бути забезпечені протигазами та захисним одягом;

• при необхідності працюючим в осередку видаються протихімічні пакети та індивідуальні аптечки;

• кожний з працюючих в осередку повинен вміти користуватися індивідуальними та медичними засобами захисту;

• перед початком роботи повинен проводитися докладний інструктаж для всіх працюючих в осередку НХР;

• після закінчення роботи обов'язково проводиться спеціальна обробка кожного працівника;

• у всіх випадках вхід у виробничі будівлі, підвали та інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки вмісту НХР та дозволу керівника робіт з ліквідації наслідків аварії.

Район аварії оточується підрозділами працівників органів внутрішніх справ.

Усі мешканці після отримання повідомлення про аварію повинні негайно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри.

У квартирі або службовому приміщенні потрібно терміново зачинити вікна, кватирки, двері, виключити газ та інші нагрівальні прилади. Включити місцеві програми телебачення та радіомовлення. При можливості сповістити сусідів.

Слід пам'ятати, що при аварії час підходу хмари зараженого повітря до місця перебування людей вкрай обмежений і залежить від характеру осередку та швидкості вітру.

Вражальна дія конкретної небезпечної хімічної речовини на людину в основному залежить від її концентрації у повітрі та тривалості впливу. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону ще до підходу хмари, необхідно не піддаватися паніці та продовжувати виконувати заходи захисту. Перебуваючи на ву­лиці, не слід торкатися будь-яких предметів. Для захисту органів дихання на вулиці та у приміщенні можна використовувати вироби з тканини (маски). За відсутності необхідного розчину пов'язку слід намочити водою, а якщо її немає - сечею. Це зменшить важкість ураження.

Для захисту шкіри можна вико­ристовувати шапку, рукавички та інший одяг. При неможливості термінової евакуації, відсутності сховищ або інших герметичних приміщень необхідно хоча б на момент проходження первинної зараженої хмари залишитися у житлових або службових приміщеннях та виконати заходи щодо їх герметизації.

Якщо відомо про властивості НХР зокрема, важкість відносно повітря, стає можливим зорієнтуватися у питанні, у яких приміщеннях та на якому поверсі доцільніше ховатися. Якщо пара НХР важча за повітря (наприклад, хлор), потрібно намагатися сховатись на верхніх поверхах будівель, якщо легша за повітря (наприклад, аміак) - у нижніх поверхах.

У деяких випадках передбачається можливість тимчасового укриття людей у сховищах, які обладнані фільтровентиляційними установками.

Евакуація людей з району можливого зараження НХР (при необхідності) проводиться до підходу хмари зараженого повітря.

Збирання людей у містах відбувається, як правило, по будин­ках та під'їздах. При самостійних діях виходити із зони зараження необхідно перпендикулярно до напрямку вітру, при можливості, на узвишшя та добре провітрювану ділянку місцевості.

Аварії на атомних електростанціях

Зараз в Україні діють 4 атомні електростанції (АЕС) з 15 енергетичними ядерними реакторами, 2 науково-дослідні реактори і понад 8 тисяч підприємств, організацій та установ, які у виробництві, дослідній роботі та у медичній практиці використовують різноманітні радіоактивні речовини. Крім того, Чорнобильська АЕС також становить деяку загрозу виникнення аварійної ситуації.

До катастрофічних наслідків можуть призвести аварії з викидом радіоактивних речовин (РР) в навколишнє середовище. У такому разі, як правило, можуть виникнути радіоактивне зараження за межами території об'єкта, опромінення населення і забруднення території в небезпечних для здоров'я людей дозах.

У разі аварії на АЕС здійснюється оповіщення населення з використанням засобів державних мереж, радіо- і телевізійного мовлення.

При отриманні сигналу про аварію на АЕС на підприємстві атомної промисловості працююча зміна ховається у сховищах, а населення, яке мешкає у 30-ти кілометровій зоні, - в захисних спорудах або евакуюється. При цьому надягають індивідуальні засоби захисту і беруть запаси харчів, води та предметів першої потреби.

Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на зараженій території, то необхідно:

• якнайшвидше провести роботи з герметизації житлових приміщень;

• прийняти препарати стабільного йоду;

• використовувати засоби індивідуального захисту;

• не виходити без потреби на вулицю;

• при необхідності виходу з укриття треба попередньо надіти засоби індивідуального захисту;

• забороняється вживання харчових продуктів та питної води, які не пройшли контроль на зараженість РР.

У зв'язку з можливим тривалим зараженням території голов­ним засобом захисту населення може виявитися евакуація населення.

Екстрена евакуація населення здійснюється безпосередньо від будинків, під'їздів чи захисних споруд.

Евакуація населення здійснюється на автомашинах, пішки або з використанням особистого транспорту у два етапи. На першому етапі люди доставляються транспортом до контрольно-перевірочного пункту на межі зони небезпечного радіоактивного зараження і висаджуються. На другому етапі вони проходять дозиметричний контроль, медичний огляд, за потреби санітарну обробку і чистим транспортом розвозяться по пунктах розселення.

Отримавши повідомлення про початок евакуації, кожний громадянин повинен якнайшвидше зібрати все, що він повинен узяти з собою:

• документи;

• наявні засоби індивідуального захисту;

• комплект верхнього одягу і взуття згідно із сезоном;

• герметично упакований запас продуктів і питної води.

Виходячи з квартири, треба вимкнути всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити крани водопровідної і газової мереж, вікна і кватирки.

На шляху евакуації треба додержуватись установленого порядку та неухильно виконувати розпорядження керівників. Після прибуття на кінцевий пункт евакуації організовано пройти реєстрацію і зайняти зазначене місце проживання.

Таким чином, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій вимагає комплексу різних заходів, які здійснюються як завчасно, так і в ході виконання робіт. Одним з таких заходів є підготовка населення та собового складу рятувальних формувань з правил поведінки та дотримання заходів безпеки в осередках катастроф.