- •Міністерство освіти і науки,
- •1 Принципи надання першої медичної допомоги
- •Азбука першої допомоги
- •2.1.1 Відновлення прохідності дихальних шляхів
- •2.1.2. Штучна вентиляція легенів
- •2.1.3 Серцева реанімація (відновлення кровообігу)
- •2.2 Асфіксія
- •Асфіксія у дітей що робити?
- •3 Травми. Перша медична допомога
- •3.1. Рани
- •3.2 Перша медична допомога при пораненнях
- •3.3. Кровотечі
- •3.4 Способи тимчасової зупинки кровотечі
- •3.5. Перев'язувальний матеріал
- •3.5.1 Види пов'язок. Техніка накладання м'яких пов'язок
- •3.5.2 Основні види пов'язок
- •3.5.3 Правила накладення стерильних пов'язок на груди
- •3.5.4 Правила накладення стерильних пов'язок на живіт
- •3.5.5 Правила накладення пов'язок на верхні кінцівки
- •3.5.6 Правила накладення пов'язок на промежину і нижні кінцівки
- •4 Травми голови, грудної клітки, живота, суглобів та кісток
- •4.1 Травма голови
- •4.1.1 Травма мозку
- •4.1.2 Травма слухового проходу
- •4.1.3 Травма ока
- •4.1.4 Травма носа
- •4.1.5 Травми шиї
- •4.1.6 Травми хребта і спинного мозку
- •4.1.7 Травма грудної клітки
- •4.2 Травма живота
- •4.3 Травми м'яких тканин, суглобів, кісток
- •4.4 Перелом кісток таза
- •4.5 Синдром тривалого стиснення
- •5 Термічна травма
- •5.1 Опіки
- •5.2 Обмороження
- •5.3 Загальне замерзання
- •5.4 Тепловий і сонячний удар
- •5.4.1 Тепловий удар
- •5.4.2 Сонячний удар
- •6 Утоплення
- •7 Електротравма
- •8 Гострі отруєння. Укуси змій та комах
- •8.1 Гостре отруєння
- •8.1.1 Вплив токсинів на організм
- •8.1.2 Діагноз гострого отруєння і перша допомога
- •8.1.3 Найбільш поширені небезпечні хімічні речовини.
- •8.2 Отруєння кислотами
- •8.3 Отруєння лугами
- •8.4 Отруєння фосфорорганічними сполуками
- •8.5 Отруєння етиловим спиртом
- •8.6 Отруєння метиловим спиртом
- •8.7 Отруєння барбітуратами
- •8.8 Укуси змій та комах
- •8.8.1 Укуси змій
- •8.8.2 Укуси бджіл, ос
- •8.8.3 Отруєння отруйними грибами
- •8.9 Харчові токсикоінфекції
- •9 Коротка характеристика стихійних лих . Правила поведінки та дотримання заходів безпеки при їх ліквідації
- •9.1 Землетруси
- •9.2 Повені, селі і зсуви
- •9.3 Атмосферні небезпеки
- •10 Правила поведінки та дотримання заходів безпеки при ліквідації великих техногенних катастроф
- •11 Тести для самостійної підготовки
- •6. Якими повинні бути тривалість натискання та інтервал між окремими натисканнями при проведенні зовнішнього масажу серця?
- •47.Ваші дії при отруєнні трибами:
- •90. З якого боку рекомендується підпливати до потопаючого?
- •ПерШа медичНа допомоГа в Надзвичайних Ситуаціях
- •65082. Одеса. Вул. Дворянська. 1/3
4.5 Синдром тривалого стиснення
Виникає в результаті тривалого стиснення кінцівок (протягом 4-8 годин і більше). Ці травми виникають при дорожньо-транспортних пригодах у малолюдних місцях, а також при обвалах, землетрусах, руйнуваннях будинків тощо.
У розвитку синдрому тривалого стиснення найбільше значення мають три фактори:
- тривале болюче подразнення;
- усмоктування в кров отруйних продуктів розпаду з ушкоджених м'язів;
- втрата значної кількості плазми крові в результаті масивного набряку стисненої кінцівки.
Виділяють чотири форми синдрому тривалого стиснення:
- легка виникає в тих випадках, коли тривалість стиснення кінцівки не перевищує 4-х годин;
- середня - стиснення від 4-х до 6 годин. У більшості випадків немає особливо виражених гемодінамічних розладів, функція нирок страждає помірно;
- важка виникає внаслідок стиснення всієї кінцівки, частіше стегна і гомілки, протягом 7-8 годин. Чітко проявляється симптоматика ниркової недостатності і розладу гемодінамики;
вкрай важка розвивається, якщо стисненню піддаються обидві кінцівки протягом 6 годин і більше, постраждалі вмирають від гострої ниркової недостатності в перші 2-3 доби.
Перша медична допомога
- перед звільненням кінцівки від стиснення, необхідно накласти джгут вище місця стиснення;
- туго забинтувати кінцівку зверху (від джгута) донизу;
- зняти джгут;
- охолодити кінцівку (прикласти лід, сніг, холодну воду);
- іммобілізувати кінцівку шиною;
- дати знеболюючі і заспокійливі препарати, гарячий солодкий чай;
- лужне питво у великій кількості - «Боржомі» або інша мінеральна вода.
Тепло вкутати ковдрами і транспортувати постраждалого в лікувальну установу на ношах у положенні лежачи.
5 Термічна травма
5.1 Опіки
Опіком називають ушкодження тканин, викликане впливом високої температури, хімічних речовин, сонячних променів та іонізуючого випромінювання.
Термічні опіки виникають від безпосереднього впливу на тіло високої температури (полум'я, окріп, гарячі рідини і гази, розпечені предмети, розплавлені метали та ін.).
Найчастіше спостерігаються опіки рук, ніг, очей, рідше - тулуба та голови.
За глибиною ураження розрізняють чотири ступені опіку:
- опік першого ступеня (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість та біль. Запальні явища швидко проходять (через 3-6 днів), залишається пігментація.
- опік другого ступеня (утворення міхурів) - сильний біль, інтенсивне почервонінням шкіри і відшарування епідермісу з утворенням міхурів. Ушкодження глибоких шарів шкіри не відбувається, через тиждень відновлюються всі шари шкіри без утворення рубця.
- опік третього ступеня - некроз (змертвіння) всіх шарів шкіри. Відбувається коагуляція білків шкіри та крові і на опіковій поверхні утворюється щільний струп.
- опік четвертого ступеня (обвуглювання) виникає при впливі на тканини найвищих температур (полум'я, електрична дуга, розплавлений метал). Це найважча форма опіку, при якій ушкоджуються шкіра, м'язи, сухожилки та кістки.
Перша медична допомога при опіках спрямована на припинення впливу високої температури на постраждалого:
- погасити полум'я на одязі;
- видалити постраждалого із зони дії високої температури;
- зняти тліючий і палаючий одяг - одяг розрізати, особливо там, де він прилип до опікової поверхні. Відривати одяг від шкіри не можна, його обрізають навколо опіку та накладають асептичну пов'язку. Роздягати постраждалого не рекомендується, особливо в холодну пору року.
- накласти суху асептичну пов'язку використовувати стерильний бинт або індивідуальний перев'язний пакет, чисту бавовняну тканину.
Не слід промивати опік, доторкатися до обпаленого місця руками, проколювати міхури, відривати прилиплі до місць опіку частини одягу, а також присипати порошком або змазувати опікову поверхню жиром.
При великих опіках другого, третього та четвертого ступенів досить швидко розвивається опіковий шок. Постраждалого необхідно:
- укласти в таке положення, при якому його найменше турбує біль;
- тепло вкрити;
- дати знеболюючі та заспокійливі препарати;
- якщо є можливість ввести наркотики;
- дати гарячого чаю, велику кількість рідини з додаванням соди (0,5 чайної ложки на літр води ) або солі (1 чайну ложку на літр води).
При великих опіках постраждалих краще загорнути в чисте простирадло та організувати термінову доставку в лікувальну установу, зробивши транспортну іммобілізацію
Перша допомога при опіках очей (гаряча пара, вода, жир, полум'я):
- охолодити око холодною водою;
- усунути уражальний агент ватним тампоном;
- накласти стерильну пов'язку;
- дати знеболюючий засіб і відправити в лікувальну установу.