5. Плани семінарських занять

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Філософія, її гуманістичний сенс та призначення. Історичні типи філософії

Всього годин 36, у т. ч. лекції ‑ 8, семінарські заняття ‑ 16, самостійна робота ‑ 6; індивідуальна робота ‑ 6.

Тема № 1. Філософія, її світоглядно-гуманістичний сенс та призначення

Всього годин ‑ 8 у т.ч. лекції ‑ 2, семінарське заняття ‑ 2, самостійна робота ‑ 2; індивідуальна робота ‑ 2.

Лекція №1 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі:

Ознайомити курсантів з особливостями філософського мислення; розкрити сутність визначальних категорій філософії: «світ», «світогляд», «філософія», «релігія», «міфологія». Акцентувати увагу на відмінності філософського мислення від природничо-наукового, міфологічного, релігійного. Наголосити на необхідності кожній людині мати чітко сформовану життєву позицію на основі глибоких переконань як основного структурного елементу світогляду.

семінарське заняття – 2 години

Проблемні питання що складають сутність теми

1. Світогляд та його історична типологізація. Структура світогляду. Світовідчуття, світорозуміння та світосприйняття.

2. Предмет філософії, його сутність та ґенеза в історичному розвитку.

3. Зміст і структура основного питання філософії. Матеріалізм та ідеалізм. Види ідеалізму та його витоки.

4. Філософія як раціональний спосіб осмислення світу. Проблема методу у філософії.

5. Методологічне значення філософії для юридичних наук і практичної діяльності юристів.

Перелік ключових термінів та понять теми

«Світогляд», «світовідчуття», «світорозуміння», «світосприйняття», «світ», «релігія», «міфологія», «філософія», «онтологія», «гносеологія», «ідеологія», «предмет філософії», «основне питання філософії», «матеріалізм», «ідеалізм», «об'єктивний ідеалізм», «суб'єктивний ідеалізм», «монізм», «дуалізм», «агностицизм», «скептицизм», «наука», «метод», «функції філософії».

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на те, що фундаментальною і найбільш суттєвою потребою кожної людини і суспільства в цілому є потреба самовизначення, тобто розуміння світу і свого місця в ньому. Ця потреба реалізується у формах специфічної пізнавальної діяльності, яка є водночас і об’єктивно-практичною діяльністю, тобто реальною взаємодією людини і світу. Пошук засобів та форми самовизначення породив специфічні духовні утворення, серед яких виділяють культуру – як світ людських цінностей і відповідних їм форм діяльності. Серед них також визначаються філософія та світогляд.

Світогляд – історично-конкретна форма суспільної самосвідомості, за допомогою якої людина сприймає, оцінює, осмислює світ, своє призначення, своє відношення до світу (основне питання кожного світогляду). Тобто світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Але світогляд не просто сума знань, а їх складне мереживо. Для світогляду дуже важливо, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Особливу увагу слід приділити аналізу міфології, релігії та філософського світогляду.

До другого питання. Слід зосередити увагу на співвідношенні світогляду і філософії як його теоретичної основи, виявити спільне та відмінне, визначити об’єкт і предмет філософії. Необхідно проаналізувати історію розвитку різних філософських систем з метою виділення центральної багатопланової проблеми «людина-світ», яка має багато проявів: «суб’єктивно-об’єктивне», «матеріально-духовне», «природа-суспільство» тощо. Проблема «людина-світ» виступає як універсальна і може розглядатися як загальна формула, смислова направленість, зорієнтованість практично кожної філософської системи. Готуючись до семінарських занять проаналізуйте функції філософії через призму характерних ознак юридичної діяльності. Доцільно звернути увагу на особливості історично першої теоретичної концепції предмету філософії – давньогрецької, яку в систематизованій формі сформулював Арістотель. На відміну від античності, в середньовіччі формується інше розуміння, а саме, предметом філософії (теології), згідно вчення Фоми Аквінського є Бог. Радикальні зміни у визначенні предмету філософії почались під впливом становлення наукового знання та соціальних процесів розвитку буржуазного суспільства. У визначенні предмету філософії виникає нова проблема – місце філософії в системі юридичних наук, співвідношення предметів юридичних наук та предмету філософії.

Таким чином, визначаючи предмет філософії як відношення людини до світу, яке формує систему моральних цінностей і здійснює духовний аналіз людської діяльності. Важливо пам’ятати і простежити механізми звуження або ж розширення предмету філософії у відповідності із запитами історичного розвитку людства.

До третього питання. Слід звернути увагу, що у визначенні предмету філософії суттєвим є питання про співвідношення матерії та свідомості або, по суті те ж саме, природи та духу. Це питання Ф. Енгельс назвав «основним питанням філософії». Це питання має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. По-різному філософи відповідають і на питання про можливість пізнання світу. Послідовний матеріалізм доводить, що світ в принципі можна пізнати. Найвищим критерієм і гарантом цього є практика. Об’єктивні ідеалісти зосереджують увагу на пізнанні людської свідомості через пізнання відчуттів, понять тощо. Течія, представники якої в принципі заперечують можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності, дістала назву агностицизму. Основне питання філософії дає можливість правильно орієнтуватися в історико-філософському процесі, визначити особливості будь-якої філософської системи.

До четвертого питання. В даному питанні слід виокремити те, що аргументом щодо плюралізму розвитку філософії може бути проблема методу пізнання, яка становить одну із цінностей філософії. Йдеться про найбільш загальні принципи підходу до пізнання світу, його розуміння. В історії філософії були сформовані протилежні позиції щодо розуміння розвитку – одна стверджувала мінливість, плинність усього сущого, інша – його непорушність, сталість. Вони характеризують всю історію філософії і можуть слугувати розмежуванню філософії на протилежні сторони. А насправді обидві є проявом плюралізму розвитку філософської думки.

Діалектика є одним із основних методів філософського пізнання. Саме це дає змогу виділити історичні форми діалектики: стихійна діалектика давньої філософії; ідеалістична діалектика; матеріалістична діалектика. Що стосується метафізики як методу пізнання, то і вона є відображенням певних особливостей процесу пізнання: його початку, емпіризму, поверховості, абсолютизації відносної істинності таких знань, їх повноти. Варто підкреслити, що замість доведення абсолютної протилежності діалектики і метафізики, що було характерним для марксистської філософії, слід говорити про їх доповнювальність, про врахування можливостей всіх філософських методів пізнання.

До п’ятого питання. Необхідно звернути увагу, що вивчення філософії значною мірою сприяє фундаменталізації освіти майбутніх юристів, їхньому розвитку як самостійно мислячих, політично не заангажованих громадян. Передусім врахуйте, що філософія не є особливою частиною формування юриста як спеціаліста, а її існування більшою мірою пов’язане з підготовкою юриста як громадянина, критика права. В цьому питанні важливо проаналізувати соціальну спрямованість філософського знання, сутність загальнолюдських цінностей у філософії, філософського обґрунтування гуманізму, взаємозв’язок філософії та ідеології, філософії та політики, місце і роль філософії у сучасному житті.