Педагогіка вищої школи

Друге тисячоліття як суспільство знань потребує якісного розвитку наукових здобутків та впровадження їх у всіх напрямах свого розвитку, в тому числі і у вищі навчальні заклади.

Будь-яка наука має користь тільки тоді, коли людина, що її опанувала, вміє використовувати отримані знання. І першочергово це залежить від якісної професійної підготовки фахівців у різних галузях знань.

Науковці неодноразово вказують на те, що процеси розвитку нашого суспільства вимагають відмовлення від однобічного захоплення силовими методами й оволодіння більш цивілізованими психологічними, педагогічними, етичними методами роботи з громадянами. Тому дисципліна «Педагогіка вищої школи» є базовою при підготовці майбутніх фахівців, які працюватимуть в системі «людина-людина».

Передумовою вивчення «Педагогіки вищої школи» є курс «Основи педагогіки та психології», що дає можливість у подальшому опановувати «Вищу освіту України і Болонський процес», «Правове регулювання вищої освіти в Україні», «Методику викладання у вищій школі та педагогічну майстерність».

Мета вивчення дисципліни– формування у студентів основ професійної педагогічної компетенції у вищій школі України.

Навчально-методичне і науково-методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій, рекомендовані нормативні документи, посібники, навчально-методичні матеріали з дисципліни.

знати:

• основні тенденції розвитку вищої освіти, проблеми та перспективи розвитку;

• нормативно-правові основи управління вищою освітою та вищим навчальним закладом;

• систему та структуру вищої освіти;

• категорійно-понятійний апарат педагогіки вищої школи як науки;

• зміст освіти;

• основи організації навчально-виховного процесу та його особливості у ВНЗ МВС України;

• базові поняття і категорії дидактики вищої школи;

• сучасні ефективні засоби роботи з науковою та навчально-методичною літературою;

• пошукові освітні системи у мережі Інтернет;

• вміння методично правильно працювати з текстами конспектів лекцій та інших джерел, складати порівняльні таблиці, структурно-логічні схеми, анотації, плани занять;

• навички реалізації самостійного вирішення педагогічних проблем.

вміти:

• використовувати сучасні ефективні засоби роботи з науковою та навчально-методичною літературою;

• користуватися пошуковими освітніми системами у мережі Інтернет;

• методично правильно працювати з текстами конспектів лекцій та інших джерел, складати порівняльні таблиці, структурно-логічні схеми, анотації, плани занять;

• самостійного вирішувати педагогічні проблеми на конкретних прикладах.

Основні поняття та терміни

Виховання– цілеспрямована, організована система впливів на людей.

Уміння – свідоме оволодіння сукупністю певних операцій.

Дидактика— це наука про викладання і навчання, яка визначає методи, організаційні форми і засоби, що забезпечують здійснення запланованих змін в учнях чи студентах.

Засоби діагностикивизначають механізм оцінювання якості вищої освіти. Об’єктивне оцінювання знань студентів здійснюватиметься на основі тестових технологій.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу — це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

Метод навчання— способи навчальної роботи викладача з організації навчально-пізнавальної діяльності студентів щодо вирішення різноманітних дидактичних завдань, спрямованих на оволодіння навчальним матеріалом.

Навички— дії, які виконуються під час здійснення певної діяльності, а завдяки багаторазовим повторенням стають автоматичними і виконуються без усвідомленого контролю.

Навчальна дисципліна— педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорію, методи т.ін. з визначенням необхідного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок, передбачених для засвоєння студентом.

Навчальний план – документ, що визначає графік навчального процесу, перелік та обсяг нормативних і вибіркових дисциплін, послідовність їх вивчення, форми навчальної роботи та її обсяг, форми підсумкового контролю, а також обсяг часу, передбачений на самостійну роботу студентів.

Навчальні дисципліни за вибором– дисципліни, які забезпечують виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики і вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій вищого навчального закладу, регіональних потреб тощо.

Навчання – взаємозумовлений, цілеспрямований і організований процес передавання знань, навичок, умінь та процес оволодіння ними.

Навчальна програма– нормативний документ, який визначає призначення та місце навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, цілі її вивчення, зміст навчального матеріалу, форми організації навчання.

Нормативні (обов’язкові) навчальні дисципліни– дисципліни, які становлять базову частину вимог до освітньо-кваліфікаційної характеристики певного напряму (спеціальності).

Організація навчального процесу— це система заходів, які охоплюють планування навчального процесу, визначення навчального навантаження і розподіл його між кафедрами, підбір викладачів, створення розкладу занять, консультацій, видів поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика – нормативний документ, який відповідно до визначених сферою праці типових задач діяльності та виробничих функцій регламентує здатності академічної та уміння професійної освіти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика визначає компетенції, які формують кваліфікацію фахівця.

Освітньо-професійна програма– нормативний документ, який укладається з метою забезпечення означених здатностей та умінь відповідних компетенцій та визначає зміст і обсяги освіти: гуманітарну, соціально-економічну, природничо-наукову і професійну підготовку.

Освітньо-професійна програма містить в собі вимоги до абітурієнта, нормативний термін навчання, перелік навчальних дисциплін (модулів, змістових модулів) з зазначенням обсягу годин, необхідних для їх засвоєння, форми державної атестації і кваліфікацію з вищої освіти, яка присвоюється випускнику.

Педагогіка вищої школи– наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців (спеціалістів – С.С. Вітвицька) відповідно до вимог держави.

Програма навчання— перелік навчальних дисциплін (курсів), необхідних для надання студенту кваліфікації вищої освіти.

Робочий навчальний план – нормативний документ, який укладається вищим навчальним закладомна основі структурно-логічної схеми спеціальності і навчального плану на поточний навчальний рік.

Система освіти— сукупність взаємодіючих освітніх програм і освітніх установ, що реалізують їх незалежно від організаційно-правових форм, типів і видів; система управління освітою і підвідомчих їм установ і організацій.

Форма навчання— дидактична категорія, яка позначає зовнішній бік організації процесу навчання і пов’язана з кількістю тих, кого навчають, часом і простором, а також з порядком реалізації цього процесу.