Основні терміни дисципліни

Безпосередня демократія– сукупність форм організації державної та муніципальної влади, за якої основні рішення про суспільне життя приймаються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, виборах, зборах, обговореннях тощо.

Верховенство права – найважливіший принцип правової держави, який означає панування права в усіх сферах суспільних відносин, підпорядкування всіх громадян і держави правовим законам.

Демократична держава– суверенна, політико-територіальна організація влади, що заснована на визнанні таких основ конституційного устрою як народовладдя і політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, невід'ємність прав і свобод людини тощо.

Державний устрій– це політико-територіальна органі­зація держави, яка характеризується статусом її територі­альних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Децентралізація – передання вирішення різних питань від центральних органів державної влади у відання органів влади адміністративно-територіальних одиниць або органів місцевого самоврядування.

Дуалізм виконавчої влади(від лат. dualis – двоїстий) – розподіл повноважень виконавчої влади між двома центрами влади – президентом і урядом.

Імунітет(від лат. immunitas – звільнення, свобода) – звільнення суб’єкта права від дії загальних правових норм. Розрізняють, зокрема, імунітет парламентський, імунітет президентський, імунітет суддівський тощо.

Коаліційний уряд (від лат. coalition – союз) – уряд, утворений на основі угоди між двома або кількома представленими у парламенті політичними партіями про спільну урядову програму.

Конституція– Основний Закон держави, що приймається в особливо­му порядку, має найвищу юридичну силу та регулює най­важливіші суспільні відносини, що визначають принципи організації публічної влади, засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи тощо.

Конституційна реформа– заснований на соціально-економічних, організаційних і духовних передумовах політико-правовий процес повного або часткового перетворення актів конституційного рівня, що має наслідком відповідну зміну конституціоналізму.

Контрасигнатура (контрасигнація)(лат. contrasignatura – міністерський підпис, від contra – проти і signо – підписую) – скріплення акта глави держави підписом Прем’єр-міністра та\або відповідного міністра, без якого акт не набирає юридичної сили.

Місцеве самоврядування в Україні– це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Представницька демократія– сукупність форм організації державної влади, за якої певні рішення приймаються уповноваженими народом шляхом виборів представниками.