Структура плану

Структура плану будується у залежності від складу підлеглих підрозділів. Плани роботи, у залежності від покладених на орган або установу виконання покарань завдань і функцій, як правило, містять наступні розділи: організаційні заходи;

контрольно-аналітична робота та нормотворча діяльність; зміцнення законності і правопорядку, забезпечення надійної охорони, нагляду, соціально-виховна робота;

виробничо-господарська і фінансова діяльність органів і установ виконання покарань;

матеріально-побутове та медико-сані гарне забезпечення засуджених і ув'язнених;

виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; робота з кадрами.

Порядок розроблення планів

Пропозиції до плану роботи територіального органу управління Департаменту, а також плану роботи установи подаються їх структурними підрозділами для складання проекту плану до аналітичного підрозділу.

Після складання проекту плану установи та узгодження його з керівництвом установи план подається до територіального органу управління Департаменту, якому підпорядковується установа, для затвердження.

Після складання проекту плану територіального органу управління Департаменту та його затвердження начальником цього управління копія плану подається до Департаменту.

Найважливішою умовою реалізації планових рішень в органах і установах виконання покарань є добре організована система контролю. Розрізняють три основних види контролю за виконанням планів: попередній, поточний та заключний.

Попередній контроль (або інакше запобіжний, превентивний) здійснюється безпосередньо в процесі підготовки плану. Його мета — усунути недоліки, які можуть виникнути при розробленні плану: обмеженість, суперечливість, неконкретність, незабезпеченість ресурсами та ін. Суб'єктами цього контролю виступають керівники органів і установ виконання покарань, його аналітичних підрозділів, інших структурних підрозділів.

Поточний контроль (активний, оперативний) здійснюється в процесі виконання планів. Він може бути спрямований на весь план або його частину, може носити проміжний характер або орієнтуватися на кінцевий результат. Його мета — виявити труднощі в реалізації плану, визначити та усунути недоліки і прорахунки в роботі окремих працівників, оцінити фактичний стан виконавської дисципліни і тим самим безпосередньо вплинути на успішний хід реалізації плану. Суб'єктами цього контролю виступають як керівники, так і особи, спеціально призначені для виконання контрольних функцій.

Заключний контроль (інакше кажучи, наступний, подальший) здійснюється після остаточного виконання плану. Його мета — оцінити ступінь реалізації поставлених завдань, ефектність прийнятого плану, його вплив на конкретні результати діяльності органів і установ виконання покарань. Саме на цій стадії контрольної діяльності рекомендується обговорювати підсумки виконання плану.

Слід зазначити, що успішність здійснення контролю передбачає послідовне застосування усіх його видів.

У процесі здійснення контролю мають використовуватись різні його форми. Найчастіше проводяться гласна та негласна перевірки; вивчення конкретних справ; заслуховування окремих керівників і виконавців на оперативній нараді; комісійна перевірка; метод ведення або метод спостереження.

Важливим елементом підвищення ефективності контролю є застосування організаційних (контрольні картки, стенди, табло, графіки, схеми) і технічних засобів контрольної діяльності (ЕОМ).