Основні принципи планування

За своєю суттю будь-який план - це рішення про те, що робити, коли робити і кому робити. Стосовно діяльності установ виконання покарань планування полягає у визначенні і узгодженні цілей і завдань на майбутній період, виробленні найбільш раціональних шляхів та засобів їх досягнення з урахуванням ресурсних можливостей, особливостей оперативної обстановки та можливих (прогнозованих) її змін.

План повинен передбачати комплексні вузлові проблеми, що зачіпають інтереси всіх або більшості служб і підрозділів, забезпечувати максимальне зосередження сил та цілеспрямовану роботу всього колективу на ключових пріоритетних напрямках, визначати найбільш ефективні шляхи і засоби виконання завдань, що стоять перед кримінально-виконавчою системою.

Найважливішими вимогами, що висуваються до планів, є їх обгрунтованість і реальність, спадковість, стабільність, конкретність.

Обгрунтованість і реальність плану - це облік даних комплексного аналізу і конкретних завдань, які випливають з особливостей оперативної обстановки, що об'єктивно складається, а також установок вищих органів влади та управління, облік реальних можливостей служб і підрозділів, правильний розрахунок сил, засобів і ресурсів, що є в наявності. Не можна перенасичувати план непомірно великою кількістю трудомістких заходів. Потрібен резерв часу і для позачергових завдань. А вони часто бувають не менш відповідальними та складними.

Спадковість означає, що проект плану повинен виходити з результатів виконання попереднього плану та інших раніше прийнятих рішень; включати в себе ті заходи, виконання яких повинно продовжуватися і в наступному році, а також все те, що передбачено довгочасними регіональними та цільовими програмами; враховувати заходи загальнодержавного та обласного значення.

Стабільність плану- це стійкість заходів, які намічаються, що в свою чергу, досягається правильним визначенням актуальних для даного органу завдань, які виключають необхідність розроблення численних додаткових планів і невиконання вже запланованих заходів. Коректування плану повинно здійснюватися лише за наявністю серйозних змін в оперативній обстановці або прямих з цього приводу приписів вищестоящих органів.

Нарешті, конкретність плану,- це насамперед чіткі та ясні формулювання з визначенням точних строків, безпосередніх виконавців та посадових осіб, відповідальних за його правильну і своєчасну реалізацію. Тут неприпустимі заклики і марнослів'я, а також механічне перенесення приписів зі службових інструкцій, планів, наказів та розпоряджень Департаменту.

Конкретність забезпечує коитрольованість планів, а це дуже важливо, тому що самий по суті план, навіть якщо він відповідає всім вимогам, не гарантує планомірність у роботі. Дія цього необхідно організовувати цю роботу, забезпечити координацію дій служб і підрозділів, високу виконавську дисципліну і персональну відповідальність керівників служб і підрозділів, всього особового складу, чітко налагодити на всіх рівнях контроль і перевірку фактичного виконання передбачених планом заходів.

За допомогою планування керівництво встановлює основні напрямки зусиль та прийняття рішень, що забезпечують єдність мети для всіх членів організації. Іншими словами, планування- це один із способів забезпечення єдиного спрямування зусиль всіх членів організації на досягнення її загальних цілей.

У центральному апараті Департаменту складаються:

• план роботи Департаменту;

• план роботи колегії Департаменту;

• плани роботи управлінь та самостійних відділів Департаменту;

• плани роботи відділів, шо входять до складу управлінь Департаменту;

• план звітів начальників структурних підрозділів Департаменту на оперативних нарадах керівного складу Департаменту;

• графік комплексних інспекторських і контрольних перевірок діяльності органів і установ виконання покарань;

• план службових відряджень;

• план проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності органів і установ кримінально-виконавчої системи;

• спеціальні плани (щодо виконання актів Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, реалізації державних програм, що передбачають участь органів і установ виконання покарань).

У територіальних органах управління Департаменту складаються:

• план роботи управління (відділу);

• плани роботи структурних підрозділів територіальних органів управління Департаменту;

• план звітів начальників структурних підрозділів територіальних органів управління Департаменту на оперативних нарадах керівного складу;

• графік комплексних інспекторських і контрольних перевірок діяльності підпорядкованих органів і установ виконання покарань;

• план службових відряджень;

• спеціальні плани (щодо виконання вимог актів Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Департаменту або усунення недоліків у роботі органів та установ виконання покарань, виявлених перевірками).

В установах кримінально-виконавчої системи:

• плани роботи установи та її структурних підрозділів;

• план звітів начальників структурних підрозділів установи на оперативних нарадах керівного складу установи;

• спеціальні плани (щодо виконання вимог керівних документів, що надійшли з вищестоящого органу, плани усунення недоліків, виявлених перевірками, та інші плани, що передбачені відповідними відомчими нормативно-правовими актами).

В усіх органах і установах виконання покарань окремо складаються плани з питань, що мають конфіденційний характер, відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" та інших нормативно-правових актів.

Розроблення планів здійснюється на основі:

аналізу стану справ з усіх напрямків діяльності органів і установ виконання покарань;

прогнозування розвитку ситуації за напрямками діяльності;

керівних документів вищих органів державної влади та управління, директивних документів, планів та нормативно-правових актів;

пропозицій структурних підрозділів органів і установ виконання покарань за напрямками діяльності;

заходів, що реанізуються спільно з іншими міністерствами, відомствами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями.

Вимоги при формуванні планів:

максимальна відповідність заходів, що плануються, оперативній обстановці, результатам прогнозів її розвитку;

планування лише реальних і конкретних заходів з визначенням термінів виконання, підрозділів та виконавців;

точність формулювання заходів, що виключає двояке їх розуміння; виключення загальних заходів з термінами «постійно», «протягом року» тощо. При плануванні заходів з термінами, що виходять за межі періоду, що планується, визначаються етапи з конкретними цілями і термінами виконання; рівномірний розподіл заходів по кварталах і місяцях.