Основні поняття та категорії з історії держави та права зарубіжних країн:

Авілуми – це особлива група вільного населення Стародавнього Вавилону, що наділена певними привілеями у правовому та соціальному становищі.

Аллод – подарована знаті королівська земля, що ставала успадкованою власністю, яка могла вільно відчужуватися (держава франків).

Апела – це народні збори у Спарті.

Ареопаг – це орган управління Афін, що обирав і контролював діяльність архонтів.

Архагети – найвищі посадові особи у Спарті (дві особи).

Архонти – це виборні посадові особи Афін.

афінська, при якій держава та право виникли як результат внутрішніх суперечностей у родовому суспільстві;

Бенефіцій – земельні ділянки разом із селянами, що надавалися франкським королем у довічне користування феодалу.

Варни– це особливі соціальні групи вільного населення Стародавньої Індії, нерівні за своїм суспільним і правовим становищем; замкнуті соціальні стані (касти);

Генеральні штати – це станово-представницький орган, загальнофранцузьке зібрання трьох станів населення (світські феодали, духовенство, міщани).

германська, при якій держава виникла як результат завоювання одного племені іншим і підкоренням його.

Герусія – збори старійшин найсильніших і найвпливовіших родів Спарти, вищий орган влади.

Давньосхідна деспотія– це форма державного правління, що характеризувалася такими ознаками: необмеженою спадковою владою монарха; зосередженням у його руках релігійної влади; наявністю централізованого, розгалуженого бюрократичного апарату чиновників; визнанням монарха верховним власником землі;

Ефорат – орган державного управління у Спарті (п’ять осіб), що здійснював контроль за діяльністю герусії та архагетів, а також виконував судові функції.

Історичні форми виникнення держави:

Казуїстична форма права – викладення правових норм не в загальному, абстрактному вигляді, а у формі конкретних випадків (казусів).

Комуна – орган місцевого самоуправління (Франція) – Паризька Комуна.

Магістратура – це сукупність вищих посадових осіб виконавчої влади Римської республіки, її магістрів.

Номарх– це глава ному (адміністративно-територіальної одиниці Стародавнього Єгипту), який уособлював найвищу судову та адміністративну владу на місцях.

Ордалії– це способи випробувань (вогонь, вода, поєдинок) особи (обвинуваченого, свідка), за результатами якої вона визнавалася винною або виправданою, а її свідчення – правдивими чи брехливими.

Приватне право – це сукупність правових норм (цивільних, сімейних, авторських), спрямованих на врегулювання та захист інтересів людей.

Публічне право – це сукупність правових норм (кримінальних, процесуальних), що регулюють відносини між державою та людьми.

римська, при якій держава та право виникли в результаті боротьби родової аристократії (патриціїв) з населенням поза родової общини (плебеями);

Синкретизм права – внутрішня нерозчленованість права, поєднання його з іншими соціонормативними регуляторами (звичаями, традиціями, релігійними віруваннями, обрядами, мораллю та ін.).

Тип держави – сукупність певних суттєвих ознак, властивим державно-правовим системам, які притаманні державам однієї соціально-економічної формації.