ПРОКУРАТУРА ЛУГАНЬСКОЇ ОБЛАСТІ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо організації та здійснення перевірок з питань додержання законодавства про банки і банківську діяльність
схвалено науково-методичною радою при прокуратурі області
2008 рік
1. Вступ
Розвиток держави, ефективне функціонування соціальної та господарської сфери її діяльності, окрім іншого, великою мірою залежить від стабільності банківської системи, так як це дозволяє забезпечити своєчасну виплату заробітної плати, пенсій, стипендій та інших платежів, ефективне використання та обіг грошових, у тому числі валютних, коштів.
Враховуючи, що за останні роки спостерігається тенденція до зростання обсягів кредитування юридичних та фізичних осіб, відкриття нових банківських установ тощо, забезпечення законності в банківській сфері має особливо важливе значення.
Порушення в банківській сфері сприяють розвитку інфляційних процесів в економіці, тому додержання зазначеного законодавства має бути постійно в полі зору прокурорів.
2. Загальні положення
Статтею 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон) передбачено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією вони можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу, а спеціалізованого ощадного у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Пунктом 4 наказу Генерального прокурора України від 19.09.2005 № 3гн передбачена необхідність зосередження зусиль прокурорів на додержанні законів, спрямованих на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, в тому числі у банківській діяльності.
Перевірки щодо додержання законів про банки і банківську діяльність, можуть стосуватись різних питань та напрямів у банківській сфері залежно від характеру інформації, що стала приводом для її проведення, зокрема законності створення банку, відкриття філій і представництв, додержання порядку відкриття рахунків, кредитування тощо.
Підставами для перевірки можуть бути дані про можливе порушення законодавства при використанні банками бюджетних коштів, звернення громадян, які не можуть самостійно захистити свої права, щодо порушення їх прав та законних інтересів службовими особами банківських установ.
При цьому частиною 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" прокурору надано право доступу до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Вимагати проведення перевірок, ревізій, виділення спеціалістів для участі в них, викликати посадових осіб і громадян та вимагати від них усних або письмових пояснень тощо.
В той же час статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено інформацію, яка є банківською таємницею. Відповідно до положень ст. 62 Закону вимога державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) викладатися на бланку державного органу встановленої форми;
2) надаватися за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;
3) містити вказані Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.
Не є банківською таємницею інформація щодо наявності або відсутності заборгованості за простроченими кредитами по конкретній банківській установі та перелік позичальників, які мають таку заборгованість. Основною умовою статусу такої інформації є обставини щодо кредитування за бюджетні кошти або під гарантію Уряду.