Практична частина

1. Розкрийте значення слів-паронімів:

адресат – адресант; призводити – приводити; військовий – воєнний; загроза – погроза; зумовлювати – обумовлювати; задача – завдання.

Складіть з цими словами речення.

2. Запишіть правильно типові мовні звороти, уведіть їх у речення:

в якості обвинуваченого, по закінченню, моя автобіографія, приймати участь, на протязі, дійсне законодавство, вживати заходи, завідувач відділом, заходи підлягають невідкладному вирішенню, стати у нагоді, виписка з листа.

3. Запишіть загальноприйняті скорочення:

поштових назв, назв адміністративних одиниць: місто, селище міського типу,область, район, вулиця;

назв дат і календарних термінів: рік, роки, століття, місяць;

грошових одиниць та числових назв: гривня, копійка, тисяча, мільйон, мільярд;

форм звертання: пан, громадянин;

фізичних, метричних величин: mонна, гектар, грам, кілограм, літр, міліметр, кілометр, година, хвилина.

4. Перекладіть з російської:

«Гражданское законодательство — это система нормативных актов, которые содержат гражданско-правовые нормы.

Гражданское законодательство имеет свою систему, элементами которой являются акты гражданского законодательства Украины. В зависимости от юридической силы и значимости эти акты подразделяются на законы и подзаконные нормативно-правовые акты.

Наиболее значимыми и обладающими наибольшей юридической силой являются законы. Законы делятся на основные (конституционные) и обыкновенные.

К основным законам относится Конституция Украины. Она является основой гражданского законодательства. Все остальные законы принимаются на основе Конституции и должны ей соответствовать. Конституция Украины закладывает основы гражданско-правового регулирования личных неимущественных отношений, отношений собственности и т. д.

Основным видом кодификации гражданского права является гражданский кодекс. Гражданский кодекс Украины (далее ГК) — это основной акт гражданского законодательства Украины. ГК Украины был принят 16 июля 2003 года, введен в действие с 1 января 2004 года.

ГК Украины не исчерпывает всего гражданского законодательства. В него входят законодательные акты, которые сами могут представлять собой кодифицированные акты, именуемые кодексами, уставами или положениями (например, Семейный кодекс Украины), и иные законы, имеющие важное гражданско-правовое значение, например Закон Украины «О собственности», «О залоге» и т. д.».

Питання для підготовки до екзамену

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова(за професійним спрямуванням)”. Значення української мови для професійної діяльності юриста.

2. Зв`язок курсу “Українська мова(за професійним спрямуванням)”з правовими дисциплінами.

3. Знання мови як обов’язковий компонент фахової і загальномовної культури правознавців.

4. Мова і мовлення.

5. Українська мова як державна.

6. Правовий статус мови.

7. Мова як об’єкт конституційно-правового регулювання в Україні.

8. Мовна ситуація.

9. Мовна політика.

10. Мовне законодавство.

11. Функціонування української мови як державної в адміністративному, кримінальному, цивільномусудочинстві.

12. Українська літературна мова.

13. Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Функції мови.

14. Форми української мови.

15. Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).

16. Офіційно-діловий стиль: призначення, сфери використання, основні риси.

17. Підстилі офіційно-ділового стилю, їх жанрів.

18. Науковий стиль. Підстилі й жанри наукового стилю.

19. Мовні особливості наукового стилю.

20. Мова права як функціональний різновид літературної мови.

21. Функції мови права.

22. Види мови права.

23. Поняття тексту, текстології.

24. Юридичний текст, його основні ознаки.

25. Юридичний текст як одна з важливих форм вираження права.

26. Види юридичних текстів.

27. Слово, термін і поняття.

28. Юридичний термін.

29. Класифікація юридичних термінів.

30. Джерела юридичної термінології. Проблема запозичення юридичних термінів.

31. Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.

32. Усне мовлення юристів.

33. Писемне мовлення як відображення усного.

34. Основні відмінності усного і писемного мовлення.

35. Мовні норми.

36. Орфоепічні норми.

37. Акцентуаційні норми.

38. Орфографічні норми.

39. Лексичні норми мови професійного спілкування.

40. Стилістичні норми мови професійного спілкування.

41. Морфологічні норми мови професійного спілкування.

42. Синтаксичні норми мови професійного спілкування.

43. Пунктуаційні норми.

44. Фразеологічні норми мови професійного спілкування.

45. Норми мови і лінгвістична культура правників.

46. Культура мовлення правника.

47. Ознаки культури мовлення правника.

48. Вживання синонімів у юридичних текстах.

49. Вживання паронімів у юридичних текстах.

50. Іншомовні терміни у текстах правової сфери. Вимоги до їх застосування.

51. Мова права, її особливості.

52. Особливості складних речень, що використовуються у текстах нормативно-правових актів.

53. Типи синтаксичного зв`язку слів у словосполученні.

54. Складні випадки керування в текстах документів.

55. Складні випадки узгодження в текстах правової сфери.

56. Особливості простих речень у текстах нормативно-правових актів.

57. Місце юридичних термінів у мові права.

58. Неупорядкованість юридичної термінології та шляхи її вдосконалення.

59. Зв`язок юридичної термінології з іншими фаховими тезаурусами.

60. Труднощі терміновживання у мовленні правника.

61. Труднощі терміновживання у законодавстві.

62. Лексична варіантність юридичної термінології.

63. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

64. Синонімія, паронімія, антонімія в юридичній термінології.

65. Полісемія й омонімія в юридичній термінології.

66. Фразеологізми правової сфери.

67. Міжнародні, загальноприйняті, спеціальні абревіатури.

68. Правила скорочення слів.

69. Особливості вживання іменних частин мови у правовій сфері.

70. Числівник. Особливості його вживання в юридичному мовленні.

71. Займенник. Особливості його вживання в юридичному мовленні..

72. Вимоги до графічних скорочень та абревіатур у юридичних текстах.

73. Утворення та правопис дієслівних форм.

74. Особливості вживання прикметників, дієприкметників, дієприслівників у діловому мовленні.

75. Правопис складних іменників і прикметників.

76. Правопис власних назв.

77. Складні випадки вживання прізвищ у текстах правової сфери.

78. Особливості перекладу прийменникових конструкцій у юридичних текстах.

79. Професіоналізми й жаргонізми у мовленні юриста.

80. Активна й пасивна лексика у межах текстів правової сфери.

81. Синтаксис як розділ граматики. Особливості синтаксису юридичних текстів.

82. Поняття “запозичення”, “запозичене слово”. Чинники, що сприяють процесу запозичення з інших мов.

83. Іншомовна лексика в складі української юридичної термінології. Доречність уживання іншомовних слів у текстах правової сфери.

84. Вимоги до правопису слів іншомовного походження.

85. Складні випадки правопису: написання подовжених і подвоєних приголосних.

86. Складні випадки правопису: вживання м`якого знака й апострофа.

87. Нормативна та ненормативна лексика: поняття, особливості, використання в усному та писемному мовленні правника.

88. Фразеологія у правничій сфері.

89. Латинізми, грецизми, полонізми, германізми, росіянізми у термінології українського права.

90. Основні ознаки культури усного та писемного мовлення юриста.